Минулого тижня в Криму, в готелі «Ялта-Інтурист» проходив Третій Міжнародний конгрес телерадіомовників та операторів кабельного телебачення країн СНД «Створення інформаційного суспільства в країнах СНД. Перспективи та особливості». Він привернув увагу телевізійної громадськості. Не тільки тому, що підтримав об’єднувальні тенденції у рамках СНД і дав життя новому Міжнародному iнформаційному союзу. Не тільки завдяки особистій участі перших осіб галузевих держкомітетів. Конгрес дав шанс кабельникам країни після гострої кризи розвитку галузі протягом останнього року вийти з цього крутого піке. Подробиці дискусій, проблеми галузі, що обговорювалися на форумі, в матеріалі нашого кореспондента.
Завдяки кабельникам, наші телевізори показують десятки каналів з усього світу. Та глядачі знають, що кабельні компанії, трапляється, підносять несподіванки. Може змінюватися пакет каналів, а то й просто раптово зникнути канал, що полюбився. Не скрізь є сучасні кабельні мережі, що забезпечують достойну якість зображення. А в один прекрасний день може з’ясуватися, що ті ж послуги коштують дорожче. Втім, всі ці проблеми здаються незначними тим, до кого кабельне телебачення ще не добралося.
Судячи з усього, і не скоро добереться. При сьогоднішніх темпах будівництва для прокладки кабельних мереж буде потрібно ще 50 років. Для заміни застарілого обладнання необхідна сума в 100 млн. доларів США плюс 300 мільйонів доларів для проводки кабелю в незручних місцях. І все ж кабельникам України гріх скаржитися. Показники підключення будинків до кабельних мереж за рік виросли на 30%, а число передплатників — на 18%. Підключення до iнтернет-мереж зросли в 10 разів, а прибуток збільшився в 2,5 разу.
Однак порівняння з російськими і тим більше з західними аналогічними показниками невтішне. У нас усього два мільйони абонентів кабельних мереж (10% населення) проти 20 мільйонів у Росії (близько третини населення). А щорічний прибуток кабельних компаній Європи в середньому в шість разів вищий.
ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО ВВІМКНЕНЕ
Кабельники з’їхалися на конгрес, щоб зробити ще одну спробу вирішити свої численні проблеми. У їхніх колег із Грузії, Вірменії, Білорусі було враження, що обговорюють саме їхні конфліктні ситуації — настільки вони схожі. Серед пострадянських країн саме Україна є регіональним лідером і часто першою стикається з «опором середовища». Міжнародний iнформаційний союз (МІС), створений на конгресі, допоможе об’єднати зусилля професіоналів різних країн. Президентом цього Союзу одноголосно було обрано голову правління Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення та телеінформаційних мереж Юрія Лабунського. Це заслужена оцінка постійної об’єднувальної діяльності цієї організації. Висловили бажання вступити до цього Союзу представники Франції, Великої Британії, Південної Кореї, Польщі. Перший з’їзд нового Союзу пройде в жовтні у Тбілісі (саме голові Союзу кабельних телемереж Грузії Г. Беруашвілі належить ідея створення МІСу). Але його члени вже домовилися обмінюватися відеоматеріалами та розвивати інформаційну інтеграцію, щоб дізнаватись новини про Грузію або про Білорусь не з російських програм, а один від одного. Поставлено мету створення «законодавчого ядра», спільного для країн СНД та сумісного з зарубіжними правовими актами. Держкомітет телебачення та радіо запропонував розміщувати таку інформацію на українському супутниковому каналі «Україна і світ — ТБ» з одночасним поширенням цього каналу в кабельних мережах країн СНД.
У цьому році створити сприятливі умови для розвитку цієї високотехнологічної галузі пообіцяла влада. Привітання Конгресу від Президента України привіз голова Державного Комітету з питань телебачення та радіомовлення України Іван Чиж. До складу оргкомітету увійшов Держкомітет із зв’язку та інформатизації України, в роботі конгресу активно брали участь представники Нацради України з питань телебачення та радіомовлення, інші високопоставлені чиновники.
МИШОЛОВКА ДЛЯ КАБЕЛЬНИКА
Забуто старі образи на владу, і «кабельна» громадськість намагається повірити обіцянкам про сприятливий клімат для свого бізнесу. Та відгомони минулих боїв зустрічаються в підбірках законодавчих актів для делегатів конгресу з інструкціями щодо зустрічі податкових інспекторів. У лютому—березні 2003 року країною прокотилася хвиля перевірок кабельних компаній податковими службами. Кабельники потрапили в законодавчий капкан подвійного ліцензування (Держкомітетом зв’язку та інформатизації і Нацрадою з питань ТБ і РМ). Володимир Алексеєв, Голова Всеукраїнської Асоціації кабельників стверджує, що ця діяльність «знаходиться поза компетенцією Нацради, тому вимога до кабельників про отримання ліцензії Нацради незаконна, а спроби зашкодити законній господарській діяльності будуть покарані». Місцева влада та органи, які регулюють тарифи, також видають свої дозволи та ліцензії, без яких працювати заборонено. У результаті з 280-ти операторів тільки 60 мають усі необхідні ліцензії. Недивно, що зростає абонентська плата, сповільнюється прокладка кабельних мереж, нерідкі випадки банкрутства кабельних операторів. Під шумок ці мережі охоче скуповують іноземні компанії. Втім, ведучий круглого стола на конгресі «Практика застосування відповідної нормативної бази в сфері ліцензування» Віктор Лазоренко стверджує, що правила отримання ліцензій уже значно спрощено.
Інше болюче питання для мирних ретрансляторів — авторські та суміжні права. Від тих, хто купив і передає програми по кабельних мережах, вимагають додаткових платежів за авторські права телеканалам та студіям-продакшн. Стократ зростуть ці проблеми у разі вступу України до Світової організації торгівлі. Вітчизняна інтелектуальна власність може залишитися незахищеною, а іноземна — недоступною. У деяких західних країнах таксисти платять за музику, яку крутять у машині. Та чи готові так поважати авторські права у нас? Адже ми й зараз знаходимося в чорному списку країн-порушників міжнародних угод з охорони інтелектуальної власності. Втім, проблема вже вийшла із стадії експерименту. Вже існує Українське агентство з авторських та суміжних прав, яке й стягує передбачену законом частину платежів.
Особливо активно на засіданнях обговорювалася нова редакція закону «Про телебачення та радіомовлення», яка може бути прийнята восени в ВР. Він розроблений для телебачення і в цілому не враховує специфіки кабельних мереж. Інший закон, що стосується кабельників, «Про рекламу» (вже прийнятий у першому читанні), може взагалі залишити їх «на бобах». Цей закон забороняє ретранслювати чужу рекламу, а апаратура, за допомогою якої можна вирізати злощасне «навантаження», коштує надто дорого для більшості кабельників.
Спільним знаменником, рішенням, що влаштовує всіх, могла б стати ратифікація ВР «Європейської конвенції про трансграничне телебачення». Звичайно, за неодмінної умови попереднього узгодження вищезазначених законодавчих актів iз нормами Конвенції.
НЕРІВНИЙ ШЛЮБ
З наростаючим напруженням слухали учасники конгресу доповідь професора Олексія Самохвалова (Національний дослідницький центр телебачення та радіо РФ) «Російське телебачення як частина міжнародного інформаційного співтовариства: проблеми, конфлікти та перспективи». А потім засипали ні в чому не винного добродушного професора претензіями до російських телеканалів. То їхні ділові партнери відключать мовлення перед Новим роком, то без пояснення причин зажадають збільшення оплати на 30%. Користуючись правом сильного, в обстановці правового вакууму телеканали Росії відчувають себе привільно на всьому просторі СНД. Російські компанії не відповідають за ліцензійні угоди, підписані українськими посередниками, і можуть не платити за розширення прав на показ по кабелю своїх програм. «Ліцензійно чистий» продукт росіянам невигідний. Та й кабельних операторів, які володіють повним пакетом документів, як уже згадувалося, небагато. Ситуація досягла критичного стану. Ринок у 900 тисяч доларів США уже не в змозі переварити кількість посередників, що одержує ліцензії та субліцензії на один і той же продукт, ту ж територію. А оператори кабельного телебачення розуміють, що існує багато гнучких схем, а угоди з посередниками не гарантують претензій з боку представників закону.
Від безконтрольної ретрансляції зарубіжних (і передусім російських) каналів страждають передусім українські ефірні телекомпанії. За останні три роки їхній рекламний бюджет упав майже втричі. Хто ж буде платити за рекламу, яка й так безкоштовно крутиться в кабельних мережах? А якби ці гроші прийшли в країну, вони допомогли б у технічному оснащенні загальнонаціональних та мережевих телеканалів і створенні наших програм, серіалів та фільмів. Так, два наймогутніші канали можуть розраховувати на додаткові прибутки в 70 мільйонів доларів.
ГОНКА ТЕХНІЧНИХ ОЗБРОЄНЬ
Кращий директор кабельної кампанії — це не юрист, а кандидат технічних наук. Оскільки КТБ — передусім цифрові технології, оптичні лінії зв’язку і кабель останнього покоління. Українські кабельні мережі поки не відповідають сучасному рівню стандартів зв’язку. Європейський Поштовий Союз уже загрожує припиненням міжнародних відправлень до країни у зв’язку з цим. Ми катастрофічно не встигаємо за світовими процесами глобалізації у сфері розвитку телекомунікаційних та інформаційних технологій. Це веде до так званого «цифрового» розриву — дезінтеграції із світовою та економічною спільнотою.
Вихід із цієї, здавалося б, нерозв’язної ситуації пропонує Всеукраїнська Асоціація кабельників. Свіже технічне рішення — це використання кабельних мереж нового покоління, телеінформаційних. Широкополосне устаткування дозволяє більш ніж у сто разів збільшити швидкість подачі інформації (до 30 мбіт на секунду). Таким чином кожну квартиру можна буде підключити до мережі без додаткових витрат на будівництво кабельних мереж. Вперше такі пропозиції прозвучали на I Конгресі у 2000 році, але підтримки в законодавчих та регулюючих органах країн СНД так і не знайшли. В Росії ж будівництво таких мереж активно йде за рахунок муніципалітетів.
Нашi центральні та місцеві органи влади заявляють про необхідність державних інвестицій у цю галузь. Але часто тільки декларативно. Парадоксальна ситуація склалася у Києві. Як не дивно, кабельне господарство столиці гранично зношене. Це єдине місто у країні, де обмежена абонентна плата. Нині вона становить 6 гривень, а, наприклад, у Чернігові — 15, в Одесі — 25. Мінімальна ставка подобається населенню, але не дає можливості інвестувати кошти у сучасне обладнання. Крім того, сповільнює прогрес кабельної галузі саботаж влади з видачею ліцензій. Три найбільші кабельні компанії Києва («Воля-Кабель», «Укртелебуд» та «Інформаційні системи і технології») не мають ліцензій, отримати які практично неможливо. Добро не дає перша інстанція — київська міська адміністрація. Зате такий дозвіл має комунальне підприємство «Київтелесервіс» (що легко перетворюється на акціоноване). Прагнення КМДА здобути контроль на кабельному ринку (в перспективі — до одного мільйона абонентів) шляхом банкрутства приватних компаній гальмує розвиток галузі загалом.
Швидше негативним чинником для галузі є паралельне існування двох сильних об’єднань кабельників. Крім Асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж, яка організувала Конгрес, існує й Спілка кабельного телебачення України. На об’єднаному з’їзді кабельних операторів, що відбувся у травні 2003 року, різні громадські організації кабельників намагалися разом вирішувати спільні проблеми, але про злиття не йшлося.
Світова криза телекомунікацій призвела до спаду інвестицій у КТБ, ця тенденція частково торкнулася і нас. Західні бізнесмени віддають перевагу короткостроковим вкладенням, які дають максимальну віддачу. А вітчизняні кабельні компанії вважають за краще купувати обладнання подешевше, часто не найостаннiшого покоління. Адже й законодавча невизначеність, і проблеми авторського права та бюрократiї, і витрати міжнародної співпраці насамперед відбиваються на українських глядачах.
