Україна продовжує оговтуватися від природної стихії. Минулого тижня чи не найбільше від великого снігу постраждали мешканці столиці. Сотні тисяч киян у кілометрових заторах, тисячі покинутих на дорогах автомобілів, повністю паралізований рух наземного громадського транспорту, обмежений доступ до соціальних об’єктів — лікарень, аптек, магазинів — у такому режимі столиця жила два дні. Не дочекавшись вчасно допомоги від влади, люди об’єднувалися, щоб допомоги одне одному.
Критичний для столиці момент водночас став своєрідним індикатором готовності медіа виконувати покладену на них функцію — оперативно передавати важливу інформацію. У випадку зі снігом — повідомляти шляхи об’їзду заторів, нові графіки роботи залізниці, аеропорту, режим роботи громадського транспорту тощо. Утім, переважна більшість традиційних ЗМІ, на думку медіа-експертів, не достатньо кваліфіковано інформували про стихію та пов’язані з нею проблеми. Разом із тим «снігова проблема» нечувано активізувала громадянську журналістику, яка цими днями у соціальних мережах та блогосфері продемонструвала свій якісно новий потенціал. Активні небайдужі люди на своїх профілях у «Фейсбуці» та «Твіттері» повідомляли киянам, як краще об’їхати затор, поки це ще фізично було можливо, де можна зігрітися чаєм чи кавою, як змінився графік руху поїздів тощо. Тисячі «перепостів» та «лайків», нечуваний резонанс у «Фейсбуці» та інших соціальних мережах мали повідомлення, що у момент лиха стосувалися практичної й корисної інформації: номери телефонів мобільних груп порятунку, адреси та контакти готелів і ресторанів, що зголосилися обігріти людей. Здебільшого маючи мобільні телефони, планшети та інші гаджети для виходу в Інтернет, люди, які опинилися у сніговій блокаді, саме в соціальних мережах, а не на сайтах каналів, газет чи радіо, шукали корисну інформацію. І вони її там знаходили.
«ВСЕ ЦЕ НАВІТЬ БІЛЬШЕ ЗА ГРОМАДЯНСЬКУ ЖУРНАЛІСТИКУ, ЦЕ — МОБІЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ»
За словами медіа-експерта Отара Довженка, безапеляційно звинувачувати професійні ЗМІ, зокрема телеканали, в тому, що вони незадовільно виконали свою роботу під час кризової ситуації, не можна — у перші години стихії творчі групи великих медіа також виявилися обмежені у пересуванні. Тому ТБ, прагнучи показати реальну ситуацію в столиці, змушене було черпали інформацію з... соціальних мереж. Разом із тим медіа-експерт відзначає, що саме соціальні мережі та блогосфера, де зазвичай акумулюється протестний потенціал, за нестандартної життєвої ситуації продемонстрували свою практичну значимість. Утім, переоцінювати ефект «вибуху» активності громадянської журналістики, вважати це потенціалом, що може творити революції, не потрібно. Адже такого ефекту вдалося досягнути, передовсім, за рахунок природного лиха, яке об’єднало людей, незалежно від їхніх політичних поглядів, способу життя чи віросповідання.
— Завдяки тотальному проникненню мобільного зв’язку та Інтернету, соціальним мережам, GPS та іншим технічним засобам ми вже досить давно маємо додаткові можливості, але для того, щоб їх використовувати, має припекти. Припекло — і все запрацювало. Обмін важливою інформацією, єднання у мережі, поширення закликів до дії та оперативне реагування, відстеження ситуації в режимі реального часу — все це навіть більше за громадянську журналістику, це мобілізація суспільства за допомогою засобів комунікації, — зауважив у коментарі «Дню» Отар Довженко. — Проте, коли знову все буде гаразд, навряд чи люди з новою силою почнуть єднатися, наприклад, для створення громадських організацій, ОСББ, підтримки нормальних кандидатів у мери Києва тощо. Коли все гаразд або більш-менш гаразд, наші люди напрочуд байдужі.
Погода і транспортний колапс — це унікальна ситуація, яка створила різкий дискомфорт у житті кожного киянина. Дискомфорт фізичний, а не моральний. Натомість подібного громадського вибуху не виникло, наприклад, після фальсифікації виборів на кількох київських округах. Отже, політика навряд чи мобілізує людей у найближчі роки, не створить того імпульсу, який необхідний для переходу від пасивного «лайкання» до активних дій. Скоріше за все, вивільнення прихованого потенціалу комунікаційної взаємодії можливе лише у разі якихось стихійних або економічних катаклізмів, — продовжує Отар Довженко.
«РОЗКРИТТЯ ПОТЕНЦІАЛУ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ ВЗАЄМИН У СУСПІЛЬСТВІ БУДЕ ОСНОВНИМ ТРЕНДОМ НАЙБЛИЖЧИХ РОКІВ»
Не повністю згоден із цією думкою відомий блогер, засновник сатиричного сайту durdom.in.ua Роман Шрайк. Він переконаний, що громадянська журналістика в нашій країні, освоївшись у соціальних мережах, готова не лише збирати кількатисячні мітинги, але й запропонувати суспільству нових політичних та інтелектуальних лідерів. Мовляв, уже через кілька років люди більше довірятимуть та прислухатимуться до порад тих, хто у соціальних мережах користується авторитетом. Нинішнє покоління політиків та медіа-власників поки що не здатне оцінити увесь потенціал громадянської журналістики. Власне, на його думку, це і продемонстрував випадок із негодою у столиці, коли активісти у блогосфері об’єднували не відомих між собою киян, спонукали їх не лише до віртуальної активності шляхом «лайкання» чи «перепосту», а й до конкретних дій. Іншими словами, саме громадянська журналістика мобілізувала людей, продемонструвавши вміння швидко організовувати народ задля благородної мети. У результаті робота у блогосфері мала ефективніший результат, ніж поради та заклики до дій від представників влади.
— Самоорганізація населення у ці складні для Києва дні була очевидною. Коли столична влада, по суті, виявилася нездатною до адекватної реакції на нестандартну ситуацію, люди почали активно координувати зусилля самостійно за допомогою соціальних мереж. Це — позитивний приклад, який багато про що говорить. Думаю, що розкриття потенціалу горизонтальних взаємин у суспільстві буде основним трендом найближчих років, — відзначив Роман Шрайк. — За моїми спостереженнями, упродовж останніх років змінилася, передовсім, культура споживання інформації в Інтернеті. Зараз, якщо тебе немає у «Фейсбуці» — значить, тебе практично немає взагалі. А якщо твій текст не «лайкнула» певна кількість читачів, вважай — написав у порожнечу. До речі, якщо взяти за критерій кількість «лайків» (при всіх плюсах і мінусах такого підходу), можна побачити, що популярність від професійних журналістів упевнено зміщується до блогерів. Я певен, що у майбутньому в нашому Інтернеті більш яскраво виділяться лідери громадської думки, позиція яких буде впливати на політичну ситуацію в країні не менше, ніж позиція лідерів політичних партій. Ми живемо в інформаційну епоху. Людство все сильніше занурюється в мережу. Тому людина, яка зможе зрозуміло пояснювати людям, що насправді відбувається у країні, у доступній формі запропонує нові шляхи розвитку країни, матиме більший вплив на суспільство, ніж чиновники при великих статусах, посадах та з товстими гаманцями.
Активізація громадянської журналістики, передусім, має стати стимулом для традиційних ЗМІ підвищувати власну якість. Адже не зовсім нормально, коли потужні телеканали у критичні моменти черпають інформацію із соціальних мереж. Складається враження, що під час негоди блогери виявилися технічно й технологічно краще оснащеними, ніж професійні журналісти. Разом із тим, попри потенціал блогосфери та соціальних мереж, вони — не панацея і не можуть нівелювати значення професійних ЗМІ. Отже, є привід замислитися.
