Днями харківській громадськості та журналістам показали документальну стрічку про те, як у повсякденному житті громадяни, попри супротив інертної державної системи, вчаться використовувати Закон про «Доступ до публічної інформації».
Є фільми, які змінюють звичне життя й світосприйняття раз і назавжди. П’ять документальних новел — «Межигір’я», «Афганець», «Школа», «Дім з химерами» та «У кутку», — створені київськими митцями в 2012 — 2013 роках, роблять невеличкий переворот у розумінні процесів, що відбуваються сьогодні в громадянському суспільстві, себто — з нами (детальніше про альманах читайте в матеріалі Дмитра Десятерика «Проект революції в Україні» від 27 березня 2103 року). Стрічка не тільки демонструє рівень української кінопубліцистики та документалістики, а й пояснює просту річ — шукати сили для змін треба в самих собі.
Журналісти, які вимагають прозорості від влади; афганець — майстер східних бойових мистецтв, який не хоче миритися з порушенням своїх прав; доктор математичних наук, що захищає старовинний будинок від знищення; селяни, які прагнуть справедливого розподілу місцевого бюджету; проста жінка, яка наполегливо вимагає, щоб в глухий сільський кут ходив автобус. Альманах передає важливий меседж — для сьогоднішньої України дедалі менш характерною є цитата з пісні Володимира Висоцького: «Если вы не отзоветесь, мы напишем в спортлото».
Автори називають цикл кіноновел «хроніками становлення громадянського суспільства», насправді їм вдалося зробити стробоскопне висвітлення не тільки болючих суспільних проблем, а й нової реакції простих людей на виклики, що постають перед ними. «Ми не знімали пропагандистського кіно, — зауважує генеральний продюсер кіноальманаху Аксінія КУРІНА. — Автори документували те, що відбувається з героями. Якщо після перегляду «Відкритого доступу» люди почнуть розуміти, що треба позбавлятися стереотипів і що держава існує для того, щоб їм служити, а не навпаки, то ми досягли своєї мети».
Харків’яни високо оцінили кінострічку. Утім, на жаль, ці фільми навряд чи вийдуть за межі камерних кінозалів. «Якщо мислити реалістично, то у фільму немає шансів потрапити на ТБ, — розмірковує Аксінія Куріна. — На телеканалах немає місця для документального кіно, до того ж мало хто ризикне запустити в ефір фільм із назвою «Межигір’я». Тому одразу після показу регіонами України ми зробимо інтернет-прем’єру. Можливо, презентуватимемо кожну новелу окремо».
ДО РЕЧІ
У середу в Одесі власники «Коворкінгового простору» передумали надавати приміщення для показу документального альманаху «Відкритий доступ», мотивуючи своє рішення тим, що фільм — про політику.
Про це у своєму блозі на «Українській правді» повідомила кінознавець Аксинья Куріна, зазначивши, що все одно показ фільму в Одесі відбудеться, але в іншому залі.
