Толокою в Україні віддавна називали всенародні збори для спільної роботи або для колективного вирішення важливих проблем. На Першому Національному — це назва соціально-політичного ток-шоу, яке стартувало не так давно — 2 березня 2006 року, однак уже завоювало свого постійного глядача. Необхідність такого формату на Першому Національному назріла давно. У прямому ефірі піднімаються теми, які стосуються кожного громадянина України — приватизація, медицина, опозиція до влади, якість освіти, рівень культури. Кожен бажаючий може стати учасником дискусії, кожна думка має право на існування. Розібратися в проблемах, розставити крапки над «і» допомагають запрошені експерти, політики, гості студії, глядачі. Детальніше про «Толоку» на Першому каналі дізнаємось від автора та ведучого програми, першого віце-президента НТКУ Віктора ПАВЛЮКА.
— Пане Вікторе, ви мали десятирічну перерву роботи в ефірі. Що змінилося з того часу?
— Останній раз «по-серйозному» я вийшов в ефір 1993 року. Я був автором і продюсером п’ятисерійного фільму про громадське телебачення США. Отже, вперше ідею громадського телебачення в Україну принесла наша творча група — молодіжне об’єднання «Гарт», де я був керівником, головним редактором і ведучим. «Гарт» проіснував десять років, на 95% це були прямі ефіри. Складніше сьогодні чи легше, не можу сказати... З одного боку, простіше, оскільки чималий досвід дається взнаки. Крім того, минулі роки прямий ефір сильно контролювався — програму потрібно було затверджувати принаймні у п’яти — шести керівників телекомпанії. Тепер рішення щодо контенту приймає редакція програми. З іншого боку, сьогодні важче, ніж 10—12 років тому, адже тоді було менше конкуренції, було менше телеканалів, і, зрозуміло, менше телевізійних особистостей. Таким чином, відповідальність у того, хто ризикує вийти в ефір, сьогодні набагато більша. Але разом із цим сьогодні — набагато цікавіше.
— Як виникла ідея створення «Толоки»?
— На Першому Національному часто змінювались керівники, й на користь якості телепродукту, це, звісно, не пішло. Останнім часом жодних серйозних дискусійних програм не було. Наша команда під керівництвом Віталія Докаленка вирішила створити свої власні ток-шоу, які могли б бути й конкурентами для інших каналів, і викликали б інтерес телеглядачів. Більш того, ми доводимо, що тієї політичної цензури, яка була ще два роки тому, вже не існує. Раніше за те, що в ефірі Першого Національного опоненти критикували прем’єр-міністра в програмі про кінематограф, когось із керівників точно зняли б із посади. Тепер ситуація принципово змінилася. «Толоку» можна вважати ознакою того, що ми рухаємось у правильному напрямку, що Президент будує цивілізоване суспільство, а ми — цивілізовану журналістику.
— В інтернеті з’являються звинувачення, що запрошення на «Толоку» оплачуються. Що ви на це скажете?
— Якби це було серйозно, то можна було б погратись у судові справи. 90% запрошених людей — це особисті знайомі, високопосадовці, самодостатні особистості, за якими телеканали ведуть полювання! Ви можете собі уявити Кириленка, який пропонує мені гроші за участь у програмі, чи Яворівського, що приносить гроші та домовляється про ефірний час?!! Ну, це ж просто смішно! Наша програма бюджетна, державна, тому участь гостей — безкоштовна. Інше питання, що ми зараз шукаємо спонсорів для нашої програми, тоді ми будемо вести переговори про комерційні стосунки. Цього в нас, до речі, й не вистачає.
— Які програми вашого формату ви дивитесь самі на інших каналах?
— Кажуть, справжній професіонал телебачення не дивиться телевізор. Як правило, в нього на це немає часу. Проте, зрозуміло, що я цим аспектом цікавлюсь. Коли ми створювали «Толоку», то я, в першу чергу, сам передивився більшість соціально-політичних ток-шоу. Безумовно, номер один у прямому ефірі — Савік Шустер, дуже впевнено працює Аня Безулик. Проте й там є свої плюси й мінуси. Аналізуючи подібні проекти, що виходять на інших каналах, я завжди зіставляю їх із «Толокою».
— Так у чому ж особливість «Толоки», чим вона відрізняється від інших програм?
— Не треба шукати принципових відмінностей, практично всі ток-шоу мають однакову схему: ведучий, гості, експерти й глядачі. У світі є шість стандартних моделей ток-шоу, вони принципово нічим не відрізняються. Різниця лише в професіоналізмі. Можливо, зараз ми в чомусь і відстаємо, проте в нас є ряд переваг — ми більш розкуті, ми не заангажовані, ми не залежимо ні від грошей, ні від політиків. І взагалі, висновки про «Толоку» робити ранувато — проекту всього два місяці. На остаточну розкрутку необхідно принаймні півроку.
— На сайті Першого Національного вказано, що найактивніші учасники опитування отримуватимуть призи. Чи були вже такі прецеденти? І які призи?
— Ще не було, але будуть. По-перше, ми фіксуємо всіх, хто нам пише, ми вже навіть визначили, кого будемо нагороджувати. Перших інтернет-респондентів ми почали запрошувати на «Толоку». Наприклад, на минулу програму до нас приїхав із Жовтих Вод хлопець, який цікавиться проблемами вітчизняного кінематографа. Треба ще трошки зачекати, й наші найактивніші дописувачі отримають нагороди!
