Як уже повідомляв «День», у липні «Студія «1+1» стала переможцем у конкурсі на 9 годин мовлення на добу на другому технологічному загальнонаціональному телеканалі (УТ-2). І, таким чином, отримала можливість перейти з мовлення 15 годин на добу на цілодобове. На початку нового телевізійного сезону генеральний продюсер «1+1» Володимир ОСЕЛЕДЧИК розповів «Дню» про те, як це позначиться на програмній політиці телеканалу, про деякі плани на майбутній рік, а також про принципи роботи «1+1» під час виборчої кампанії.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЧОРНОЗЕМ
— У кількох виданнях новий телесезон на російському ТБ визначили як «новий сезон старих форматів». Судячи із початку сезону на вітчизняному ТБ, у нас основні надії також покладають на добре обкатані проекти, іноді модернізуючи їх. Що стосується «1+1», то багато хто одразу звернув увагу на новий вигляд, новий зміст і, мабуть, новий потенціал «Подвійного доказу». Це єдина заявка чи одна з багатьох?
— Стоїть завдання переробити канал з 15-годинного на 24-годинний. І тому зміни в «Подвійному доказі» — звісно, не одиничні. Але — зміни хороші тоді, коли вони необхідні. Я не вважаю, що для ТБ відсутність змін — це завжди погано. Певна частка консерватизму не завадить — особливо, якщо йдеться про канали, які претендують на статус лідерів. Глядач повинен бачити на каналі саме те, до чого він звик. Якщо проекти успішні, зміни заради змін навряд чи потрібні.
А ось у нових проектах — будь ласка, тут уже є можливості для нових творчих і технологічних рішень. Узяти, наприклад, «Форт Буаяр». Для нас цей безумно дорогий проект — серед головних, попри те, що це розважальний проект. Ми завжди сповідали ту думку, що на ТБ мають бути проекти, з одного боку, нібито розважальні, але які, з іншого боку, несуть досить важливу соціальну функцію. У цьому випадку, надавши українським командам шанс взяти участь у проекті, який ось уже 16 років популярний у Європі та в світі, дати можливість Україні відчути себе такою самою країною, як і Британія, Франція, скандинавські країни тощо. Знову-таки дуже важливо, що цей проект — насправді добродійний. І результат цієї добродійності — понад 100 тисяч доларів, які перераховані різним дитячим організаціям. Ще один приклад — «Найрозумніший». Він став щотижневою програмою і міжнародним клубом, завданням якого буде пошук можливостей здобуття освіти для справді розумних, яскравих, неординарних дітей. Ідеться про право вступу до будь-якого вищого навчального закладу України, Росії (за що ми зараз боремося) і, можливо, навіть якісь навчальні проекти за кордоном. Тобто проект залишається ігровим, але водночас є соціальним за своєю спрямованістю. Чи радикальні ці зміни? Ні. Просто ми зробили те, що вважали за потрібне. Чи закінчилися ці зміни? Ні, не закінчилися. Ми ще багато що вважаємо потрібним змінити, але для цього потрібен якийсь час. Тому для нас старт нового сезону не прив’язаний до якоїсь формальної точки відліку. Я думаю, що реально в нас увесь майбутній рік пройде під знаком змін, бо змінюється сітка, змінюється наповнення і багато іншого.
— Але всі ваші, так би мовити, брендові авторські програми залишаються?
— Безумовно. Навіть якщо глядацький запит на них буде менший, ніж на деякі інші проекти. Ми завжди ставилися до авторських програм саме як до істотної частини бренду. І завжди ставили перед ними насамперед завдання якості, а не комерційного успіху як самоцілі. Зрозуміло, що програми «Я так думаю» або, скажімо, «Без табу» в їхньому нинішньому вигляді приголомшливого комерційного успіху досягти не зможуть. А ось виконувати ту функцію, яка перед ними стоїть, — за збереження комерційних цілей каналу зберігати та розвивати змістовне телебачення, — так. Це дуже важливо. І ці програми, я думаю, ще довго будуть у нашому ефірі.
— Оскільки комерційний успіх таких програм обмежений, то, відповідно, обмежена і їх кількість на окремо взятому телеканалі...
— Природно. Але говорімо відверто. Минулого року, наприклад, на «1+1» з’явилося ток-шоу «Хочу і буду», яке виходить п’ять разів на тиждень і, як ви здогадуєтеся, — також не з найдешевших. І це — нормальний, природний стан, коли великий канал має слот досить легкого та вільного спілкування. Не можна весь час спілкуватися концептуально, обговорюючи великі ідеї та теми. Іноді треба просто спілкуватися. Про кохання, про розлучення, про шлюби, про чутки, про те, як виховувати дітей, про те, що носити тощо. Це природне бажання людини. ТБ, крім інших, має і комунікативну функцію. Такі програми цю функцію, безумовно, виконують. Тому логічно, що збільшилася їх кількість. З іншого боку, з поступовим переходом на цілодобове мовлення, в нас дуже змінюється і підхід до логіки успіху. Адже що відбувалося, коли ми мали лише 15 годин мовлення на добу? По-перше, була багатогодинна «денна дірка», після якої треба було інтенсивно «втягнути» глядача на канал. По-друге, з огляду на те, що часу було менше, ми, відповідно, прагнули до значно вищих рейтингів у прайм-таймі. І, що стосується прайм-тайму, — ця мета залишається. А ось до інших часових відрізків ми тепер ставитимемося дещо інакше. Оскільки тут нам уже не потрібні екстремально високі цифри. Навпаки, нам потрібні невисокі рейтинги та доступна нашим клієнтам недорога реклама. Аж ніяк не всі рекламодавці можуть дозволити собі розміщувати рекламу в програмах із високим рейтингом: вона дуже швидко з’їдає їхній бюджет. Ті, в кого він малий, зацікавлені знайти інші слоти. І ми хочемо надати ці інші слоти, яким зовсім не обов’язково бути, припустімо, детективно-серіально-комерційно ударними. Ми поки що прораховуємо для себе варіанти активного розміщення документалістики, хорошого європейського кіно, культурних програм тощо. Ніч узагалі стане для нас своєрідним каналом «Культура» всередині «1+1». І навіть, можливо, — зовсім без реклами. Там будуть інтерактивні програми, музика — в тому числі класика та джаз. Адже зараз ніхто не бачить на ТБ хороших балетів, опер, ніхто не чує хороших оркестрів і хороших музикантів. Того ж Мстислава Ростроповича багато глядачів востаннє бачили в ефірі, напевно, ще в 1989 році, коли він приїжджав до Москви.
Розумію, що ніч — це, напевно, не найзручніший час для перегляду подібних програм. Але ті, хто це любить, дивитимуться. Переконаний.
— А чи зміниться підхід до денного мовлення?
— Звичайно. Канал, як і раніше, залишиться сімейним. Але з вужчою спеціалізацією в окремих часових відрізках. Наприклад, час із 10.00 до 12.00 — це той слот, який нам усе-таки хочеться зробити дитячим. Не у вульгаризованому, загальноприйнятому в Україні розумінні — «мультики і нічого більше». Ні, ми хочемо зробити нормальний дитячий слот, де домінантою була б усе-таки пізнавальність.
— Це також стане елементом іміджу каналу?
— Це — елемент вирощування глядача. Ви знаєте, яка цікава ситуація? Ми зараз почали працювати з фокус-групами із аналізу мовлення каналу, ставлення до дизайну каналу тощо. Днями тестували молодь у віці від 16 до 19 років. Що цікаво: вони дуже позитивно відгукуються про канал, легко його портретують. Він пізнаваний, солідний, стійкий, викликає дуже хороші асоціації — наприклад, із сонячним зимовим днем. Але при цьому вони кажуть: «Цей канал — не наш. Поки що». «Чому?» «Тому що зараз у нас інші інтереси. А коли ми виростемо, подорослішаємо, він буде нашим». Ось, зокрема, і на цьому базуватиметься логіка роботи з дітьми. Крім того, не забувайте, що нарівні з дітьми глядачами цього слоту будуть ті самі бабусі, дідусі, мами. Чим це добре для них? Вони отримують те, що можна розповідати дітям. Давайте чесно запитаємо себе: чи багато хто з батьків сьогодні реально знає, які цікаві історії розповідати дітям? Вельми сумнівно. Тому ми хочемо запропонувати тканину, яка буде цікава за самою природою інформації, яка там міститься. А ось спосіб подачі цієї інформації в різний час буде різним. Десь — сегменти, більше пристосовані для дитячого сприйняття, десь — для дорослого. Має бути цікаве ТБ, яке цікаво дивитися й отримувати з нього інформацію. Ось зараз, наприклад, у вихідні почнемо випускати «Навколо світу». Ми, звичайно, частково купимо ті сюжети, які вже виготовлені нашими колегами з інших країн. Але дуже багато робитимемо самі. І вже звернулися до наших журналістів із ТСН із проханням, щоб вони під час поїздок Україною звертали увагу на цікаві місця. Це також частина «Навколо світу». Адже якщо говорити про формат, який у Росії свого часу назвали «Інструкція із застосування», і там це трактували як інструкцію із застосування Росії, країни, світу загалом, то «інструкції із застосування України» поки що немає. Люди, які живуть у нашій країні, настільки мало знають її можливості для свого буденного, повсякденного використання! Запитайте власників автомобілів, чи знають вони місця, куди можна поїхати на вікенд зі своїми дітьми? Вельми сумнівно. Я кажу не про якісь рекламні меседжі — мовляв, розкажімо про отакий готель тощо. Ні. Але є красиві місця, які хочеться побачити та зблизитися з ними. Думаю, що це — також дуже хороше застосування для денного ефіру. Як і хороше кіно. У тому числі — радянське. Не маю жодних упереджень щодо показу хорошого кіно радянських часів, наприклад, тих самих українських кіностудій — ім. Довженка, Одеської кіностудії. Адже прекрасні фільми! А як щодо того, щоб зблизити людей зі старою документалістикою? Із персонажами, яких ми абсолютно не знаємо? Українськими, знов-таки, персонажами. Хто з тих, хто живе сьогодні і навіть трохи цікавиться історією (наголошую — трохи) знає достатньо про такі фігури української історії, як Шелест або Щербицький? Адже не останні люди. Як ви до них ставитеся — питання інше. Але те, що вони відіграли істотну роль у житті країни — це ж факт.
Тобто на каналі має з’явитися товстий жирний прошарок хорошого інформаційного чорнозему. Не в розумінні новинної інформації, а цікавих історій, зроблених у нормальному телевізійному викладі.
Окремо варто згадати про третій старт нашої програми «Перший мільйон». На роль ведучого ми вирішили спробувати... Богдана Сильвестровича Ступку. Ми дуже раді тому, що завдяки «Форту Буаяр» ми з ним якось зблизилися.
— Богдан Сильвестрович, мабуть, органічний у будь-якій якості...
— І чарівний у будь-якій ролі. У той момент, коли треба сказати, що поруч із нами — великий актор, ми чомусь соромимося вжити це слово. Але він — великий актор, це фігура, яка порівнянна в українському театрі з Амвросієм Бучмою. Якщо все складеться так, як ми розраховуємо, то «Перший мільйон» із Богданом Ступкою в ролі ведучого вийде в ефір 3 жовтня.
КІНО ПЛЮС ТБ
— Хотілося б ще спитати про телесеріали. У цій сфері конкуренція між телеканалами вельми зросла і, відповідно, зросла якість серіалів. Якого «козирного туза» ви запасли для своїх глядачів?
— Сподіваємося, що глядач дуже добре сприйме «Украдене щастя», яке зробив Андрій Дончик, осучаснивши п’єсу Івана Франка. Наше ставлення до цієї роботи можна порівняти зі ставленням на каналі «Росія» до екранізації «Ідіота». Нам здається, що це дуже хороша робота з хорошими шансами на комерційний успіх. Далі — спільно з російською компанією «АМЕДИА» і телеканалом СТС ми беремо участь у роботі над серіалом «Гріхи батьків». Історія починається вбивством Столипіна в 1911 році в Київському оперному театрі. Теми нагадують наш час: ліберальні цінності, нові успішні люди. Хороші людські історії вміщені в реальні історичні обставини. Ця модель, як показала практика «Бідної Насті», дуже запитана глядачем. Ще один проект, у створенні якого ми також беремо участь, — ситком (комедія ситуацій) «Няня». Відомий американський формат «занурили» в наше сучасне життя.
— Успіх «Водія для Віри» та «Нічного дозору» підтвердив, що і в створенні кіно телекомпанії можуть брати участь, розраховуючи і на прокат, і на комерційну спроможність... У цьому відношенні є якісь плани?
— Звичайно, i не лише плани. Наприклад, зараз у роботі — фільм «Дев’ята рота» Федора Бондарчука. Тут проблема лише в одному — в пропорційності бюджетних часток, які можуть вкласти в це виробництво українська та російська сторони. Поки що ми далекі від того, щоб українська телекомпанія самостійно створювала великий і серйозний фільм (крім — зробімо зноску — новорічних проектів, де дуже велику роль відіграє спонсорство). Що стосується «Дев’ятої роти», то, згідно з нашим договором про участь у виробництві, нам належать абсолютно всі права на цей фільм на території України — і кінопоказ, і телевізійний показ. У нас не так багато фільмів на афганську тему. А те, що я бачив на знімальному майданчику, дозволяє говорити, що це робота напрочуд серйозна, масштабна (подяка Міністерству оборони, бо вони нам надали все, що можна було надати). Тому, звичайно, практика участі телеканалів у кіновиробництві наростатиме. Питання лише — в пропорції участі і в тому, яких співвиробників ми для цієї мети шукатимемо.
ТБ І ВИБОРИ
— Напередодні президентських виборів неминуче виникає питання про те, наскільки безболісно українське ТБ зможе пройти через це випробування...
— Безболісно, як казав товариш Сухов — «це навряд». Дуже багато «на жаль». Політикум, де не вистачає політиків, які вміють діяти політичними діями як такими. Неправильне бачення ролі ТБ і його взаємовідносин із політикумом. І багато іншого різного…
— Але, на перший погляд, складається враження, що передвиборна кампанія на ТБ представлена якось мляво. Чи поки що мляво?..
— А це добре чи погано? Знов-таки — приклад. Як відомо, найрадикальніше налаштована частина суспільства — це все-таки молодняк. Так ось, молодняк, повертаючись до згаданої фокус-групи, назвав «1+1» найаполітичнішим каналом. І в їхньому сприйнятті — мати вигляд аполітичного каналу — це комплімент. Ось до якої, пробачте, дикості ми дійшли... Крім того, як висвітлювати? Дотримуючись — за наявності 26 кандидатів — принципу рівності? Чи робити дебати один на один, бо всім, власне, зрозуміло, хто претендує на участь у них? Так, згоден, кампанія представлена мляво. Але вона й триває не дуже бадьоро — в принципі, інтрига першого туру виборів практично вбита: всі знають апріорі, хто вийде до другого. Це я як телевізійник кажу.
— І тому ви відмовилися від дебатів?
— Перед першим туром, швидше за все, ми їх не робитимемо. Тому що основна інтрига — це дебати між двома головними кандидатами. «Розстрілювати» їх перед першим туром? А що тоді робити між першим і другим? Ніч виборів — так. Це традиційний проект, загалом найцікавіше, що є. (Ми, до речі, цього року повністю транслюватимемо в прямому ефірі американську ніч виборів. Просто, щоб дати людям можливість порівняти — ось як треба організовувати процес цієї ночі). Головне — щоб у нас була не одна-єдина прес-конференція з ЦВК за всю ніч виборів і «до побачення, до ранку», а постійно свіжа інформація. Тоді це буде дуже цікаво.
Що стосується новинного відображення, ми намагаємося, щоб основні фігуранти процесу в нас були присутні, але присвячувати передвиборній агітації великі блоки не вважаємо за потрібне.
