Україна — суверенна держава і, зрештою, усе, що з нею відбувається, і відбуватиметься, залежить від народу України й тих, кого цей народ обирає у владу. Але є два питання, у вирішенні яких багато чого залежить від того, як розвиватимуться події в інших країнах. Це проблеми окупованих Росією Криму й частин територій Донецької та Луганської областей. Цього року в США відбудуться вибори президента, а в Росії — вибори до Державної думи. Вважаю, що обидві ці події різною мірою вплинуть на подальшу долю окупованих українських територій, хоча для багатьох цей зв’язок не очевидний.
Найпростіше прослідити зв’язок між продовженням (або припиненням) російської агресії й виборами у США. Якщо переможе Трамп, у що я особисто продовжую не вірити, але чого сьогодні виключити не можна, то агресивна політика Путіна отримає імпульс підтримки. Як передає агентство Reuters, Трамп у черговий раз заявив, що якщо він займе крісло президента, то налагодить відносини з Росією, а також Трамп високо оцінив лідерські якості Путіна. «Я думаю, що будуть хороші стосунки з Путіним і дуже хороші стосунки з Росією», — позначив свою позицію Трамп.
На відміну від нинішнього президента, Барака Обами, який за підсумками саміту G20, який нещодавно відбувся в Китаї, заявив, що США продовжуватимуть протистояти російській агресії в Україні, Трамп, швидше за все, цього не робитиме. «Хороші стосунки» з Путіним можна налагодити, лише припинивши тиск на Росію за допомогою санкцій і закривши очі на крадіжку Криму й війну в Донбасі.
І це істотно погіршить ситуацію в Україні, оскільки Путін, отримавши таку підтримку, може почати ескалацію військової агресії. Санкції, незважаючи на «регіт» «Іскандерів» і «Тополів» по російському телебаченню, повільно, але неухильно роблять свою справу, змінюють економічну ситуацію в Росії, змінюють настрій правлячої еліти й створюють передумови для зміни режиму. Підкреслюю — самими санкціями змінити режим у Росії не вийде, хоча їх продовження й нарощування створюють для цієї зміни важливі передумови.
Про ці передумови пише Вадим Вислогузов у статті «Мінфін роздрукував другий трильйон», опублікованій у газеті «Коммерсантъ» від 7.09.2016. Аналітик повідомляє, що Резервний фонд може бути вичерпаний уже цього року, а 2017-го Кремль перейде до витрат другого суверенного фонду — Національного добробуту, кошти якого становлять $72,7 млрд і за нинішніх темпів проїдання накопичень зникнуть 2018 року. Що вони робитимуть з країною після цього, ніхто в Кремлі не знає. У них «стратегія» дисконтування майбутнього: сьогодні гуляємо по буфету, а завтра щось та вигадаємо.
Про те, як змінюється настрій російських олігархів, можна судити, наприклад, з інтерв’ю голови АФК «Система» Володимира Євтушенкова, яке він дав в ефірі телеканалу «Дождь». «Раніше ми мріяли про міжнародну експансію, завоювання нових ринків — Америка, Азія, Філіппіни, Індія, Китай, сьогодні все це якимсь чином зійшло нанівець», — скаржиться один з найбагатших людей Росії. Те, як змінюватимуться настрої людей бізнесу, та й решти людей у Росії протягом найближчих двох років, коли у Кремля вичерпаються всі ресурси й люди це відчують на собі, багато в чому залежить від того, хто зможе запропонувати росіянам розумну альтернативу путінізму й що це буде за альтернатива.
І у зв’язку з цим актуальним є питання про участь у виборах 18.09.2016 до Державної думи тих росіян, хто вважає окупацію Криму й агресію проти України — злочином. У тих російських медіа, де тією чи іншою мірою зберігся плюралізм, зараз розгорнулася бурхлива дискусія на цю тему. Один з важливих аргументів, які висувають противники участі в цих виборах, — те, що така участь легітимізує анексію Криму.
Мені цей аргумент здається вкрай непереконливим. Серед 14 політичних партій, які беруть участь у виборах, 12 — завзяті путінці й прибічники «кримнашу», і 2 — «Яблуко» й ПАРНАС йдуть до Державної думи з чіткою вимогою скасувати незаконне рішення про включення Криму й Севастополя до складу Російської Федерації і з наміром змінити верховну владу в Росії. При цьому і «Яблуко», і ПАРНАС, поважаючи закони й територіальну цілісність України, не ведуть агітацію на території Криму й Севастополя. Закликати прибічників саме цих партій не брати участі у виборах мені здається щонайменше дивним.
От як на запитання Світлани Сорокіної про ставлення до проблеми Криму відповів Григорій Явлінський у програмі «У колі світла», що вийшла в ефір «Эха Москвы» 30.08.2016: «Починатися це (розв’язання проблеми Криму) має з того, що Росія мусить визнати, що це було зроблено поза законом, з порушенням усіх домовленостей, усіх законів. Поза міжнародним правом. З порушенням усіх правил міжнародного права».
У відповідь на це другий ведучий програми, Юрій Кобаладзе тут-таки парирував: «Чого не буде ніколи!» «Думаю, що саме так і буде!» — відповів Григорій Явлінський.
Переконання, що Крим і Севастополь втрачені для України, розділяють сьогодні не лише пропутінськи налаштовані політики й громадяни Росії та України, а й ті патріоти України, які щиро переживають за долю своєї країни. Популярний український рок-музикант і громадський діяч Олег Скрипка заявив в ефірі телеканалу NewsOne: «Крим ніколи не повернеться до складу України. У країні на це немає ні політичної волі, ні бажання. Реально шансів немає».
І шансів, дійсно, немає доти, доки в Росії при владі Путін. Нинішній ватажок кремлівської банди не випустить Крим і не припинить бійню на сході України. Наївно сподіватися на те, що зробити це можна змусити за допомогою санкцій. На якість харчування в Кремлі санкції ніколи не вплинуть, як не вплинула блокада Ленінграда на достаток на столах тодішнього ленінградського начальства. Погіршення життя більшості росіян може викликати масовий вуличний протест, який має шанс отримати політичне представництво в Державній думі в результаті виборів 18 вересня.
Режими, подібні до путінського, неможливо змінити на виборах. Зазвичай такі режими зміщуються в результаті тотальної військової поразки з подальшою окупацією країни. Сподіваюся, що серед читачів цієї колонки немає фантазерів, які вважають, що комусь спаде на думку воювати й окуповувати Росію з її ядерною зброєю. Зміна путінського режиму в Росії обов’язково станеться, але це не відбудеться під впливом одного чинника. Результат буде, якщо використовувати всі методи тиску в діапазоні від санкцій, які через погіршення економічного стану призводять до соціальних протестів, до створення своїх фракцій у представницьких органах влади, через які протест отримує політичну трибуну й знаходить альтернативну легітимність, здатну притягнути в разі кризи під свої прапори й частину людей з владних структур і силовиків з числа тих, чиї руки незаплямовані злочинами.
Створення альтернативної легітимності путінському режиму вже сьогодні — це перший крок до його ліквідації. А отже, й крок до того, щоб почати повернення Криму до складу України й припинення бійні на сході України.
