Керівник НАТО Єнс Столтенберґ у вівторок вкотре наголосив: «НАТО не бореться із пропагандою, вдаючись до пропаганди у відповідь. Ми розуміємо, що в перспективі правда візьме гору. Найкращою відповіддю на пропаганду є факти, правда й відкриті демократичні дискусії».
Такою ж є офіційна позиція усіх західних інституцій. Теорія, на якій базується така тактика протидії пропагандистським нападам Росії, стверджує: пропаганда = брехня, тому якщо треба подолати це явище, просто дізнавайся та поширюй правду.
Спростування фейків, надання своєчасної інформації щодо поточних подій в Росії та світі, незалежні та об’єктивні засоби масової інформації — це ті ліки, які Захід вживає сам та рекомендує вживати іншим для подолання негативного впливу російського пропагандистського продукту.
«Відкрите, різноманітне та динамічне медіасередовище, що добре функціонує, може ефективно нейтралізувати вплив пропаганди», — вказує ОБСЄ в своєму програмному документі «Пам’ятна записка «Пропаганда та свобода масової інформації» від 2105 року. Тобто правда і чесні та вільні ЗМІ мають ефективно захистити весь континент, включно з Україною, від російських пропагандистських нападів.
Така формула перемоги є привабливою з точки зору пабліситі міжнародних діячів та інституцій і зрозумілою та ніби легкою у виконанні: транслюй собі правдиву інформацію про події, що відбуваються, спростовуй фейки, і все само собою вирішиться.
Але насправді основою ефективної пропаганди є цілком правдиві факти та твердження, а мистецтво пропаганди складається в умінні маніпулювати правдою.
«Тріумф волі» Лені Ріфеншталь — це документальний фільм. У стрічці — лише кадри реальної події: з’їзду НСДАП 1934 року в Нюрнберзі та підготовки до його проведення.
«Вбудовувати в документальний фільм ігрове дійство було б явною несмаком. Я не могла знайти іншого рішення, як тільки фіксувати документальні події з різних точок, — згадує Ріфеншталь в своїх мемуарах.— Виявляється, у мене все-таки є здібності до зйомок документальних фільмів. Я відчула привабливість процесу створення стрічки на основі реальних подій, не прикрашаючи їх».
«Тріумф волі» здобув Національну премію по кінематографії в Німеччині. На Міжнародному кінофестивалі у Венеції 1935 р. його відзначено нагородою як «найкращій іноземний документальний фільм». На Всесвітній виставці в Парижі 1937 р. стрічка здобула золоту медаль (Гран-прі).
От що пише Лені Ріфеншталь про прем’єру «Тріумфу волі» в столиці Франції: «Публіка шаленіла. Французи підняли мене на плечі, обіймали і цілували, навіть в пориві почуттів розірвали на мені сукню. Я була як громом вражена. Такого успіху фільм не мав ні в Берліні, ні в будь-якому іншому місті Німеччини.
Наступного дня «Тріумф волі» одержав золоту медаль. Вручав її мені прем’єр-міністр Франції Едуар Даладьє. Нею нагороджувався фільм документальний, а аж ніяк не пропагандистський. Інакше який би інтерес відчували до цієї стрічки керівництво Всесвітньої виставки і французький прем’єр-міністр?»
Сьогодні «Тріумф волі» сприймається як пропаганда нацизму, як квінтесенція усієї ідеології Третього рейху. Його історичне значення та вплив на всю подальшу технологію зйомок кіно безнадійно поховані під його нацистським змістом.
Але ж суто формально це є документальний фільм. Його пропагандистська начинка була забезпечена не за рахунок брехні, а саме завдяки реальності, яку змогли подати таким чином, що результатом став найсильнішій пропагандистській вплив в історії. Реальність Лені Ріфеншталь лише була знята під вигідним кутом та пройшла пост-обробку для розставлення потрібних візуальних акцентів, ефект від яких був посилений спеціально підібраним музикальним супроводом.
Якими спростуваннями можна заперечити отриманні в результаті перегляду «Тріумфу волі» враження? Якою правду можна «перебити» його пропагандистський вплив? Якими факт-чеками можна подолати навіянні цим фільмом почуття? Зрозуміло, що до протистояння пропаганді такого рівня потрібні зовсім інші методи та засоби.
Після війни Лені Ріфеншталь предстала перед судом. Їй надали статус «супутня» фашистському режиму та фактично заборонили працювати за професією. В Німеччині «Тріумф волі» досі (!) є забороненим. Його переглядають тільки в спеціальному форматі з коментарем науковця.
На російських сайтах, де можна вільно подивитися онлайн або скачати «Тріумф волі», фільм подається як «один з найвидатніших шедеврів документалістики за всю історію кінематографа» і «видатний документальний фільм — найпопулярніший пропагандистський фільм в історії».
Лені Ріфеншталь своїм твором однозначно відповіла на питання, що таке пропаганда — правда або брехня. «Тріумф волі» наочно демонструє, що найефективніша пропаганда — це не брехня, а маніпулювання правдою.
Напівправда, зміщення акцентів, позбавлення контексту, надання заздалегідь визначеного емоційного забарвлення інформаційним повідомленням — все це, та багато іншого, було, є і буде в арсеналі пропагандистів. А розвиток телебачення та Інтернету створив умови для швидкого продукування та розповсюдження створеного з пропагандистською метою контенту. Саме це роблять російські медіа, день за днем вмонтовуючи безліч мікро-«тріумфів волі» в нібито документальні випуски новин нібито вільних ЗМІ.
Протидіяти таким технологіям маніпулювання свідомістю простим інформуванням, спростуваннями, підвищенням компетенції аудиторії та дискусіями дуже складно, точніше сказати — неможливо. Це інший рівень сприйняття, інші механізми впливу.
Напевно, все це знають на Заході. Але, мабуть, поки що не бачать реальної загрози собі від Росії та розраховують «відбитися» незначними, поверховими і точковими зусиллями.
Не можна ж повірити в те, що в НАТО та ОБСЄ не знають, що таке гібридна війна та до чого може привести розкручування маховика агресивної ворожої пропаганди в масштабах Європи в поєднанні з військовою агресією проти сусідніх держав.
