У київському офісі IREX ProMedia відбулася презентація книги «Все про медіа регіонів України». Потреба в подібній комплексній праці назріла вже давно, адже розрізнені публікації, що з’являлися досі із цього питання, цілісного уявлення про ситуацiю у ЗМІ на місцях, не давали. Тепер така картина перед очима є, і, відповідно, є можливість порівнювати.
Ця праця, задумана й реалізована громадською організацією «Центр «Суспільство» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», за словами його ініціаторів, — лише початок глобального дослідження в рамках проекту «Громадська експертиза. Свобода слова». Повніші його результати можна буде знайти на сайті фонду (www.suspilstvo.com.ua).
У книзі детально описано медіаринок кожного з регіонів України за станом на осінь 2000 року (загальна характеристика ситуації в області, структура ринку ЗМІ та його основні риси, групи впливу, відносини преси з місцевою владою тощо). Крім того, розглядаються основні тенденції розвитку українських ЗМІ загалом, представлені — в картографічній формі — деякі показники медіапростору України (наприклад, такі, як частка газет соціально-політичної спрямованості в тому чи іншому регіоні, частка рекламних і партійних видань, кількість теле- й радіоорганізацій, індекс об’єктивності ЗМІ з точки зору населення і, нарешті, індекс свободи слова, який, за даними дослідження, навіть у найблагополучніших щодо цього регіонах коливається в межах 3-3,2 балів за п’ятибальною шкалою). Проведено також порівняльний аналіз інформаційного законодавства України та Росії.
Кореспондент «Дня» звернувся із запитанням, на яку оцінку ситуації з медіа в Україні наштовхує дослідження та які тенденції в розвитку українських ЗМІ можна прогнозувати, виходячи із цієї оцінки, до голови Фонду «Центр «Суспільство» Артема ПЕТРЕНКА:
— Тут дуже багато різних аспектів, але якщо говорити про свободу преси, то її загальний рівень досить низький. Щодо регіональних ЗМІ мається на увазі передусім свобода від місцевих органів влади (в основному в усіх регіонах домінуючими є губернаторські команди). Якщо ж говорити про кількісні характеристики, то із цієї точки зору все непогано, — медіа є, їх багато (десь більше, десь менше, але загальна кількість дуже велика). Однак якість дуже часто не найкраща, і не завжди достатня кількість коштів у ЗМІ свідчить про те, що газета популярна й цікава. Зокрема, в країні, як і раніше, дуже багато державних ЗМІ, керівники яких не зацікавлені в тому, щоб вони були якісними, цікавими. Тобто медіа в нас — не товар. Ось із чого слід починати — в нас немає ринку, про що неодноразово йшла мова.
Що ж до прогнозів, то, гадаю, можна сказати, що загальна зміна економічної та політичної ситуації (я маю на увазі завершення процесу приватизації та структуризації — насамперед фінансово-промислових політичних груп) приведе до того, що медіа-ринок змінюватиметься природним шляхом. Тобто перехід до прозоріших і цивілізованіших правил гри в економіці очевидний і неминучий (це довели на своєму прикладі всі країни, які проходили через таку ж або схожу ситуацію). Структуризація економічна й політична обов’язково приведе до того, що медіа стануть товаром і стануть нормальним чинником впливу на громадську думку. І політики думатимуть про те, що вони говорять, думатимуть про те, що їхня політична доля залежить від виборця, отже вони залежать від медіа. Які залежать, у свою чергу, теж від виборця, який їх купує, голосуючи таким чином за ту чи іншу газету своїми грошима або за той чи інший телеканал, коли він дивиться рекламу. Це дуже повільний процес, і наше завдання — його прискорити.
