У масовому тиражуванні повідомлень щодо нового педофільського скандалу (підозрюваний — відомий музикант) вочевидь перетнута межа закону й моралі. За нею — речі просто протилежні. Бо на всю країну оголошується прізвище людини, яка нібито причетна до сексуального розтління дітей, на телеекранах мигкотять кадри з її обличчям, в ефірі звучать безапеляційні звинувачення у скоєнні нею огидних вчинків. Так, подібні злочини не заслуговують нічого іншого, ніж справедливого обурення. Але — навожу «ази» законодавства — на цьому етапі особа є лише підозрюваною, далі, за класифікацією Кримінально-процесуального кодексу України, може набути статусу звинуваченої. І невже потрібно нагадувати про наріжний принцип права, закріплений в статті 62-й Конституції України: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину..., доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду? Йдеться про презумпцію невинуватості, яку в даному випадку цинічно порушено. По-перше — з подачі правоохоронних органів. Бо кожен, хто працює в журналістиці, добре знає: зазвичай, що міліція, що прокуратура, що Служба безпеки України не називають для преси персональних даних затриманих чи підозрюваних осіб. Зараз є і прізвище, і обличчя. Показово також, що «встик» із показом кадрів зі звинуваченим музикантом іноді йдуть сюжети про вже засуджених педофілів.
Ризикну висловити власну версію поведінки правоохоронців щодо звинувачень музиканта. В мас-медіа існує правило: хочеш збити якусь небажану інформаційну хвилю — накрий її новою, потужнішою. Немає сумнівів, що є багато зацікавлених осіб і структур (найбільше — в чинній владі), які б воліли, щоб справа зі звірячим знущанням над Оксаною Макар якнайшвидше опинилась поза полем посиленої суспільної уваги. Тоді її легше скерувати в бік «відбілення», відтак полегшеного покарання винуватців і виводу з-під критики батьків мажора, а значить, і правлячої партії. За низкою ознак справі музиканта відведено саме роль «перемикача» каналів суспільного сприйняття. Тоді від чесності і професійності журналістів залежить, чи вдасться цей маневр.
Звісно, хотілося б сподіватися, що у даному випадку правоохоронці керуються виключно високими категоріями закону й моралі. Але ж три роки тому було «розкручено» гучну справу так званих бютівських педофілів. І що? Справа, наскільки зрозуміло, до суду не дійшла. Причому громадськість так і не отримала чітких пояснень від правоохоронців, що ж відбулося насправді. Тож де гарантія, що і з нинішнім скандалом після того, як він виконає роль громовідводу, не станеться те ж саме?
