— Перше завдання цього ярмарку — подивитися у майбутнє нашого інформпростору, перш за все — щодо його технічного забезпечення. Друге завдання — допомогти знайти конкретним студіям та виробникам партнерів у придбанні прав на комерційну та некомерційну продукцію, обладнання. Третє — неформальне спілкування фахівців між собою. Адже майже у всіх регіональних компаній — проблеми схожі. Цього року вперше паралельно з виставкою технічних засобів, ринком теле-, радіо-, кіно-, аудіопродукції проводиться більше 30-ти спеціальних акцій. Вони частково повторюють тематику технічної виставки. Малобюджетні, скажімо, рішення цифрового ТБ, його перспективи в Україні та інше. Другий напрямок — це презентація різних пакетів супутникових каналів, окремих фільмів. По суті, те ж саме, що й телеринок. Третій напрямок — презентація навчальних закладів, які почали готувати працівників ТБ і радіо. Є ряд цікавих презентацій, присвячених, очевидно, майбутнім виборам. Наприклад, презентація програми «Штурвал країни — в надійні руки». Є конкурс для журналістів- екологів. Є презентації різних конкурсів. По суті, це комерційний ярмарок, але тут є багато безкоштовних пропозицій для компаній.
Ми намагалися на одній території протягом одного тижня зібрати максимально різноманітні пропозиції, які можуть бути потрібні фахіцям, телекомпаніям. Раніше ярмарок діяв за більш простою схемою: ринок і технічна виставка. Нинi до обов’язкової роботи на стендах додалися презентації, на яких можна про себе розповісти одночасно 60—100 фахівцям.
— Як людина, яка вже не перший рік займається організацією цього ярмарку, що ви можете сказати з приводу того, чи можна сьогодні говорити про оздоровлення нашого телерадіопростору?
— Технічно українське телебачення посилюється. Посилюється воно й організаційно. Ситуація, при якій новий етап ліцензування залишає варіант «одна компанія — один канал», фактично приведе до зменшення ТРК. Вже є приклади, коли з трьох телекомпаній на одному каналі залишається одна, при цьому вона фінансово посилюється. Правда, про фінансову незалежність говорити поки що рано, тому що рекламного ринку, як такого, все-таки не існує в Україні.
— Яка роль ярмарку у формуванні цього ринку?
— Вона не може впливати на ріст попиту. Але дуже чітко показує, що на ринку пропонується і що ТРК в Україні можуть собі дозволити — у тому числі фінансово. Ті фахівці, які були на нашому ярмарку достатньо чітко знають, яким ТБ було рік тому, вони бачать, яким воно є тепер і вже можуть прогнозувати, куди ТБ піде далі. Очевидно, воно буде більш професійним. Ярмарок — це ділова зустріч. Мета, яку мають її учасники, — комерційна. Ми не використовуємо якісь бюджетні кошти, у ярмарку немає спонсорів і він розвивається тому, що частина учасників фактично оплачують його проведення. Внесок власне «Телерадіокур’єру» достатньо скромний, що свідчить: якщо б не було реального попиту на цей ярмарок, то його б не було. Мені співзвучний висновок, який зробив директор ТРК «СТЕРХ» 11 канал (Дніпропетровськ) Володимир Наумов
: «Телерадіоярмарок — один iз додаткових циліндрів у двигуні внутрішнього згорання всього телерадіопростору України. Телерадіоярмарок збільшує нашу потужність, iз ним ми рухаємося швидше».
РЕГIОНИ — СЕРЦЕ ТА СЕНС ЯРМАРКУ
Головними учасниками цієї міжнародної телерадіотусовки стали «регіональники». «Ми вдячні, що організатори врахували наші побажання, — каже комерційний директор «Радіо «Європа-Плюс» (Донецьк) Тетяна Муленко . — Терміни ярмарку були перенесені на більш зручні. Якщо раніше працівники служби маркетингу й реклами не знаходили нічого цікавого для себе, то цього разу тут представлена чимала кількість фірм, що сприяє налагодженню взаємовигідних контактів». «Від нашої компанії сюди прибуло п’ять чоловік, причому двоє — за свій рахунок, — розповідає Іван Вовк, генеральний директор ТРК «Вежа» (Івано-Франківськ) . — Тут завжди дізнаєшся про все нове, що з’являється на нашому ринку техніки». «На виставці мене цікавить усе. Представлена техніка — це тенденції розвитку технологій, ринок програм — це кон’юнктура, що сьогодні пропонується і купується, — пояснює генеральний директор «Магік-фільм» (Харків) Геннадій Кофман . — Ми виробляємо анімаційні, документально- хронікальні фільми й тому повинні уважно стежити за тенденціями. І ярмарок дає цю можливість».
Усього на початок травня для участі в ярмарку офіційно зареєструвалося 200 фірм. «Ми з багатьма ними співпрацюємо, — каже програмний директор «Нового Чернігова» Надія Шатун . — Але мені куди цікавіше поспілкуватися з тими, хто не має своїх стендів на виставці, але в чиїй продукції ми зацікавлені. Це і компанія «Тівіоніка», і ТРК «Альтернатива». Хочу познайомитися з представниками з Дніпропетровська, які пропонують хорошу продукцію для дитячої аудиторії».
«Сьогодні в Америці всі ТБ працюють на «цифрі». Аналогову апаратуру можна наразі придбати за безцінь — попиту на неї немає. І при цьому останнім безглуздям вважається, якщо ви знехтуєте можливістю встановити у себе веб-телебачення для роботи в режимі реального часу», — повідомив один із власників каналу RGS-TV (Нью-Джерсі, США) Ігор Афанасьєв під час своєї лекції, яка пройшла в рамках ярмарки. Ось так — за допомогою виступу заокеанського гостя — на ярмарку реальність американського ринку була співвіднесена з українським. І, слід зазначити, всупереч очікуванням, слово «цифра» не виявилося незвичним для учасників із регіонів. Розпочатий процес ліцензування стимулював необхідність — у багатьох, може, і мимоволі — нарощування технічного потенціалу студій. Тому семінар «Цифрові формати й нове обладнання для малобюджетного відеовиробництва» викликав шквал зацікавлення. Для багатьох регіональників цифрові технології — це вже реальність. «Сьогодні в цифровому форматі ми поки робимо новини, через місяць перейдемо на «цифру» повністю», — зазначає програмний директор луцької телекомпанії «Аверс» Любов Гараніна . «Ми поки працюємо на напівпрофесійній цифровій апаратурі — це пояснюється нашими фінансовими можливостями. Вважаю, що Україна не така вже й відстала країна, щоб погано транслювати й погано знімати, тому ми повинні опановувати нову техніку», — вважає відеооператор Олексій Бейда із ТК «Елан» (Одеса) .
Підготовка кадрів поки не встигає за розвитком телебачення, тому не випадково, що проблему підвищення професійного рівня кадрів учасники ярмарку називали третьою після ліцензування й переходу на «цифру». «Мені 19 років, із них півтора року працюю на телебаченні. Перед тим займався в молодіжній телестудії міського Будинку піонерів, — розповідає Ігор Романенков, телеоператор із ТК «Чорноморська ТРК» (Сімферополь) . — Працюю багато в чому інтуїтивно. Семінар з операторської майстерності, який проводиться в рамках ярмарку, може дати мені спеціальні знання». За словами Ігоря, на «Чорноморці» сьогодні працюють п’ять операторів, із них тільки двоє мають спеціальну освіту. Така ситуація і в багатьох інших регіональних телекомпаніях. Зрозуміло, будь-яка можливість підвищити професіоналізм своїх співробітників, яку надає й нинішній ярмарок — для ТРК на благо. Але, очевидно, настав час серйозно говорити про загальнонаціональну програму підготовки кадрів для регіонального ТБ. Не тільки операторських — в умовах конкурентного середовища величезне зацікавлення викликав семінар головного дизайнера «1+1» Ольги Захарової «Формування телевізійного бренду. Малобюджетні рішення в теледизайні».
Серед спецпроектів, представлених на ярмарку, проектові тренінг-центру «ТІАС» «Штурвал країни — в надійні руки» слід би присудити перший приз за оригінальність. Ідея спробувати програти в ефірі варіанти роботи урядових команд різних партій напередодні парламентських виборів цілком могла б стати кваліфікованою рекламою партій, і при цьому — нечуваний випадок для нашого політіміджмейкерства! — допомогти більш усвідомленому вибору громадян. На жаль, поки проект не зацікавив телевізійників — чи то через дорожнечу втілення, чи то через непевну політичну ситуацію, чи то через неузгодженість у діях партій і ТБ, які поки що, на жаль, не мають досвіду ведення передвиборних компаній не в стилі «замилити очі», маніпуляцій із думкою виборців, а шляхом грамотної і чесної роботи з просування своїх програм, привертання до них уваги в зв’язку з їхнього ефективністю для суспільства. Однак той факт, що з’явилася вже сама пропозиція на ринку, — дає надію.
Однією з найпрезентабельніших сторін будь-якого ярмарку є, зрозуміло, різноманітні конкурси. Цього разу телевізійники брали участь в декількох конкурсах: «Екстремальна ситуація зі щасливим фіналом» (проводила телекомпанія «Магнолія ТБ»), «Уїк- енд на двох у Парижі — Мулен Руж» (TV-5), «Сфера» (Інформаційний центр «Зелене досьє»), на краще висвітлення дотримання прав дитини (Представництво ЮНІСЕФ в Україні). Свої дипломи вручала й компанія «Телерадіокур’єр», яка на підставі регулярних опитувань декількох десятків найбільш кваліфікованих експертів у галузі вітчизняних ТБ і РВ склала рейтинг кращих телепрофесіоналів 2000 року. Приємно, що в номінації «Кращий телекритик року» була відзначена й робота «Дня», конкретніше, його незмінного телеоглядача Наталії Лігачової. Причому, як підкреслили організатори, це був єдиний випадок, коли всі 65 експертів були одностайні у своєму виборі.
МАС-МЕДIА: ЗМIНИ РЕАЛЬНОСТI ТА РЕАЛЬНIСТЬ ЗМIН
У дискусії, що розгорнулася у рамках телерадіоярмарки, на міжнародному форумі «Вплив ЗМІ на суспільні перетворення» , учасники обговорювали майже всі значущі аспекти розвитку мас-медіа у посткомуністичних країнах. Аналіз більшості виступів приводить до простого й дещо парадоксального висновку: українські журналісти найбільше прагнуть вельми простих речей — добросовісно виконувати свої професійні обов’язки, чесно й неупереджено інформувати громадян про те, що відбувається в суспільстві. Але, на жаль, саме суспільство, в силу різних причин, є не готовим сприймати працівників мас- медіа у такій функції. Навпаки, групи та особистості, які виступають суб’єктами перманентної боротьби за сфери впливу та владні повноваження, схильні майже одностайно розглядати ЗМІ як інструмент, чи радше, зброю у цій боротьбі. На думку генерального продюсера каналу «1+1» Олександра Роднянського , ситуація ускладнюється ще й тим, що переважна більшість людей і груп, що контролюють засоби інформації, насправді не мають цілісної системи поглядів, яка б визначала орієнтацію, скажімо, газети чи радіостанції на тривалий час. Тому орієнтація таких ЗМІ, система їхніх пріоритетів змінюється надто часто, під впливом ситуативних факторів. Таким чином, медіа-проекти дискредитуються в очах громадськості, ставлячи своїх працівників перед, м’яко кажучи, дивним вибором: або виглядати відверто заангажованими, або відверто непрофесійними. Мало того — добровільна чи вимушена включеність журналістів у конфліктні ситуації політичного чи економічного характеру часто провокує групи, що протиборстують, на невиправдано жорсткі заходи тиску.
Із цього погляду, для учасників форуму було цікаво познайомитися із досвідом, накопиченим у східноєвропейських державах, де процеси демократизації суспільства розвиваються значно динамічніше. Загалом, досвід наших сусідів — Польщі, Чехії, країн Балтії — можна звести до простої, на перший погляд, схеми. Стержень її — тотальна й реальна приватизація ЗМІ, яка дає можливість: по-перше — практично вивести пресу з-під державного контролю, по-друге — змінити статус більшості ЗМІ з інструментів політичної пропаганди на нормальні елементи ринкового середовища, прибуткові бізнес-проекти. Як значний фактор, що сприяє незалежності мас-медіа, наші східноєвропейські колеги розглядають широке залучення іноземних інвестицій. Зрозуміло, що всі ці процеси мають відбуватися у контексті глибоких структурних змін всього суспільства — від змін у законодавчій сфері до, наприклад, зміцнення корпоративної солідарності журналістів й утвердження загальних етичних норм в журналістиці. Такі рецепти не є, звісно, панацеєю, здатною розв’язати всі проблеми національного медіа- простору. Зрештою, жодна проблема не може бути доконечно вирішеною, не породивши нових зіткнень інтересів і нових складностей. За точним, на мій погляд, висловом одного із чеських журналістів, створення гармонійної системи з усіх елементів демократичного суспільства (в тому числі й ЗМІ) стане можливою лише в результаті «тривалої цивілізованої утряски», своєрідного призвичаєння суспільства до нових правил гри. Результатом такої «утряски» цілком може стати, наприклад, усвідомлення власниками медіа-проектів того простого факту, що правдива й чесна інформація, в кінцевому рахунку, просто краще продається, ніж більш звичне для нас маніпулювання пропагандистськими кліше. Тоді відчутно зміниться і роль журналістів, які зможуть зосередити свою увагу на справді насущних проблемах та потребах нашого суспільства. І саме від принциповості й солідарності працівників ЗМІ, їхньої здатності відстоювати демократичні цінності багато в чому залежить, наскільки швидко наступить цей час.
