Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Запозичений сміх

21 січня, 2005 - 00:00
ТА САМА «ПРЕКРАСНА НЯНЯ» (НАСТЯ ЗАВОРОТНЮК) / ЛЕСЯ І РОМА (ІРМА ВІТОВСЬКА ТА ДМИТРО ЛАЛЄНКОВ)

Еволюція вітчизняного телесеріального ринку триває. Після масованого бомбардування мексикано-любовно-бандитськими сагами, телеканали вирішили вивести глядача зі стану шоку сміхотерапією. Але кожен за своїм рецептом...

Канал ICTV вирішив обмежитися власними «інгредієнтами» і запустив у сітку «перший комедійний україномовний серіал» «Леся+Рома». Щоправда за основу було взято формат канадського походження — «Love Bugs». У вільному перекладі з англійської — «Любовні «таргани». Проект поєднав у собі комедійний серіал та реаліті-шоу. Сімейну пару з «Love Bugs» знають у Франції, Греції, Португалії, Іспанії, Швеції, Росії, загалом у 29 країнах світу. У кожній з них формат набував національного колориту, віддзеркалював особливості менталітету, гумору, традицій. Серіал отримував іншу назву, а головні герої — національні імена.

Герої серіалу «Леся+Рома» — молода пара закоханих, які живуть під одним дахом п’ять з половиною років. Глядачеві ж пропонують стати свідками їхнього сімейного побуту.

Рома — власник музичного магазину. У нього є тато, який живе з подругою Маринкою, ледь не втричі молодшою за нього самого й не надто обтяженою інтелектом. Син зовсім не схожий на свого батька, тому що щасливий зі своєю дружиною і не шукає адреналіну на стороні. У Лесі є мама, з якою у Роми не надто дружні стосунки — типова картина про тещу і зятя. Комічні епізоди серіалу — це замальовки з життя закоханої пари з усіма плюсами та мінусами подружнього життя.

Але все це за сюжетом. Враження ж від першої серії, яку глядачі могли побачити минулої п’ятниці, були не такими, як їх анонсують на папері. По-перше, гра акторів. Діалоги Ірми Вітовської та Дмитра Лалєнкова, які прийшли в кіно з театру, звучать якось натягнуто і по-дерев’яному. Ну, не віриться, що їхні герої прожили разом п’ять з половиною років. По-друге, якщо ще взяти до уваги теми розмов головних героїв і їхні дії, то серіал можна сміливо показувати десь опівночі (як «Секс і місто»). Тому що важко пояснити дитині, яка дивитиметься серіал о 19.20, навіщо Леся залізла на Рому в автомобілі, і що від них хоче дядя міліціонер, який застукав їх «на гарячому». І це тільки один «невинний» епізод з фільму. Можливо, у подальшому герої і «вибалакаються», а «полуничка» буде не такою вже відвертою, але поки що телесеріал «Леся+Рома» скоріше схожий на «перший млинець».

Можливо, недоліки Лесі та Роми були б не такі помітні, але ж є з чим порівнювати. Наприклад, інший комедійний серіал «Моя прекрасна няня» (телеканал «1+1») уже встиг обрости чималенькою армією шанувальників. Він хоч і зроблений в Росії (СТС), проте має певне українське коріння — героїня Віка родом з Маріуполя. Цей серіал також зроблений у жанрі «сітком» — комедія ситуацій. І також йдеться про запозичений, на цей раз американський, формат (у США він називається «The Nanny»).

У сюжет покладена історія молодої, привабливої дівчини, яка втрачає роботу і велінням долі потрапляє на роботу нянею у будинок заможного продюсера- вдівця, батька трьох дітей Максима Шаталіна (Сергій Жигунов). Няня Віка розмовляє з характерним українським акцентом, не боїться давати доволі відверті поради роботодавцю та його дітям, може поставити і ставить на місце дворецького Костянтина та страшненьку «найкращу подругу» Шаталіна. Герої серіалу весь час потрапляють у кумедні ситуації, але здається, що легко виходить з них тільки дотепна няня.

Серіал «Моя прекрасна няня» зроблений набагато якісніше за конкурента на ICTV. Це і не дивно, адже російські кінематографісти вже «собаку з’їли» на виробництві довгограючих фільмів. Герої тут виглядають більш природно, як і ситуації, у які вони потрапляють. До речі, закадровий сміх тут живий, а не довільно накладений звукорежисерами. Перед великим екраном серію дивиться 300—400 чоловік, і якщо американці показують людям у студії таблички «Середній сміх», «Малий сміх», «Великий сміх», то глядачі «Моєї прекрасної няні» сміються без підказок. Як, до речі, і телеглядачі...

Володимир ДЕНИСЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: