10 років тому, 15 грудня 1994 року, парламент затвердив Тимчасове положення про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення (далі НР. — Ред.) та обрав її персональний склад: чотирьох членів за пропозицією голови Верховної Ради та чотирьох — за пропозицією Президента України. «День» поставив декілька запитань одному з членів першої НР (1994 — 1999рр.) Івану МАЩЕНКУ.
— Про який головний результат 10-річної діяльності НР можна говорити сьогодні?
— Найголовнішим підсумком розвитку телерадіоінформаційного простору України за це десятиріччя є створення по-справжньому багатопрограмного телебачення та радіомовлення в Україні. Якщо за радянських часів, так би мовити, «квота» для народу складала три програми, то зараз мешканці більшої частини територій України приймають — крім передач місцевих телекомпаній — програми 6—8 загальнонаціональних ТРК, а в великих містах — 10—12 (йдеться про ефірні телеканали, по-справжньому багатопрограмне ТБ принесли кабельні мережі). От — конкретний результат. Я вже не кажу про радіо, адже за радянських часів такого поняття, як ФМ-мовлення, взагалі не було...
Але, говорячи про підсумки роботи НР, слід зауважити, що фактично йдеться про роботу двох НР — НР, сформованої 15 грудня 1994 року та НР яка почала діяти в середині 2000 р. Першу НР очолював Віктор Петренко, а друга — це НР під керівництвом Бориса Холода. Між ними є суттєві відмінності. Зокрема, у принципах формування, що мало великий вплив і на діяльність цього органу. Перша НР (коли ще не було спеціального Закону про НР) формувалася інакше, ніж друга: Президент і парламент не автономно визначали свої четвірки (як це потім було закріплено в законодавстві). Президент і спікер парламенту лише пропонували кандидатури, а ВР голосуванням затверджувала — так формувалася перша НР 1994 року. Друге — перша НР (треба віддати їй належне) набагато менше, а більшість її членів практично не залежали від політичних структур в такій мірі, як це проявляється в останній час. Чому? Зокрема тому, що в Тимчасовому положенні, згідно з яким визначався склад першої НР, не було обов’язкового положення про те, що політичні сили тієї ж ВР визначають свої кандидатури. Перша НР фактично формувалася як єдина команда фахівців.
Другий склад НР, так би мовити, команда Бориса Холода вже формувалася (в 2000-му році) за спеціальним законом про цей орган, тобто четвірка — від Президента, четвірка — від ВР, і вона підлягала такій важливій процедурі, як ротація. Можна навести приклади, коли на одному місці від ВР завдяки ротації встигло попрацювати три чоловіка. Це, на мій погляд, не сприяє стабільній роботі, а найголовніше — вибудовуванню єдиної лінії діяльності від початку до кінця роботи НР. І тому можна тільки вітати те, що в проекті Закону про внесення змін до Закону «Про НР....», який нещодавно пройшов два читання і був прийнятий ВР, цю проблему знято. Правда, Президент наклав на нього вето та повернув (у листопаді. — Ред. ) на новий розгляд, але після виборів, у наступному році ВР, напевно, повернеться до цього питання. Усунення цього «дамоклова меча», яким фактично була ротація для НР нинішнього скликання, до певної міри, дозволить зняти і політичний тиск, який, на жаль, — надзвичайно сильний, і під час виборної кампанії теж серйозно відчувається на роботі нинішньої НР.
— Але що все-таки треба змінити в роботі органу та у суспільстві, щоб можна було сказати, що НР дійсно «дiє в iнтересах суспiльства та є самостiйною в межах повноважень, визначених Конституцiєю України та законами України», як це передбачає Закон про НР?
— З урахуванням того, що я вже говорив про ліквідацію такого інструменту, як ротація, думаю, що треба дати можливість НР відпрацювати чотири роки, а можливо, й п’ять, прив’язавши до термінів роботи Президента і ВР.
Але є ще один момент — нинішня НР фактично вже завершує ліцензування (точніше — переліцензування), і в найближчі три-чотири роки буде спостерігатися певний спад у ліцензійній роботі, адже ефірний ресурс, в основному, вичерпується, і навіть основні кабельні мережі вже створено. І яке ж завдання тоді постає перед НР? Організація якісного поліпшення змісту теле- і радіпрограм. До речі, буквально в ці дні в НР завершився перший етап створення сучасного моніторингового центру. Тепер НР серйозно приступить до виконання однієї з найважливіших, із погляду суспільної значущості, функцій — контролю за якістю ефіру.
— А чи не вийде так, що завдяки посиленню контрольних функцій НР може перетворитися з регулювальника процесу на «жандарма», коли під виглядом, наприклад, боротьби з порнографією будуть розбиратися з політичними опонентами?
— Я не думаю. До того ж, за 10 років НР не позбавила ліцензії жодної телекомпанії, не було такого... Інша справа — програвали конкурс, і ті, хто не вигравав, вважали, що до них якось не так поставилися...
— Але все ж таки, що треба змінити в роботі органу, в суспільстві, щоб не лунало звинувачень в упередженості НР — хоча б при визначенні результатів конкурсів? Як цього уникнути?
— Дещо нетрадиційним способом, хоча й не дуже швидко. Чому є потреба в ліцензуванні ТРК із проведенням конкурсів, в той час як для газети достатньо лише реєстрації? Бо є природно обмежений радіочастотний ресурс. Отже, треба переходити на інші технологічні види мовлення. У нас чомусь усі компанії вважають за необхідне ліцензуватися на ефірне мовлення. Між тим, у тій же Франції ефірне мовлення ліцензується тільки для загальнонаціональних каналів, усі інші компанії працюють у кабельних мережах. Це — один резерв. Другий — це розвиток цифрового ТБ. Цифрові канали дають можливість передавати на одній частоті по 4-5 програм...
— І це теоретично передбачає можливість переходу від ліцензування до реєстрації?
— В принципі, це можливій хід. Але, на жаль, цифрове ТБ не сумісне з аналоговим, нині діючим, тому або повинні бути у населення нові цифрові телевізори, або спеціальні приставки...
— Тобто можна сказати, що розвитку демократичних процедур певною мірою заважає..
— ...невпровадження в нашій країні новітніх технологій, які в світі існують. Адже радіо й ТБ — це технічні ЗМІ, й вони значною мірою (навіть змістовно) залежать від розвитку техніки й технологій.
— Технології технологіями, але ж є ще й ментальність. Як бути, наприклад, із випадками, коли облрада намагається заборонити трансляцію програм того чи іншого каналу на території області, як це було, наприклад, у Луганську? Як із цим боротися на рівні НР?
— Це абсолютно недопустима річ, це не функція облради, хоча б тому, що телерадіоінформаційний простір — неподільний, і не можна на кордоні якоїсь області і навіть держави поставити завісу. НР не підтримує такі рішення. Звідси випливає і необхідність підвищення функціональної ролі НР, її незаангажованості від впливу політичних сил — щоб унеможливити такі рішення.
— Як ви вважаєте, а чи стане досвід, набутий суспільством та владою під час «помаранчевої революції», запорукою того, що й утисків ЗМІ, та зловживань свободою слова стане менше? Що НР може в цьому плані зробити?
— Безперечно, цей досвід багато чого навчив — і, перш за все, самі творчі колективи. Але чи позбавиться повністю наше суспільство і НР, яка в якійсь мірі представляє суспільство, певних моментів щодо заангажованості тощо? Я думаю, що ні. Тому що ми бачимо, що жага реваншу в деяких сил, в тому числі парламентських, проявляється дуже яскраво. І не виключено (це моя особиста думка), що може відбутися певний перерозподіл телерадіоінформаційного простору. Він може бути як, до певної міри, добровільним (коли колективи або власники ЗМІ змінять колір своїх прапорів на інший, чи на «змішаний»), так і під впливом деяких сил у ВР, які можуть створити нову більшість і спробувати одержати переваги в інформаційному просторі, так би мовити, явочним порядком...
