Останнім часом, коли я маю завдання знайти цікаву книжку в подарунок для дитини, то я ставлюся до його виконання навіть ретельніше й відповідальніше, аніж коли це пошук чтива для моїх дорослих знайомих. Адже, входячи в чарівний світ книжок, дітям як нікому важливо мати досвідчених поводирів. І це щастя, коли вдається влучно підібрати справді цікаву книжку, а ще цікавіше, коли за допомогою цього книжкового містка дитина зробить у собі якісь маленькі відкриття. Хоч як це дивно, інколи такі відкриття лежать на поверхні, і не вистачає лише маленького поштовху, щоб вони відбулися.
Так трапилося на презентації кулінарної повісті «Солька і кухар Тара-пата» видавництва «Грані-Т». Мені було вдвічі приємніше від того, що мою покупку не обминули увагою мої донечки, особливо зацікавили їх нескладні для готування рецепти, вміло нафантазовані та яскраво ілюстровані, вони привчають дитину не боятися кухні та не сприймати її як щоденну рутину.
Автори цієї дитячої повісті — Оксана Лущевська та Лана Світанкова. Зокрема, Оксана Лущевська відома завдяки таким книжкам, як «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки», «Різдвяні повісті», «Життя видатних дітей: Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак», «Втеча». Тепер, коли авторка продовжила освіту в США, вона прийшла до дітей з новим жанром кулінарної повісті. Як народжувалася ця ідея — про це була наша розмова з автором.
— Кулінарні книжки і жанр кулінарного роману процвітають у США, де я зараз навчаюся. Це книжки, які вчать дітей готувати разом із дорослими, і книжки-рецепти від казкових героїв, як-от: «Кулінарна книжка Кролика Пітера» (Peter Rabbit Cookery Book), «Кулінарна книжка Вінні-Пуха». Хотілося б іще згадати книжку Поллі Хорват «Усе на вафлі», яка 2002 року здобула відзнаку імені Джона Ньюбері. Для написання книжки я відвідувала майстер-клас із дитячої літератури, де вивчала різні формати книжок у малюнках — інтерактивний підхід у книжці, нові «радикальні» зміни. Усе в сукупності й спонукало до створення саме такої книжки.
— Чи довго ви працювали над книжкою?
— Увесь процес зайняв більше року. Але ця книжка — спільна праця багатьох людей. Наприклад, я повинна була написати історію. А Лана — приготувати і скуштувати всі рецепти на смак. Без неї я не впоралася б. Вона добре обдумала і змінила багато рецептів, за що я їй дуже вдячна. Лана називає себе тестувальником і консультантом. А я вважаю, що вона передусім пречудовий співавтор. Художниця Ольга Гаврилова працювала над чудовими малюнками. Працівники видавництва «Грані-Т» створили макет і дизайн, а також ті цікавинки, що супроводжують книжку. Це ретельна робота цілої команди, за що я всім вдячна. Без них не було б цієї книжки.
— Можливо, вашому творчому задуму передувала особиста історія?
— Мені хотілося спробувати себе в чомусь новому. Я сама готую дуже просто — здорове харчування, і якось мені навіть спало на думку, що для тих чи інших рецептів, наприклад салатів, мені часом не вистачає фантазії. Згадалося, що в моєму дитинстві тато готував цікаву страву — шурпу на власний смак. Насправді шурпа — це східна юшка із баранини, рису та овочів. Тато служив в армії на Сході та їв справжню шурпу. Він трохи змінив цей рецепт: називав шурпою те, що готував нашвидкуруч. У тому була певна родзинка — фантазія й гумор. Я досі її пам’ятаю, тому не буде чимсь дивним, якщо така традиція приготування «шурпи нашвидкуруч» стане традицією в моїй сім’ї.
У моїх дідуся й бабусі була інша традиція — збирати рецепти: вони вирізали їх із журналів, газет і клеїли у велику книжку. Згодом і моя тітка продовжила цю традицію. Дуже цікаво проглядати ці книжки у вільний час. Крім кулінарної інформації, їх перегляд для мене — зайва нагода подумати про історію страв, культуру продуктів і харчування, проаналізувати, які «тренди» були колись і що є сьогодні.
— Із чого б ви радили батьками розпочинати знайомство дітей з кулінарією?
— Недарма я згадала історію про шурпу. Мені здається, що приготування їжі — це родинний процес, який сприяє спілкуванню, пізнаванню нового. Вважаю, що найпростіша разом створена страва — це спілкування. Великий чи малий творчий процес.
— Чи тестували цю книжку діти?
— Так. Наприклад, 21 квітня на презентації книжки Лана навчала дітей готувати сонячні та кучеряві канапки, трав’яний чай і коктейлі. Отже, перше тестування відбулося.
Пропонуємо нашим читачам кілька «дитячих» рецептів із книжки.
КОКОСОВІ ХМАРКИ
Інгредієнти: на 30 — 35 штучок печива потрібно два яєчних білки, 180 г цукру, 200 г кокосової стружки, чотири чайні ложки кукурудзяного борошна.
Приготування: висипаємо всі складники, крім білків, у миску й ретельно перемішуємо, а потім додаємо білки і знову перемішуємо. Однорідної маси не буде, вона навіть розсипатиметься, але з неї треба наліпити кульок, бажано однакового розміру. Адже через неоднакову форму може трапитися, що коли ви пектимете їх, то більші ще не пропечуться, а менші вже підгоратимуть. Для цього варто скористатися чайною ложкою — набирати кокосову масу й ліпити кульки чи напівкульки. Викладаємо майбутнє печиво на вистелене кухарським папером деко та випікаємо 15 — 20 хвилин у розігрітій до 160°С духовці, доки печиво не стане золотавого кольору. Коли вихолоне — полити його згори шоколадною глазур’ю.
КЛАФУТІ ДЛЯ ПАНА СЕРЖА
Інгредієнти для форми діаметром 25 см: 65 г борошна, 50 г цукру і пакетик ванілі, два великих яйця, одна столова ложка какао, 200 мл молока, вишні без кісточок на смак, щоб повністю вкрити поверхню виробу, масло вершкове для змащування.
Приготування: збиваємо вінчиком у мисці молоко, борошно, цукор, яйця і какао, доки суміш не стане однорідною. Залишаємо тісто постояти хвилин зо 20. Розкладаємо вишні у змащену маслом та притрушену борошном форму, заливаємо тістом і випікаємо 20 — 25 хвилин у розігрітій до 210°С духовці. Клафуті «напинається» в печі, але потім впаде — не хвилюйтеся, так і треба. Можна подавати теплим і холодним.
