30 січня завершується ІІІ Всеукраїнська трієнале художнього текстилю, яка понад місяць тривала у виставкових залах Центрального будинку художника в Києві, про яку «День» повідомляв минулої п’ятниці. Організаторам довелося на тиждень продовжити виставку, яка привернула увагу численних відвідувачів. «Глибинність, справжність текстилю, його колорит і теплота матеріалу притягує людей, які сьогодні особливо потребують позитиву. Тому на наших виставках завжди багато відвідувачів», — говорить співкуратор трієнале, член Національної спілки художників України Таміла ПЕЧЕНЮК.
Ідея щодо організації трієнале художнього текстилю в Україні з’явилася через бажання популяризувати це мистецтво, яке в Україні має тисячолітні традиції. Адже в той час як українські митці абсолютно органічно вписуються у світовий контекст розвитку художнього текстилю, в самій Україні не всі сприймають це мистецтво як високе. Хоча текстиль вкорінений у найглибших архетипах нашого мислення, а волокно, сорочка, рушник завжди були для українців не просто елементами побуту, а символами.
До речі, концепція ІІІ Всеукраїнської трієнале «Відчуття часу. Ренесанс «Рукотворення» теж відповідає світовим тенденціям. Сьогодні момент рукотворення є переважаючим у світовому мистецтві, а особливо в художньому текстилі як мистецтві матеріалу.
— Художній текстиль все більше проникає у поле сучасного мистецтва. Відомі світові та українські художники, що працюють у контемпорарі-арт, дуже часто звертаються до засобів текстильного вираження, до пластики плетення, — розповідає співкуратор трієнале Таміла Печенюк. — Адже художній текстиль — це творення того, що має дуже глибокий сенс. Ще десять років тому його не вважали високим мистецтвом. А сьогодні так само, як на межі ХІХ — ХХ століть, здійнялася хвиля голосів проти поділу мистецтва на високе й приземлене. Є лише мистецтво, яке повинно творити середовище для людей. А текстиль якраз творить естетику нашого середовища. Сьогодні водночас принципово змінилося трактування традиції у мистецтві. Це вже не просто повторення чогось, що було раніше, прагнення зберегти речі з минулого. Традиція звертається до більш глибинного змісту, до першооснов мистецтва. Нитка, волокно — це першооснова. А за допомогою волокна чи нитки можна створити картину сучасного життя.
Присутність у кожній представленій роботі думки та креативу підносить художній текстиль над декоративно-ужитковим мистецтвом. Про смислове наповнення своїх робіт «Дню» розповіла одна з учасниць ІІІ Всеукраїнського трієнале художнього текстилю, авторка роботи «Рушничок для Енді Воргола» (яку «День» згадував у публікації минулого тижня), львівська мисткиня Оксана БОРИСОВА:
— Працюючи над «Рушничком...», я не випадково використала статтю газети «День» саме з рубрики «Культура». Загалом у моїй роботі слово «культура» домінує. Енді Воргол, геніальний популяризатор, автор усіх тих засад, які сьогодні використовуються в шоу-бізнесі, був українцем за походженням. Я хотіла це підкреслити. Вирізка з газети — це втілення української сучасної культури, яка по-різному вплітається в портрет Енді Воргола. У результаті внутрішня деформація портрету відбувається за рахунок втручання сучасності. Завершення і початок моєї роботи виконані у вигляді традиційного українського перебору, власне, тому й назва — «Рушничок...» Цією роботою я хотіла передати своєрідний меседж від сучасного українського мистецтва мистецтву Енді Воргола, нагадати про його походження, корені.
Кілька років тому я представляла на виставці роботу «Пресс-ааа». Це була своєрідна інсталяція — панно, ткане газетними вирізками, переходило у величезний сувій газет. Воно символізувало, що людина постійно протистоїть навалі інформації, отому інформаційному пресу, який на нас накочується з перших кроків життя. А сьогодні мене більше хвилює екологічна тематика. Насправді художники текстилю передають у своїх роботах власні враження, часом маніфестаційного характеру, і їх завжди можна певним чином розшифрувати.
