Виставка «Місто в рамі», що відкрилась у «КалитаАртКлубі», розпочала новий проект, присвячений міському пейзажу та міській культурі. Принаймні на це сподіваються організатори виставки, повідомляє прес-реліз проекту.
Європейська культура пізнала та навчилася цінувати давнину завдяки Відродженню. Поступово ця любов до стародавніх пам’яток стала однією з основ європейської культури, своєрідною антитезою до нестримного потягу до прогресу. Але пристрасть до втіленої в архітектурі минувщини залишається привілеєм меншості. Звичайно, не тієї меншості, якій належить більшість національного багатства, а тих небайдужих людей, кого культуролог та філософ Григорій Померанц називає «творча меншість» і для кого фрагменти історичного полотна міста щільно переплетені з особистими спогадами та переживаннями певних міських куточків. Тому в експозиції першої з циклу виставки, присвяченої Києву — «Столиця, яка зникає», ви не знайдете панорамних або «гламурних» зображень міста. В роботах художників, чиї імена вже стали частиною історії українського мистецтва — Юрія Хіміча, Галини Григор’євої, Якима Левича, Бориса Рапопорта, Михаїла Вайнштейна, Зінаїди Волковинської, Григорія Сокиринського, Олександра Вовка — можна побачити руїни Київського університету, опинитися на вечірній неосвітленій вулиці, визирнути у вікно на затишний печерський двір, відчути прохолоду каштанової алеї. У них відчувається особиста присутність автора, вони стають наочним спогадом про те, чого ми самі пам’ятати не можемо. До знаменитих «шестидесятників» приєднуються сучасні роботи Л. Рапопорт, О. Агамян, О.А поллонова та ін. Умитий дощем Київ побачить з вікна майстерні закохана в місто О. Придувалова, а березняківські нудні дев’ятиповерхівки перетворює на східні пагоди уява та майстерна рука П. Фішеля. Через архітектуру нам передаються у спадок спогади батьків, а ми передаємо їх далі, своїм дітям, і так відбувається збереження та примноження цивілізаційних знань.
Безоглядна віра в те, що нове — завжди краще за все попереднє, призводить до спустошення пам’яті та втрати життєвих смислів. І коли знищують навіть, на перший погляд, найменш значущі споруди, уривається та чи інша нитка, яка крізь десятиліття і століття підтримує дух, притаманний людям, які тут живуть.
Нерозуміння цієї властивості старих будинків — головний гріх багатьох наших співвітчизників, як і нерозуміння тієї обставини, що навіть дуже схожий новий дім не замінить старий.
Виставка «Місто в рамі» триватиме у «КалитаАртКлубі» (Київ, вул. Богомольця, 6) до 16 липня.
