За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, стан здоров’я людини лише на 15% залежить від організації медичної служби, стільки ж припадає на генетичні особливості, а 70% визначається способом життя й харчування. Обмін речовин, що лежить в основі життєдіяльності організму, безпосередньо залежить від характеру харчування.
«День» неодноразово звертався до теми здорового харчування та культури їди. Сьогодні ж у традиційній рубриці «Субота. Що готуємо?» ми пропонуємо читачам сироїдні рецепти від автора семінарів із цілющого харчування Тетяни ФЕДОРЕНКО і декілька слів про філософію сироїдіння та особливості способу життя сироїдів.
— Тетяно, чим відрізняється сироїдіння від інших систем харчування, наприклад, вегетаріанства, монодієт?
— Сироїдіння не можна розглядати лише як систему харчування. Крім фізичної складової є ще й духовна. Важливою є ступінь готовності й усвідомленості. Ми не просто не вживаємо смаженої, вареної й пареної їжі, м’яса, птиці, молока, яєць, риби, борошняних і молочних продуктів, а й живемо життям, вільним від насильства над навколишнім світом. Душевна гармонія та мінімальна шкода природі — ось одна з головних засад нашої родини. На наше психічне й фізичне здоров’я впливають чотири головні складові: екологія думок — чистота свідомості, правильне харчування — їжа та вода, фізичні вправи, дихання (чисте повітря). Лише симбіоз цих складових може надати гарантію виглядати на всі 100%.
— То все ж таки, що їдять сироїди?
— Насправді продуктів більше ніж досить. Але принцип споживання їжі єдиний: «Харчуватися треба, як дихати». У нашій родині немає культу їди, ми не сідаємо в певний час, аби поснідати чи пообідати. Просто хочеться їсти — їмо. Склад продуктів змінюється залежно від сезону. Навесні ми їли більше зернових і бобових, овочів, улітку — більше фруктів. Восени знову переважають зернові, овочі, горіхи.
— Чай, каву п’єте?
— Взагалі, сироїди не вживають усіх видів чорного й зеленого чаю, оскільки вони містять велику кількість кофеїну. До того ж їх обробляють хімікатами та сушать при високих температурах. Напої ми робимо з різних травичок та ягід, настояних на сонечку чи в теплому місці. Можна робити напої, заливши водою ягоди, різні травки або сушку й залишивши на ніч. На ранок у вас буде смачний компот-чай. Та й у будь-якому разі, якщо чай навіть заварений окропом, великої шкоди він вам не заподіє. Ми, якщо збираємося в компанії друзів чи в кафе, можемо за компанію дозволити собі який-небудь трав’яний або ягідний чай, але пити треба негарячим. І, до речі, обов’язково треба пити чисту воду. М’ясоїдам і людям на «різноманітному харчуванні» — її треба більше. Сироїдам і тим, хто мало їсть, можна менше, але десь у межах літра на добу. Адже та рідина, що міститься в овочах і фруктах, — живить, а чиста вода — очищає, сприяє виведенню солей, шлаків, токсинів та інших відкладень.
— Чи важко було переходити на такий спосіб життя? Фізично? Морально?
— Спочатку сироїдом у нашій родині став чоловік. Я приглядалася, вивчала літературу. Адже в нас маленька дочка. І я, як усі люблячі й дбайливі мами, мала повністю вивчити нову систему на предмет ризику й небезпеки для дитини. На те, щоб зрозуміти користь і навіть важливість режиму сироїдного харчування, мені знадобилося близько двох тижнів. Потім у перші дні переходу на новий режим харчування відчувалася слабкість в організмі й лінь щось робити, «повилазила» простуда на губах. У принципі, перехідний період і мав супроводжуватися певними загостреннями в організмі, що свідчить про певні зміни в системі, оскільки відбувається очищення організму від шлаків, токсинів, відкладень «залишків» медикаментів тощо. Цікаво, що перші декілька місяців мені постійно хотілося їсти. Хоч і не було гострого відчуття голоду, але суто психологічно була залежність від їжі. Довго не могла відмовитися від солоної риби жирних сортів сиру. Після того як порадилася з лікарем, позбавилася цієї «залежності», замінивши «наркотик» на інші, але сироїдні продукти.
— А дитину ви теж прилучали до такого режиму харчування?
— Моїй дочці Мирославі 3,5 року, й вона теж сироїд. До того ж, на якомусь підсвідомому рівні вона відчула нас, своїх батьків, і сама відмовилася від «неправильної» їжі. Діти — найрозумніші істоти. Вони їдять усе правильно, доки їх «не зіпсують». Виховувати правильні смакові звички в дитини, культуру харчування слід з дитинства, якнайраніше.
— Як ваші близькі та знайомі сприйняли ваш новий спосіб харчування?
— Тим, хто наважиться перейти на сироїдіння, слід бути готовими до того, що взаємини з деякими родичами, друзями можуть змінитися, особливо якщо сенс усіх минулих зустрічей-посиденьок полягав у бучному бенкетуванні. Сприймати це треба нормально. Просто усвідомлювати, що змінюєтеся ви — змінюється й ваше оточення. Хтось може «випасти» з друзів, з кимсь із родичів уже не буде сенсу часто збиратися за столом, зате ви зможете знайти нових однодумців. Родичі сприйняли наш новий спосіб життя як «черговий закидон», який може призвести до «безповоротних наслідків», унаслідок чого спочатку спостерігалися певні конфлікти. Особливо важко було з батьками. Бабусі лякали, що ми калічимо таким харчуванням дитину. Адже дочка, на їхню думку, недоотримує потрібних вітамінів та мікроелементів. Та останнім часом помалу вже й родичі підтягуються до нашого способу життя.
— Сьогодні відомо, скільки сироїдів в Україні? Де вони зосереджені?
— Ні. Та й не можна здійснити подібний підрахунок. Оскільки в нашому середовищі присутня чимала частка динаміки: багато людей з різних причин залишають сироїдні кола. Перестають бути сироїдами навіть ті, хто довгі роки дотримувався такого режиму. Стосовно ж місцевості, то найбільша кількість сироїдів усе-таки в містах, я навіть сказала б — у великих містах. Просто в провінції, мабуть, ще дуже багато інших проблем, які заважають людині замислитися над своїм способом життя й системою харчування.
— А чому люди розчаровуються в сироїдстві?
— Причин декілька. По-перше, до розчарування призводить відсутність однієї з чотирьох складових здоров’я. Однобокий підхід, звісно, не дасть значних результатів. Особливо коли дехто розглядає сироїдіння лише як засіб швидкого схуднення. Так, ви можете отримати певний результат, але це ненадовго. Сироїдіння — це не просто режим харчування, це певний рівень розвитку, своєрідна філософія. Тут необхідне усвідомлення. Сироїдіння має йти в ногу з духовним розвитком. Дехто припускається помилок у харчуванні, особливо в перехідній період. Наприклад, люди з перших днів, коли організм ще не очистився і не звик до змін, починають обмежувати себе багато в чому. Не треба впадати в крайнощі. Перекоси й перегини нікому не потрібні. Дехто відразу відмовляється від рослинних олій. Є люди-фруктоїди, котрі вважають, що треба харчуватися самими лише фруктами. Деякі продукти, може, й не потрібні в харчуванні, але треба вже бути досвідченим сироїдом, причому істотною мірою, коли очищений організм сам знає, що йому треба, а що ні. Причиною розчарування може стати дефіцит правильної інформації та розуміння тієї системи, якої хоче дотримуватися або вже дотримується людина. Важливим є також внутрішнє налаштування людини. Моральна неготовність до подібних змін у житті, невпевненість і сумніви — ті чинники, що можуть гальмувати здоровий спосіб життя. На шлях сироїдіння треба ставати з радістю, надією і твердим наміром бути здоровим і щасливим.
— Що б ви порадили сироїдам-початківцям, аби процес зміни способу життя проходив менш болісно?
— Не треба ідеалізувати сироїдіння. Це не панацея. Цілюще харчування має дві складові: фізіологічну — здоров’я й довголіття, та психологічну — духовне зростання, самовдосконалення. І мало бути просто сироїдом, якщо людина при цьому веде малорухомий спосіб життя й постійно злиться на світ і людей.
Якщо ви надаватимете сироїдінню як системі харчування надлишкового значення, життя постійно вам підноситиме ситуації, що спростовуватимуть ваш не зовсім правильний настрій. Не варто ідеалізувати відомих вам сироїдів або нашу родину. Усі ми йдемо до однієї мети, але всі — різними шляхами, навіть у руслі сироїдіння. І що їсть людина, і як вона виглядає — особиста справа цієї людини. Треба стежити за своїми думками, дивитися в свої тарілки і проводити ревізії своїх холодильників.
— Поділіться з читачами «Дня» своїми здоровими рецептами?
— Для сироїдів-початківців можу запропонувати рецепт сироїдних помідорів. Замочуємо чашку насіння (можна проростити, а можна просто взяти сухе насіння), трішки води, шматочок лимона (чверть), зубочок часнику. Можна додати зелені. Усе змішуємо в блендері. І якщо хочете й на вигляд отримати сир, то покладіть масу в марлю, підвісьте на ніч, щоб стекла вода, а потім — у холодильник. Цією масою начиняємо помідори. Для цього зрізаємо верхівку, виймаємо м’якоть, яку теж можна додати до «сиру», й начиняємо помідори. Також я готую дуже смачний суп-пюре із зеленої гречки. Для нього треба замочити жменю зеленої гречки на дві години, можна й на ніч, Два-три середніх помідори або будь-які інші овочі за смаком, зелень, одну-дві столові ложки оливкової олії, зубок часнику й сік лимона. Змішайте всі інгредієнти в блендері, й ви отримаєте дуже смачний, а головне, дуже корисний суп.
І на десерт пропоную приготувати сироїдний торт. Візьміть мелені волоські горіхи, кунжут і мед, змішайте в блендері. Це буде основа нашого торта. Можна до нашого «тіста» додати також мак, змелену на борошно зелену гречку, насіння льону або мелені сухофрукти. Крем робимо також у блендері з кураги, чорносливу та одного банана. Формуємо млинчики з тіста й поливаємо їх кремом. Таким чином, на тарілці в нас виходить гарний сироїдний торт. Верх на власний смак можна прикрасити фруктами.
