Упродовж трьох місяців у Королівській академії мистецтв у Лондоні проходила унікальна виставка. На ній представлено картини майстра, написані на полотні та папері, і його листи. Ван Гог — єдиний художник, який впродовж свого короткого життя так багато говорив про свою творчість, здебільшого у листах до брата Тео і кількох друзів. На виставці, названій «Справжній Ван Гог: художник і його листи» були підібрані експонати за основними темами листів — колір, портрет, природні цикли, а також відчуття місця, виражене в роботах, написаних у Голландії та Франції. З словами сера Ніколаса Грімшоу, президента Королівської академії мистецтв, «сорок оригіналів листів з ескізами картин, про які писав своєму брату Ван Гог, експонуються поряд із роботами, на яких вони ѓрунтуються. Ця виставка — результат 15-річних досліджень Лео Янсена, Ганса Люйтена та Нінке Баккера, науковців музею Ван Гога в Амстердамі».
Починається виставка із досить сумних пейзажів, виконаних вугіллям, тушшю та олівцем на папері. Це датські пейзажі: озеро з водяними ліліями, поле у селі, покинута дорога, ніким не доглянуте засохле дерево, поодинокі людські фігури. Постійне малювання олівцем дало Ван Гогу краще розуміння рисунку, його форм. А потім у роботах аквареллю та гуашшю потроху починає з’являтися колір: червоні дахи будинків, яскраве осіннє листя. З’їздивши до Франції, Ван Гог, як і багато інших художників, був у захваті від імпресіоністів із їхнім сміливим використанням кольорів. Вивчаючи «питання кольору», він малює натюрморти, здебільшого квіти, і використовує принципи контрасту: зелений малює поряд із червоним, синій — із оранжевим, фіолетовий — із жовтим. У той же час захоплюється дерев’яною гравюрою, мода на яку прийшла тоді з Японії. Поступово (і до кінця свого життя) Ван Гог перейшов до найнесподіваніших і найсміливіших поєднань кольорів — мало який художник дозволить собі таку відверту кольорову гамму. «З однієї й тієї ж людини можна написати безліч портретів, — писав Ван Гог. — Це моє зображення, яке я намалював із дзеркала й котре зараз у Тео: рожево-сіре обличчя з зеленими очима, волосся кольору попелу, зморшки на лобі і кругом рота, жорстка, мов дерев’яна, щетина, яскраво руда борода, занедбаний і сумний... Ви скажете, що це дещо схоже на, скажімо, лице смерті. Та в будь-якому випадку, чи це зображення не таке, що можна назвати відмінним від фотографії? І це саме те, що називають імпресіонізмом, — нарешті це не банально і це пошук глибшого розуміння, ніж фотографія». На піку своєї творчості Ван Гог помер, проживши життя у дуже невеликих статках, продавши лише одну картину, але залишивши грандіозне надбання. Він почав писати у 27, а помер в 37-річному віці. І як цікаво та змістовно — подивитися картини Ван Гога, а поряд із ними листи, що їх він власноруч написав і замалював у них свої ж картини. Неймовірно, як багато саме слова можуть сказати про художника.
