Назва виставки «Весняні ноктюрни Київщини» виникла як синтез образотворчого мистецтва й музики. До речі, відкриття експозиції проходило під музику фольклорно-етнографічного гурту «Деснянка», який виконав древні українські пісенні композиції: весняні «ноктюрни» Київщини, Полтавщини, Слобожанщини.
Ідея виставки полягає у поєднанні засобів виразності кольору та пластики — твори п’яти скульпторів і п’яти живописців утворюють різнопланову, але гармонійну експозицію в кількох залах музею. Зокрема, до складу експозиції ввійшли роботи художників Анатолія Зорка, Анатолія Марчука, Володимира Гарбуза, Миколи Євтушенка, Інни Пантелемонової та скульпторів Михайла Дмитріва, Зиновія Федика, Василя Корчового, Михайла Горлового, Степана Куцого та Івана Дідура.
Безперечно, увагу привертають до себе п’ятнадцять живописних полотен обдарованої художниці Інни Пантелемонової. Яскравий живопис майстрині відроджує відчуття сонячного щастя на українській землі. «Безумовно, потяг до південного сонця в душі моїй був присутній завжди, бо я родом із Одеси, — розповідає художниця. — На перший погляд, мої твори не пов’язані з Київщиною, але те, що я живу в Києві майже 13 років, також не може не впливати на мою творчість. Вплив краси та культури є надзвичайно великим. Не було б цього впливу, навряд чи виникла б серія картин «Співочі обереги», яку я написала під враженням від українських пісень. На виставці «Весняні ноктюрни Київщини» представлені п’ять і із цієї серії. Отже, частина душі цієї могутньої землі присутня і в моїй душі і, як наслідок, у моїх картинах».
«Мені цікава поетика давньогрецької класики та елінізму, але також і наша рідна праукраїнська міфологія. Я був в Італії та на власні очі бачив твори великих майстрів доби Відродження: Лоренцо Гіберті, Донателло, Андреа Вероккьо, Мікеланджело Буонарроті. Мабуть, це той благословенний ґрунт, із якого виростає моя творчість, — розповідає інший учасник виставки, скульптор Василь Корчовий. — Проте я також багато працюю з жіночими образами — в мене є романтичний та архаїчний торси, це оголена жіноча постать, роботи «Дана», «Прія», «Купальниця», «Вакханка», «Жива» та багато інших образів богинь і смертних жінок. Для кожної скульптури потрібно відшукати свою мову і свій характер, враховуючи при цьому конкретне завдання та спеціфічні можливості матеріалу. Більшу частину своїх скульптур я виконую з вапняка. Його добувають за Кам’янцем-Подільським, на берегах річки Збруч. Я вважаю цей камінь чимось на зразок свого творчого талісману. Загалом можу сказати, що надихає мене сама природа, тому що все навколо, в тому числі й жіноча краса, сприймається як вияв гармонії природи».
Відомий український скульптор Зиновій Федик представив станкові композиції на тему утвердження християнських мотивів. «Я дуже люблю вивчати дохристиянське минуле нашої землі, розкривати її древні пласти, які резонують із сьогоденням, — каже майстер. — Цю тему розкриває мій твір «Трипільська берегиня» з червоного дерева та каменю, в загострених силуетах Берегині є натяк на тривожно-різкий «діалог» пластики з оточуючим простором, зумовлений непередбачуваними проривами в композиції, що, в свою чергу, асоціюється з непередбачуваністю людської долі. Скульптура «Трипільські мойри» розкриває свій зміст у символічних правічних знаках, запозичених мною з трипільської кераміки, які несуть із глибин історії дух наших предків».
Побачити давніх слов’янських богинь-Берегинь та краєвиди сучасної Київщини можна до 8 квітня в Національному музеї Тараса Шевченка.
