Єдина умова — туристи мають зробити для Одеси щось корисне: посадити дерево чи навіть написати пісню про місто. «День» поцікавився, звідки така ідея.
— Мене завжди ображає, коли люди говорять, що немає чого в тій Одесі робити, — говорить Леонід (на фото). — Вони приїжджають і постійно ходять одними й тими ж місцями з путівників. Це Дерибасівська, Приморський бульвар, Морський вокзал, Аркадія. Мені захотілося показати, що може бути й інша Одеса.
Я хочу, щоб люди їхали з Одеси з гарними спогадами, а не просто зі згадками про черговий похід у бар чи на пляж. Саме тому я вирішив зробити цей проект і спробувати провести як мінімум 2017 безкоштовних екскурсій за період курортного сезону. А літо у нас триває до середини жовтня.
— У коментарях до запису про вашу ініціативу у Facebook люди писали, що якщо брати лише літо, то вам доведеться проводити 22 екскурсії на день...
— Люди дуже люблять все рахувати: чужі гроші, продуктивність екскурсій... Мені говорили, що я буду брати кількістю, а не якістю. Я хочу сказати лише одне: я мрію втомитися, мрію, щоб було багато туристів і я не знав, як їм провести екскурсію. Наразі заявок на екскурсії критично мало — всього 30 листів від людей, які погодилися виконати умови. Нагадаю, потрібно зробити щось добре для міста.
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Вихідними я проводив екскурсію групі туристів з Росії, письменникам і драматургам. Вони роблять важливу справу — возвеличують Одесу в культурі. Вони ходять містом і бачать, що ніхто тут не їсть снігурів, не розпинає дітей. Ніхто не пускає їм кров за те, що вони говорять російською — адже за акцентом одразу чути, звідки вони. На мою думку, друга важлива річ, яку вони можуть зробити — це розповісти росіянам, що їхня машина пропаганди бреше.
Я вважаю, що якщо буде більше Одеси в масовій культурі, то буде і більше туристів. Наприклад, я пропоную екскурсії артистам, які готові написати пісню про Одесу.
— Де ви будете водити екскурсії?
— Я показую і дворики, і різні незвичайні кафе. Наприклад, воджу туристів на Молдаванку, але показую її чесно. Можна часто почути, як несумлінні екскурсоводи спотворюють історичні факти. Наприклад, багато хто показує будинок, у якому народилася Сонька Золота Ручка. Але вона народилася не в Одесі! Крім того, у який двір не зайдеш, усюди мешкав Мішка Япончик. Окремі екскурсоводи взагалі стверджують, що у певному будинку жив Беня Крик, хоча це вигаданий літературний персонаж. І мешканці всіх дворів розповідають, що у них знімали «Ліквідацію». Хоча насправді цей серіал знімали лише в одному дворі на Колонтаєвській, 21.
Я борюся за достовірність фактів. На Молдаванці показую Глуху вулицю (зараз вулиця Запорізька), де було п’ять борделів. В Амстердамі є Квартал червоних ліхтарів, а в Одесі був Провулок білих простирадл. Раніше вважалося, що жінка, вступаючи у шлюб з чоловіком, повинна показати скривавлене простирадло як доказ своєї порядності. А білі простирадла свідчили про те, що тут можна знайти дівчат, що не славляться порядністю.
Також я вожу туристів на Привоз, але не до перекупників, а до людей з душею. Вони, перш ніж продадуть тобі бринзу, тричі спитають, як у тебе справи, розкажуть історію або попередять: «У цієї жінки не треба купувати молоко, бо у неї корова здохла». Туди приходиш і розумієш, що це Одеса, що вона все ще жива і нікуди не зникла.
Мої екскурсії суто атмосферні, не схожі одна на одну. Наприклад, ми можемо зайти у двір, де нас зустріне бабуся, поведе на свою комунальну кухню і насмажить биточків з тюльки. А в іншому місці з’явиться якась сусідка і почне кричати: «Він вам усе бреше! Не так усе було!» Це ніяк не продумаєш і не сплануєш. Ніхто не запам’ятовує імена і дати, а от те, що якась жінка висунулась із балкона і поправляла екскурсовода — це запам’ятається на все життя!
— Які добрі справи для міста можна зробити, щоб потрапити на екскурсію? Як ви перевіряєте, що людина дійсно виконала умови?
— Усе обговорюється в індивідуальному порядку. Наприклад, уже є людина, яка хоче приїхати у липні й готова оплатити і встановити лавки там, де їх бракує. Літні люди часто змушені присідати на сходи бутиків, звідки їх ганяють охоронці. Виходить, що пенсіонерам навіть немає де присісти. Але наразі є перешкода, оскільки всі лавки повинні узгоджуватися з нашою мерією. І я досі не можу натрапити на конкретну людину від міської ради, яка цим займається. У туристів, які приїжджають на два-три дні і готові дати гроші, немає часу на нашу бюрократію. Вони хочуть, щоб була конкретна людина, з якою можна все узгодити.
Мені здається, що вся наша муніципальна влада побудована так, щоб відбити у людей бажання робити щось хороше. Активісти висадили дерева на Французькому бульварі, а мер оголосив, що вони мало не екстремісти. Зараз є багато людей, які хочуть посадити дерева, але вони повинні отримувати дозвіл у Міськзелентресту.
Ще є хлопці з великого рекламного агентства, які готові безкоштовно розробити лінійку сувенірної продукції для Одеси. Справа в тому, що одеські сувеніри не мінялися дуже багато років. Це китайські баночки з одеським повітрям і тільняшки препоганої якості. Але наші люди не люблять змін. Я вже уявляю, який буде скандал, якщо нові сувеніри все ж таки зроблять. Розробники витратять свій час і гроші, а отримають купу негативних коментарів в інтернеті. Проблема не в тому, як перевіряти виконання добрих справ, а в тому, щоб людям не перехотілося їх робити.
— А яку добру справу може зробити звичайний турист, який не пише романів і не має рекламного агентства?
— Наразі я пропоную всім купувати саджанці і висаджувати дерева у двориках і парках. Тут існує проблема з узгодженням, але я намагаюся її вирішити. Хтось каже: «Я роблю добру справу: регулярно викидаю сміття в урну». Таким людям я відповідаю, що це прекрасно, але потрібно щось масштабніше. А так людина приїде наступного разу до Одеси і буде всім показувати: «Бачите, отут я посадив дерево».
— Як ви вважаєте, навіщо туристам взагалі їхати в Одесу? Що цікавого тут можна побачити?
— Питання не в тому, що тут можна побачити. Одеса, по суті, місто як місто. Але жоден екскурсовод, жоден корінний одесит такого не скаже! Як це: місто як місто?! Найбільшу цінність в Одесі становлять люди, саме вони створюють ту атмосферу, за якою сюди їдуть. В Одесі інакше дихається, тут людям хочеться творити. Наприклад, Святослав Вакарчук на кожному концерті говорить, що Одеса для нього особливе місто, тут найкращі концерти і публіка. Тарас Тополя з гурту «Антитіла» казав, що одна з його пісень народилася в Одесі.
Одеса — це місто не для того, щоб дивитися, а для того, щоб відчувати. Саме в Одесі вам прийдуть ті думки, які повинні прийти. Хтось їде розширювати свідомість до Індії, а у нас такий одеський дзен-буддизм. Тут можна відпочити після важких днів у київських креативних агентствах, харківських ІТ-компаніях і дніпровських банках.
Щоб записатися на прогулянку, потрібно написати листа з темою «Хочу екскурсію» на адресу [email protected].
