Пані та панове! Якщо вже в Англії в крамницях через паливну кризу один вид продукту — в одні руки — то що й казати. На Олімпіаді радісних спортсменів зустріли в Австралії натовпи аборигенів-демонстрантів, які, користуючись значною спортивною подією, намагаються привернути увагу громадськості до своїх проблем... Так, 2000 рік — чим далі, тим високосніший... Виставляємо нові лоти.
«ВІН «ПОТОНУВ»
Чим займається Путін із моменту свого приходу до влади? На вибуховій хвилі від чеченської війни він із благословення Бориса Єльцина, який упадав у крайню форму нездоров’я, в’їхав у Кремль. І ось відтоді ніхто не чув про жодні економічні програми, конструктивний підйом господарства. Зате всі міркували спочатку про закінчення війни, яка, судячи з усього, у своєму партизанському варіанті нескінченна, потім про справу кореспондента радіо «Свобода» Бабицького, потім про арешт медіа-магната Гусинського. Тепер розпочалися битви з Березовським та Доренком.
І, звичайно, нікуди не подітися від катастрофи підводного човна «Курськ» і пожежі на Останкінській телевежі. З одного боку, так — доля. Ці дві катастрофи багато що об’єднує. І в тому, і в другому випадку про аварію дізналися швидко, і в тому, і в другому випадку одразу надійшла допомога. І в тому, і в другому випадку місце ураження перебуває в голові об’єкта (в цьому сенсі телевежа — то підводний човен, поставлений вертикально). І в тому, і в другому випадку сподівалися врятувати людей, але, на жаль, вони загинули. (Справа не в кількості, а у факті). Проте чим далі, тим ставала очевиднішою неспроможність рятувальних служб.
Так, це трагедії. Проте, здавалося б, ось сигнал рішуче діяти політикові. Навіть сонний Микола Рижков у радянські часи негайно вилетів у зруйнований землетрусом Спітак.
І рішучий політик (яке оманливе враження справляв Путін спочатку) повинен діяти. Однак він три дні мовчав. Більше за те — мовчав на курорті в Сочі. Чому?
Та тому, що він ніколи не був публічним політиком. Путін ніколи не боровся за президентське крісло. Воно дісталося йому внаслідок блискуче проведеної палацової операції, в якій була замішана єльцинська сім’я. Тобто для нього незвичною є публічна реакція на події. Він розпоряджається і чекає результатів. Бажано швидко і тихо. Як люблять спецслужби. Але тут ні швидко, ні тихо не вийшло. Вийшло надто непрофесіонально, повільно і трагічно.
Саме в такому ключі і висвітлювали ці події ЗМІ Гусинського. Насамперед НТБ. Вони крок за кроком відстежували президентські огріхи, яких не просто багато, їх — валом. А чудовий керівник президентського іміджу , директор «Эффективной политики», наш земляк із багатьма талантами — одесит Гліб Павловський не встигає наводити PR-глянці- рум’янці на бліді дії свого шефа. Втім, слід віддати належне оригінальності його мислення.
Коли рятувати вже було нікого на «Курську», Путін подався до священика. Дуже схвильовано тупцяв у церкві. Природно, навпроти телекамери. Однак до цього ніхто не бачив на тлі ікон президента Росії. І сценка виглядала дещо ненатурально. Наступний хід за непередбачуваністю був іще кращий: Путін навідався в гості до вдови загиблого капітана човна Геннадія Лячина. Типу виявив піклування. Однак весь світ приголомшила не президентська жалісливість, а обшарпані стіни капітанської квартири. Якщо в такій халупі живе капітан атомного підводного човна, то, мабуть, його підлеглі мають тулитися в комірчинах. На ці раптово виниклі запитання Путін надто непереконливо видавив, що він «також довго жив у таких же умовах». Проте нині, сподіваємося, його квартирні проблеми розв’язані.
Остання провокація Володимира Володимировича — «наїзд» на господаря ГРТ, олігарха Бориса Березовського. Йому, за його словами, буквально в приказному порядку запропонували добровільно віддати свій пакет акцій ГРТ. (Це, між іншим, 49%. 51% — у держави, читай: під контролем Путіна). А то гірше буде.
Коли в черговий раз БАБа приперли до стінки, він, як завжди, здійснив по- одіссейськи (чи швидше, по-єврейськи) хитромудрий виверт. Якщо акції все одно не втримати у своїх руках, чого б НЕ РОЗДАТИ ЇХ. І людям обов’язково пристойним. Творчій інтелігенції (наприклад, письменнику Іскандеру) та групі журналістів. Насамперед, заклятим ворогам: журналістам «Медиа-Моста» Гусинського. З Гусинським настав час миритися — Путін їх спільна біда.
Основне, чого добився Борис Абрамович, — відчуття благородства його вчинку. Він тут же зробив кілька різких заяв щодо того, що Путін душить свободу слова. Путін, котрий не вміє робити такі блискучі тактичні ходи, як Березовський, розгублено сказав: «За це його можна тільки похвалити...»
Однак, звичайно, ще більше його можна було б похвалити, якби він віддав ці акції Путіну. Проте Борис Абрамович не з тих, які спокійно розбазарюють чесно награбовані кошти. Його дії привели до переговорів із владою. Борис Абрамович про всяк випадок підтвердив ПОКИ ЩО свою лояльність до неї: «Влада вступила в конструктивний діалог із тими, хто їй опонує. Це означає, що ми конструктивні, але це означає, що і президент конструктивний, якщо він публічно прийняв цю конструкцію». Витіювато, але загалом зрозуміло.
Якщо Березовський намагається все-таки повернути путінське гарне ставлення, то, судячи з усього, Гусинський, що відсидів за вказівкою президента три дні в Бутирці, зібрався йти до кінця. Такі жорсткі висловлювання на адресу Путіна, які дозволяє собі НТБ, знятому нині з ефіру Доренку і не снилися (він весь свій сарказм виливав на лису голову Лужкова).
У недільній передачі «Итоги» висловлювання Путіна в інтерв’ю знаменитому Ларрі Кінгу Євген Кисельов прокоментував двома словами: «Це неправда!» (Я вже не кажу про сатирично озвірілого Шендеровича, який в останніх «Куклах» зображував Путіна «Мальчиком-с-пальчик». Величезний Клінтон, коли побачив у вигляді гнома Володимира Володимировича, сказав: «Не засмучуйтеся, така доля політика: up (вище) — down (нижче)». — «Хто даун?» — перепитав маленький Путін... Ох, не даремно Володимир Володимирович хотів викинути з передачі «Куклы» свою).
Побесідуймо тепер про путінську усмішку, на якій Кисельов акцентував увагу. Коли Ларрі Кінг запитав Путіна про долю підводного човна «Курськ», той відповів: «Він потонув», — і мило усміхнувся.
Уже не знаю, що має вигадати Гліб Павловський, щоб якось виправдати таку підвищену усміхненість свого підопічного. Чи то його природною життєрадісністю, чи то тимчасовим потьмаренням розуму. Проте відповідь, мені здається, очевидна: Путін знову продовжував себе поводити як полковник КДБ. Тобто як певний співробітник спецслужби (невисокого рангу), який ні за яких обставин (а особливо на переговорах з іноземцями) не втрачає самовладання. А явним вираженням самовладання є усмішка. Ось ця сама. Ні в тин ні у ворота. Не треба з Путіна робити зловісного Дракулу — просто людина займає пост, невідповідний його професійним навичкам і здібностям. І цю ваду не можна виправити нічим. І нікому. Навіть такому пройдисвітові, як Гліб Павловський, який на запитання журналіста, чи будуть продовжувати забирати акції в Березовського, відповів: «Та Бог із ними, із цими цукерковими папірцями».
Можна тільки зазначити, що в цукеркових папірцях звичайно цукерки зберігаються. І хто їх з’їсть, іще не відомо.
ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ І ЕРОТИКА
Журнал «Плейбой» не міг залишитися осторонь від такої грандіозної події, як Олімпійські ігри в Сіднеї. Проте, звичайно, на свій, плейбойський манір.
«Плейбойники» запалали ідеєю роздягнути спортсменів, як це робили древні елліни на Олімпійських іграх. Проте особливо, певна річ, плейбойські пустуни хочуть роздягнути спортсменок, саме наголошуючи на грецьких традиціях. Однак із точки зору історичної правди їх дещо «обмежили».
Справа в тому, що в Стародавній Греції ні одягнутих, ні роздягнутих жінок узагалі не допускали на трибуни і стадіони. Тому чоловіки, виступаючи в негліже, почували себе приблизно так, як сучасні чоловіки в чоловічій бані. Свої — серед своїх.
Однак, гадаємо, справді, якби вийшла на стадіон оголеною яка-небудь апетитна штовхачка ядра — публіки було б (особливо її чоловічої частини) у два рази більше. А про жіночу футбольну збірну в такому вигляді я навіть подумати боюся.
