ЛАЙТЕСЯ ГРАМОТНО!
Класик українського андеграунду, творець скандально відомого «Гамлета», що рясніє нецензурними висловами, художник Лесь Подерв’янський старанно переніс аудіозаписи своїх безсмертних поем у книгу. Автор поставився до редактури із сумлінням. «Мені розшифрували з касет і принесли верстку, — сказав він. — Тут я вичитав кожне слово. Особливо багато помилок було в матюгах. Я домігся, щоб деякі слова писалися через правильну літеру».
Точність для художника — найголовніше. Тепер молодші покоління через Леся знайомитимуться зі зразками вітчизняного матюка. А не починатимуть з якогось безграмотного вуличного сурогату. Щоб потім робити помилки на парканах навіть у словах, що складаються з трьох літер.
ПОЕМА ПРО РЕКЛАМУ
Прояснилося, чому творець «Дня народження Буржуя», Юрій Рогоза відразу спалив дружину головного героя Аміну в «Буржуї-2». Виявляється, він просто терпіти не міг актрису Ірину Апексимову, яка грала цю роль. І навіть «хотів відвезти її в бур’яни й вистрілити в потилицю». Тому що вона «Аміну знівечила як Бог черепаху».
Однак, незважаючи на знищення неугодного йому персонажа в «Буржуї-2», Рогоза все одно залишився не задоволений фільмом, оскільки без його згоди продюсер Роднянський реанімував рудого кота, що загинув смертю героя в першій частині. Мета — реклама «Віскаса».
Рогоза обурювався: «Не можу дивитися, як непогана актриса, яка грає гінеколога Зінаїду, виставляє котячі туалети на стіл і голосом тітки Асі розповідає, чому кицьці краще гидити сюди, чому вона сніданок має їсти з червоної коробочки, а вечерю — з жовтої. В моєму варіанті сценарію цього нема й близько... Злі язики вже назвали «Буржуя-2» поемою про «Віскас»... Як контраргумент можу зазначити, що я займався плейсментом низки товарів у «Буржуї-2», але цього не видно». Певно, це банк, мінеральна вода, мобільні телефони...
Час швидко плине, й світ слідом за ним змінюється ще стрімкіше. Років десь вісім тому режисер Ельдар Рязанов заявив, що якщо під час демонстрації його фільму на телебаченнi піде реклама — він мало не помре...
Тепер, гадаю, Ельдар Олександрович достатньо загартований, щоб витримати це. Але реклама все більше «перетікає» в самі твори. Може, й театр скоро окупує. Уявляєте, вийде Гамлет у кросівках «Адідас», джинсах «Леві Страусс» і футболці з написом «Андрій Шевченко №10». Питання «Бути чи не бути?» зникне саме по собі.
БУШ ДАВ ШАНС ТРІЄЧНИКАМ
Президента США Джорджа Буша-молодшого удостоїли ступеня почесного доктора юридичних наук Єльського університету, який він сам закінчував у молодості. Однак чимало студентів і викладачів не поділяють його політичних поглядів щодо страти, права жінок на аборти тощо. 150 професорів навіть підписали петицію з протестом. У зв’язку із цим аудиторія зустріла Буша дещо прохолодно. Але оратор не розгубився й купив публіку несподіваним зізнанням: «Будучи студентом Єльського університету, я мав невисокі результати в навчанні. Й завоював у студентських баталіях славу гульвіси». Це откровення є тим більше дивним, що на передвиборних дебатах з Гором Буш постійно вів розмови про строгiсть i мораль. Такий несподіваний поворот зворушив аудиторію й викликав шквал оплесків. Щоб закріпити успіх, президент ефектно закінчив: «Тим з вас, хто отримав ступені, нагороди й призи, я кажу: молодці. А трієчникам хочу сказати: ви теж можете стати президентом!»
Тепер будь-який американський школяр чи студент, отримавши «незадовільно», завжди може виправдатися перед батьками в дусі: «От Буш-молодший поганенько вчився — й нічого — став першою людиною в країні». На що ті можуть зазначити, що слід зважати на те, хто його татусь. «А от це вже не мій прокол», — резонно може заперечити «дитятко» й переможно подивитися на «предків»...
З МОБІЛЬНИКОМ НАПЕРЕВІС
Цікаво, що й у Казахстані, й у Росії в «нових росіян» і «нових казахів» водночас проявилися однакові тенденції: закарбовувати свої світлі образи. Тільки в російських буржуїв — трагічними барвами, а в казахських — романтичними.
Мер Омська вирішив установити пам’ятник «новим росіянам», які загинули від рук кілерів. Місцеве населення відреагувало на цю ідею без ентузіазму, оскільки в місті не багато зустрінеш пам’ятників або пам’ятних дощок героям Радянського Союзу, а кладовище солдатiв часів Великої Вітчизняної перетворено на смітник...
А казахські буржуї унадилися замовляти парадні портрети місцевим художникам. Але не просто так — а в лицарських обладунках. Щоправда, один замовник все-таки вирішив додати до «образу лицаря» атрибут із сучасності — він сидітиме на коні не лише в латах, а й з мобільником у руці. Напевно, Марк Твен, творець «Янкі при дворі короля Артура», неабияк здивувався б, що його фантазії втілилися в реальність у Казахстані.
«ХВОРІ» ТЕКСТИ
Сучасна естрада дедалі більше віддаляється від рими.
Група «Руки вверх» давно бентежить уяву слухачів текстовими досягненнями, але їхній останній хіт — певного роду вершина: «Забирай меня скорей, увози за сто морей и целуй меня везде, восемнадцать мне уже».
Позмагатися з ними щодо римування спромігся вже далеко не вісімнадцятирічний «юноша, но муж», колишній учасник групи «Секрет», Максим Леонідов. Його досягнення звучить так: «Стать бы мне бескровным, як камбала, и холодным, як кока- кола». Та й здоров’ячко його, судячи із цих невтішних рядків, — не дуже.
Але Ілля Лагутенко, лідер групи «Мумій Тролль», iще бiльше приголомшив і змістом, і римою. Пісня в нього про спекотне сонце, тепле море й пустинний пляж. Герой там перебуває з дівчиною, ласкаво називаючи її «малышом». Він каже їй: «...Когда ты смотришь так серьезно, малыш, я тебя люблю. Когда ты робко меня целуешь, малыш, ты меня волнуешь. Но извини, не могу, не могу, не могу...»
Тут вражає не стільки рима «люблю—могу», скільки трагічний зміст пісні. Як же ж «малышу» не дивитися на свого друга «серйозно» — коли в нього такі фізіологічні відхилення. Може, на Іллю так згубно подіяло 12-те місце, яке він посів на «Євробаченні»? Можна лише здогадуватися.
Щодо найбільш передової нині української групи «Океан Ельзи», то в них начебто й зі здоров’ям, і з текстами (тьху, тьху, тьху) — більш-менш все гаразд. Можливо, рима в приспiвi їхнього останнього хіта — «машина- єдина» — не ідеальна, але й не погана.
