Пані та панове! Секс-символ серед тенісисток Ганна Курникова та секс-символ серед хокеїстів Павло Буре вирішили одружитися. Виходить, зв’язати себе узами Гіменея зібралися секс-ракетка планети та секс-ключка. Світ зачаївся: хто ж у них незабаром народиться?.. Виставляємо нові лоти.
ПРИЄМНОГО ПОЛЬОТУ! (91 у.о.)
Талісманом футбольної збірної України стане лелека з футбольним м’ячем. На футболці пернатого друга красуватиметься цифра 10.
Автори ескізів туманно натякають, що зазначений номер, мовляв, символізує початок перемог української збірної — рахунок 1:0. Однак інші дотримуються думки, що №10 — це номер знаменитого нашого нападаючого Андрія Шевченка, котрий як крутий найманець виступає зараз за італійський клуб «Мілан».
Пернатий символ викликає принаймні дві асоціації. По-перше, в ньому вгадується один, неприємний натяк: мовляв, наша збірна з футболу як була «в прольоті», так і буде. По-друге, відомо, що лелека уособлює дітонароджуваність. Із точки зору футбольних надій, хочеться сподіватися, що він у своєму дзьобі, наче немовлят, принесе Україні багато перемог.
Однак, якщо спочатку вони будуть маленькими, то чим ближче до фіналу — перемоги мають ставати крупнішими. Чи не надірветься пташка?
На цей випадок тренером збірної запрошено Валерія Васильовича Лобановського. Щоб він, це саме — крильця їй «підкачав».
ХОРОШЕ ЗАПИТАННЯ Й ХОРОША ВІДПОВІДЬ (43 у.о.)
Під час виступу Андрія Вознесенського в Києві в поета з публікою зав’язався цікавий діалог, у якому кияни були на висоті, а саме: жартома Андрій Андрійович запитав:
— Щось не чую в залі «мобілок». Як на мене, Київ — багате місто.
У відповідь із публіки пролунало:
— Й до того ж — культурне.
Приємно за земляків — марку невтратили. Хоча, відверто кажучи, квитки були за доступними цінами й власників «мобілок» у залі особливо не спостерігалося. Правильно, нехай ідуть на Філіппа Кіркорова.
КАЗАРМЕНА ГОСТИННІСТЬ ЛУЖКОВА (80 у.о.)
Зате вражає своєю «некультурністю» столиця Росії, а точніше її «хазяїн» — Юрій Михайлович Лужков. Продовжують збуватися пророцтва Володимира Войновича в «Москві-2042», де він передрікав появу в Москорепі (Московській комуністичній республіці) трьох кілець ворожості, тобто деяких фільтрів для угодних і неугодних.
Тепер Юрій Михайлович запроваджує нову тоталітарно-контрольну «примочку», до яких він вельми охочий, і навіть, можна сказати, їх творчий генератор (хоча, швидше, — «дегенератор»).
Тепер для всіх іноземців, які працюють у столиці Росії (в тому числі українців), московські власті зібралися запровадити «Зовнішні ідентифікаційні знаки». По суті, їх цілком може бути «прирівняно» до нагрудних знаків, на кшталт зірок Давида, що їх примушували носити євреїв нацисти.
У вівторок представники українських молодіжних організацій пікетували МЗС України, протестуючи проти слабої реакції на «випендрьож» Думи Москви. З собою в них були карикатури з картону, де Лужкова зображено зі свастикою на грудях і з батогом, а на іншiй український міністр закордонних справ Тарасюк зі значком на грудях і в смугастій арештантській робі.
Ставлення до Москви в Лужкова в точності як у коменданта до своєї військової частини: з одного боку, начебто, чистота й порядок, а з іншого — всіх, хто перебуває на її території, примушують йому честь віддавати й ходити строєм. Москва, яка славилася своєю хлібосольністю, все більше демонструє «казармену гостинність».
Сумно, що в усіх художніх творах радянського періоду збуваються тільки найпохмуріші прогнози, а там де передрікалася близька перемога комунізму й той час, коли «всі люди будуть братами», пам’ятайте, як у кінофільмі «Цирк»: «...и в горошек, и в полосочку, и в клеточку...» — чомусь не збуваються. Ні, «в клітинку» робити людей ще виходить...
КІНОМУЗЕЙ ПІД СОРОЧКОЮ (21 у.о.)
Любов, як відомо, до артистів часом штовхає їхніх шанувальників на всілякі трюки.
Жан-Поль Бельмондо, який через хворобу не зміг взяти участь у фільмі Меньшова (й якого з успіхом замінив Депардьє), тільки одужав і, вийшовши з лікарні, став до роботи над новою картиною. В перший день зйомок до актора прямо на майданчику підскочив невідомий тип і почав скидати із себе одяг. Відразу подумалося, що це якийсь божевільний ексгібіціоніст. І коли Бельмондо зовсім уже було зібрався перевірити його «на міцність» (враховуючи боксерські заслуги Жан-Поля, це було зовсім не важко), він був просто приголомшений видовищем, яке побачив.
Увесь тулуб незнайомця було поцятковано татуїровками, що зображають кадри з фільмів за участю Бельмондо. Прямо як у фойє якогось Будинку кіно.
Мабуть, такого фанатизму в нас міг би вдостоїтися лише В’ячеслав Тихонов. Дуже мальовничо на якомусь шанувальникові виглядали б кадри із «Сімнадцяти миттєвостей весни»: Штірліц у особняку, в камері, на природі й, звісно, в своєму улюбленому «Мерседесі». Агов, місцеві фанати, час переплюнути французів!
