Хочу стати: космонавтом, лікарем, правоохоронцем; змінити світ на краще; мандрівником... Це не лише лейтмотив творчості Євгенії Гапчинської, це наші мрії так вдало змальовані славетною художницею. Більшість з нас зможе віднайти власний варіант серед наведених опцій, та термін придатності такого визначення майбутньої професії обмежується віком 12—13 років. Чи зникає з віком прагнення стати корисним, змінити світ на краще, — вірю, що ні. Та саме в підлітковий період у наші думки проникає (вкорінюється) думка, що зміни на краще досягаються в процесі політичних переговорів і досягнення політичного консенсусу. Світ змінюють видатні політики, а лікарі, інженери, шахтарі, програмісти виконують рутинну роботу?! Висновок: хочеш змінити власне життя — будь бізнесменом, життя оточуючих — політиком! Звідси й значний розрив у кількості абітурієнтів на економічні, юридичні спеціальності та промислові, природничі. Складається враження, що всі вже й забули, чим саме в дійсності займаються економісти та юристи. А 90% першокурсників «престижних» професій вважають, що в день випуску о 12-й годині ночі вони перетворяться на успішних бізнесменів чи політиків!
Продекламуйте, будь ласка, два будь-які твори Шевченка (Франка, Пушкіна, Міцкевича, Байрона... на вибір); які роботи Пікассо (Ван Гога, Далі, Магрітта) вам найбільше до душі; яка ваша найзаповітніша мрія (вважаючи, що все можливо); як бачите себе через 5 років? Запитання, які за формулюванням, в силу суб’єктивності, не передбачають перевірки відповідей на достовірність та правильність. Та, на жаль, мало хто з наших співгромадян зможе хоча б чітко сформулювати відповіді. Але ми можемо похвалитись глибокою обізнаністю, які відповіді дали б або могли дати наші улюбленці — Віктор Федорович, Юлія Володимирівна, Арсеній Петрович і т.д. Улюбленці? Так, саме улюбленці! Усі вони без винятку водночас наші улюбленці, бо як же інакше пояснити таке тривале спільне правління (20 років) без помітних якісних результатів саме їхньої праці.
Гіпертрофоване «Я» улюбленця давно витіснило індивідуальне «Я» громадянина. Яка ж демократія можлива при існуванні в країні всього лише 5—7 точок зору, їх повинно бути мільйони оригінальних. Тільки тоді можлива синергія думок і результатів. Та не улюбленці відповідальні за таку обмеженість думок (свої думки вони висловлюють щоденно), а відповідальні всі мільйони оригінальних громадян, які цього не роблять.
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ
За ширмою політиканства загублено первинні ланки життєдіяльності суспільства, без яких вищі ланки, пов’язані з розподілом уже отриманих ресурсів та благ, не є можливими і ефективними. Дії політиків не можуть мати значного впливу на економічні результати країни, економіка якої є повністю інтегрованою в глобальну. Та це не більше, ніж слова. Погляньмо на результати наукового економіко-математичного аналізу діяльності наших улюбленців. За інтегральний результуючий показник оберемо реальний ВВП України (виражений у цінах станом на 01.01.1997). Фактори зовнішнього середовища: грошова маса (агрегат M2) доларів США (як індикатор потенційної інвестиційної, кредитної та платоспроможної активності нерезидентів); ціна листової сталі та ціна зерна на міжнародному ринку (як індикатори можливих надходжень від експорту до України по основних групах товарів). Фактори внутрішнього середовища — політична управлінська команда, тобто починаючи з 1997 року для кожного уряду України введено змінну, яка приймає значення 1 в періодах, коли був дійсним відповідний уряд, в усіх інших періодах — значення 0. Аналогічні фактори введені для моделювання періодів кожного президента. З 1997 року в Україні змінилось вісім урядів та три президента. Усі дані — щоквартальні. Регресійна модель показує надзвичайно стійкі наступні результати. Коливання та значення ВВП України на 98% пояснюється коливанням значень зовнішніх факторів. Справедливо можна зауважити, що обсяг експорту у структурі ВВП коливається в межах 45—60%, а не 98%. Але гроші, що надходять в економіку ззовні, мультиплікують і обертають внутрішні процеси. Тому шоки зовнішні неодмінно призводять до внутрішнього економічного шоку — хорошим наочним прикладом був кінець 2008 року. Отже, на даний момент можна стверджувати що розвиток та зростання економіки України визначаються не в Україні, а на зовнішніх міжнародних ринках. Щодо внутрішніх політичних факторів, то за базовий період порівняння обрано 1997 рік (уряд Лазаренка при президенті Кучмі). В середньому за уряду Пустовойтенка значення квартального реального ВВП на 700 млн. грн. нижче тренду розвитку ВВП (уряд Пустовойтенка на 700 млн. грн. щокварталу був менш ефективним, ніж базовий — уряд Лазаренка). За уряду Ющенка — на 1 976 млн. грн. вище; Кінаха — на 492 млн. грн. вище; Януковича — на 525 млн. грн. вище; Тимошенко — на 1 875 млн. грн. нижче; Єханурова — на 208 млн. грн. вище; Азарова — на 3 549 млн. грн. нижче. За період президентства Ющенка реальний ВВП був на 1 830 млн. грн. вищий за тренд розвитку; Януковича — на 3 549 млн. грн. нижчий. Значення для уряду Азарова та президентства Януковича ідентичні, так як періоди їхнього управління виражені в кварталах співпадають. Виходячи з наведених чисел, можна розводити тривалі дискусії щодо ефективності різних політичних команд. Але це все зникає, коли подивитися на якісні характеристики наведених коефіцієнтів. Як уже було зазначено, 98% коливань ВВП пояснюється коливаннями зовнішніх факторів, тобто на внутрішні політичні залишається всього 2%! Але і це ще не все. Розглядаючи по черзі статистичну якість кожного коефіцієнта, можна зробити висновок: усі (!) політичні фактори є статистично не впливовими на ВВП України з ймовірністю вищою за 99%. Тобто всі наведені політичні ефекти на приріст ВВП є не більше, ніж набір чисел, на які взагалі не варто звертати уваги, і відповідні політичні фактори необхідно виключити з моделі. Висновок: абсолютно всі уряди та президенти України з 1997 р. мають однаковий з базовим — урядом Лазаренка і президента Кучми — ефект впливу на реальний ВВП України, рівний нулю! Отже, вся їхня діяльність направлена тільки на розподіл та перерозподіл ВВП між різними соціальними групами. Чи ефективна розподільна діяльність влади, питання абсолютно суб’єктивне. То ж чи можливо, легким рухом руки, як у випадку з комп’ютерною моделлю розвитку ВВП, виключити політичні фактори з нашої особистої моделі аналізу ефективності політичної системи?!
Якщо ж не владні мужі визначають соціально-економічну систему, то хто? Ви! Лікарі, інженери, робітники, вчителі, фінансисти, службовці, юристи тощо. А тому, власне, ваше індивідуальне «Я» є критично важливим — як у процесі нагромадження, так і розподілу — для добробуту країни і вашого власного. Можна довго нарікати на владу, та люди приходять у владу не з іншої планети. Вони (влада) — це ми, і ми це вони! Всі проблеми, що справедливо приписано владним людям: корупція, бюрократизація, неефективність — можемо спостерігати щодня навколо себе. Варто тільки підняти очі та оглянутися навкруги. Змініть мікросередовище, що оточує вас, — і зміните країну!
ВРІВНОВАЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ
Бажання увійти у владні коридори повинно бути заміненим бажанням контролю владних коридорів, процесу розподілу національного доходу та усвідомленням природності такого права. Контроль влади варто починати із самоконтролю.
Вибори, як помпезний символ контролю та приналежності до влади, є не чим більше, ніж святковий день серед безлічі звичайних робочих. Ми не повинні обмежувати свій природній інтерес до держави тільки цим днем. Хтось правомірно зауважить, що в існуючій системі це неможливо за відсутності механізму відповідальності політика перед виборцями. То ж створімо такий механізм, чекати на добру волю «улюбленців» немає сенсу. Межі нашого громадянського впливу, як елементів соціально-економічної системи, не існує! Межі та кордони є ілюзорними символами безпеки неефективного управління. Яскравим прикладом цього є площа Конституції у м. Києві (перед ВР). Де по сусідству розташовані Верховна Рада України — монументальне творіння, та не більше як будівля; Маріїнський палац — символ укорінення містечкового мислення. Площа «радує око» варіацією парканів: високі чорні, низькі сірі металеві та зелені дерев’яні — неначе зрізи довголітнього українського буття, які вже стали невід’ємним ототожненням із будь-якою владою. Але межі та стереотипи, як і всі ретроградні символи, розчиняються в часі!
