50 експертів Київського центру політичних досліджень і конфліктології за підсумками лютого 2001 року відзначають падіння рейтингу впливовості більшості ведучих українських політиків. Опитування проводилося першого тижня березня. Експертам пропонувалося за 10-бальною системою оцінити міру впливу кожного з близько 90 українських політиків на економічну і політичну ситуацію в країні за поточний місяць.
Перші чотири місця, як і за підсумками січня, посіли, відповідно, Президент країни Леонід Кучма, прем’єр-міністр Віктор Ющенко, перший віце-спікер Віктор Медведчук і колишній віце-прем’єр Юлія Тимошенко, яка знаходиться в СІЗО. Лідер Соцпартії Олександр Мороз, який посідав в січні п’яту строчку в рейтингу, опустився на 10-у. Розрив між Л. Кучмою і В. Ющенком збільшився, а між В. Ющенком і В. Медведчуком — різко скоротився, що, як вважає директор КЦПД М. Погребінський, може бути пов’язано з публічною полемікою між прем’єром і першим віце-спікером.
Середнє падіння рейтингу впливу політиків становило приблизно 0,5 бала. Наприклад, Л. Кучма втратив 0,65 бала; В. Ющенко — 0,8 бала; Ю. Тимошенко — 0,7; О. Мороз — 1,05; Генеральний прокурор М. Потебенько (12- е місце) — 1,0; міністр закордонних справ Анатолій Зленко (18-е місце) — 0,9; В. Медведчук — 0,1.
Водночас, хоча лідер Компартії Петро Симоненко (14- е місце), секретар РНБО Євген Марчук (6-е місце) і голова Державної податкової адміністрації Микола Азаров (7-е місце) і піднялися в рейтингу на 8-9 позицій, міра їхнього впливу, за оцінками експертів, виросла неістотно (приблизно на 0,3 бала). Вперше в двадцятку найвпливовіших потрапили нові голова Служби безпеки України Володимир Радченко (15-е місце) і віце-прем’єр Олег Дубина (19-е місце). З лідерів опозиції, крім згаданих Ю. Тимошенко і О. Мороза, в першій двадцятці — один iз лідерів партії «Батьківщина» Олександр Турчинов і депутат Сергій Головатий (16 і 17-е місця).
«День» звернувся до директора КЦПД, політолога Михайла ПОГРЕБІНСЬКОГО
з проханням прокоментувати результати цього опитування експертів:
— За поняттям політичної впливовості стоїть складний комплекс чинників. Для об’єктивної оцінки значущості кожного з них необхідне спеціальне дослідження, яке ми не проводили. Проте, проводячи ось вже майже п’ять років наше щомісячне опитування експертів для визначення 50-ти найбільш впливових українських політиків на замовлення «Независимой газеты» (Москва), ми і не розраховуємо на отримання «об’єктивної» ранжировки політиків за мірою їхньої впливовості. Наш рейтинг- лист не більш, ніж усереднена оцінка впливовості, яка за стандартною методикою складена з суб’єктивних оцінок наших експертів, в якості яких виступають 50 журналістів, політологів, соціологів і політтехнологів. При цьому ми свідомо не конкретизуємо поняття політичної впливовості. Кожен з експертів розшифровує це поняття за своїм розумінням, і кожен, мабуть, розуміє його по-своєму. Проте, аналізуючи відповіді «50-голового експерта», можна досить визначено сказати, що «впливовість» складається з кількох компонентiв, а саме:
1) вплив посади, яку обіймає політик. Так, до ведучої трійки постійно входили президент, прем’єр-міністр і спікер (віце-спікер) парламенту; в першу десятку або, щонайменше, двадцятку, завжди входили голова АП, міністр закордонних і внутрішніх справ, секретар РНБО, перший віце-прем’єр тощо.
2) З іншого боку, не менш важливою складовою «впливу» завжди було неформальне уявлення про даного політика. Зокрема, коли головою АП був Табачник (і зараз, при Литвині (5-е місце в рейтингу. — Ред. ) — голова АП «котирувався» набагато вище, ніж голова АП — Кушнарьов або Білоблоцький, перший віце-спікер Медведчук «котирується» вище, ніж Мартинюк (і навіть вище, ніж нинішній спікер Плющ (9-е місце. — Ред. ), віце-прем’єр Тимошенко завжди стояла в рейтингу вище, ніж перший віце-прем’єр Єхануров і т.д.
3) Що стосується чисто політичних лідерів (ми маємо на увазі політиків, якi не займають високих державних посад, передусім, лідерів партій), тут істотну роль грали політичні уподобання і антипатії експертів. Зокрема, лідери КПУ та інших лівих партій часто посідали місця в рейтингу нижчі, ніж лідери інших партій, які мають набагато менші фракції, отримували на виборах набагато менше голосів. Проте, чим ближче до виборів, тим їхні рейтинги ставали вищими.
4) Нарешті, дуже важливий момент — це роль даного політика в поточних політичних подіях, а також увага, яку йому на даний момент приділяють ЗМІ. Зокрема, сьогодні, кажучи про вплив Тимошенко, — ясно, що більшість має на увазі не тільки (а можливо, і не стільки) можливості Юлії Тимошенко безпосередньо впливати на події, що відбуваються, — скільки той вплив, який зробив (і продовжує робити) її арешт, її передбачувана роль в розвитку конфлікту між владою і опозицією, а також пильна увага до неї ЗМІ.
На мою думку, кожен з цих компонентiв є реальним, і тому всі ці оцінки досить коректні і більш або менш об’єктивні.
В нашому опитуванні, нарівні з питанням про впливовість як таку (або про «силу впливу»), задається й інше питання — про те, чи є цей вплив позитивним або негативним. Істотно відмітити, що при обчисленні усередненого знакового рейтингу враховується також і «вага» політика: таким чином, малозначний політик в будь-якому випадку не може грати ВАЖЛИВУ роль — ані позитивну, ані негативну. Принаймні, серед «лідерів» списку — як позитивних, так і негативних — завжди знаходяться ведучі політики. Однак зворотне невірне: нерідко буває і так, що позитивні й негативні оцінки когось з ведучих політиків врівноважують одна одну, і його «абсолютний рейтинг», тобто «сила впливу» велика, а «знаковий рейтинг» близький до нуля. Наш досвід показує, що значну, а іноді визначальну, роль при виставленні «знаку впливу» грають уподобання та антипатії експертів. Іншими словами, «сприятливий імідж» — це позитивний образ політика, що склався в очах досить вузької референтної групи, до якої належить більшість наших експертів. Цю групу часто називають журналістською «тусовкою». Часто трапляється так, що імідж в очах «тусовки» і в громадській думці відрізняється радикально. Типовий приклад: Тимошенко, яка упевнено лідирує в списку «позитивних» персонажів, що формується «тусовкою», одночасно посідає одне з перших місць за рівнем недовіри в громадській думці (репрезентативних опитуваннях населення країни). Іншими словами, «знаковий рейтинг» відображає не стільки якість впливу (+/-), скільки уподобання або антипатії наших експертів, тобто є характеристикою референтної групи (експерти КЦПД), а не політиків. Саме тому ми утримуємося від публікацій «знакового рейтингу».
Сама ж динаміка рейтингів впливу показує, як перерозподіляється місяць від місяця вплив політиків. Треба тільки мати на увазі, що дані за один місяць (як змінився вплив, скажімо, в лютому в порівнянні з січнем) часто бувають дуже нестійкими. У деяких випадках відбувається випадкове зростання або падіння рейтингу. Особливо це стосується політиків «другого ряду», оскільки різниця в рейтингу між, скажімо, 25-м і 45-м місцем невелика. Зміщення політика з третьої-четвертої десятки на 10 і навіть 20 місць може бути випадковим, і нерідко буває, що вже в наступному місяці все повертається до колишнього стану. У той же час динаміка рейтингу фігур з першої десятки, як правило, відображає реальний перерозподіл впливу.
