Як тільки в Україні загострюється політична ситуація, або в зв’язку з виборами, або з якимись іншими політичними конфліктами, в інформаційному просторі одразу ж виникає тінь Павла Лазаренка — чутки про його чергове повернення. Мовляв, ось приїде Лазаренко і розкаже народу всю правду: хто така Юлія Володимирівна і як вона примушувала його до крадіжки.
Ця виборча кампанія не стала виключенням. Днями в ЗМІ з’явилася інформація, що в листопаді американський суд має розглянути питання про звільнення Лазаренка з-під варти у зв’язку із закінченням терміну покарання.
Минуло вже десять років із дня, коли колишній прем’єр попросив політичного притулку на паспортному контролі в Нью-Йоркському аеропорту ім. Кеннеді і був узятий під варту. Звинувачували його у відмиванні грошей, незаконному переказі коштів за кордон тощо — всього 53 пункти. 2004 року суд присяжних визнав Лазаренка винним у 29 із них, а з інших виправдав. Суддя дозволив осудженому залишатися на свободі, «прописавши» його у дво- чи трикімнатній квартирі в Сан-Франциско, де його може відвідувати вузьке коло із затвердженого списку, і зобов’язав найняти за свій рахунок кілька охоронників, яким належить цей список вести.
Згодом суддя відкинув ще частину обвинувачень і 2006 року засудив Лазаренка за пунктами, що залишилися, до дев’яти років в’язниці. Але Павло Іванович, як і раніше, залишився на свободі, чекаючи на рішення апеляційної інстанції. Зараз адвокати подають до розширеної колегії того ж суду клопотання про перегляд і зняття пунктів обвинувачення, що залишилися. Передусім, головного з них — здирства.
В Америці в Лазаренка з’явився нова сім’я. У будинку, що раніше належав актору Едді Мерфі, живе його дружина з маленьким сином. Але Павла Івановича, як і раніше, тягне на батьківщину. У своєму інтерв’ю ІА «ЛігаБізнесІнформ» екс-прем’єр повідомив: як тільки суд ухвалить позитивні рішення, він одразу ж повернеться до України. «Для мене це питання навіть не виникає. Відразу ж після закриття справи в США — додому і тільки додому».
Але, судячи з усього, «вдома» на теплий прийом йому розраховувати не варто. Це вчора дав зрозуміти міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. «Лазаренко Павло перебуває в міжнародному розшуку. Враховуючи те, що він висловив бажання повернутися до України, він буде затриманий в аеропорту». При цьому він додав, що після затримання Лазаренко буде доставлений у слідчий ізолятор.
Проте політолог Андрій Єрмолаєв не радить владі ворушити цю справу. Не варте воно того. Та й ресурсу Лазаренка може вистачити лише на один політ.
— Це якась глибока психологічна травма нашого політичного класу, що не має жодного відношення до самої фігури Павла Івановича. Серйозного впливу на політичний процес Лазаренко вчинити не в змозі. Чому? По-перше, чинник часу. Все, що пов’язане з його демонічним іміджем, — це образ неактуального минулого. Те, що ще десять років тому було предметом скандалів, сьогодні стало вже нормою. Українців уже не здивуєш тим, що державні мужі крадуть мільйони, йдуть на міжнародні змови, беруть участь в аферах. Їх не здивуєш і підозрами в організованій злочинності у владі. Бо це вже стало елементом легітимної норми державного політичного життя. Таких випадків, як із Лазаренком, у нас уже є добрий десяток. І тому поріг чутливості до цього, як до негативної інформації, дуже слабенький.
Але тут ще потрібно враховувати інший момент. Окрім чинника часу та низького порогу, є ще й чинник іміджу політика, який змінився, і проти якого намагаються використати цю інформаційну зброю. Тимошенко, мені здається, унікально й дуже майстерно реалізувала в політиці образ грішниці, яка кається. Це архетипний образ, який не проговорюється, але реалізовується в діях, кроках, специфічних політико-психологічних меседжах. У такому випадку перестають працювати раціональні аргументи вчиненого злодіяння, бо того, хто кається вже не засуджують. У суспільній свідомості Лазаренко й Тимошенко вже розлучені. Такий інструмент маніпуляції як нагадування тут не спрацьовує.
І ще один момент. Дуже сильно гіперболізується вплив Лазаренка. Насправді, склад, структура еліти сильно змінилися. Старі зв’язки, можливий вплив утратили своє колишнє значення. Навіть якщо Лазаренко з’явиться і спробує повернутися в українську політику, цей факт буде мало значущий для загального перебігу політичної боротьби. Він тепер напівміфічна фігура. Привид, завдання якого й обмежується тим, щоб бути привидом.
