На жаль, слід сказати, що ВР також практично вже включилась
у президентські вибори, при тому, що основні конкуренти Президента України,
як відомо, перебувають саме в цьому залі. І я думаю, не потрібно наводити
приклади, які свідчать про те, що якась значна частина цих конкурентів
уже практично веде президентську виборчу кампанію.
Таким чином, наступного року, в якому бюджетом закладається
крок до економічного колапсу, ми матимемо велетенське протистояння на платформі
президентських виборів. З одного боку, виконавча влада — це плацдарм Леоніда
Кучми, з другого — парламент стане плацдармом опозиції для кількох кандидатів.
Таким чином, ми всі — ті, хто братиме участь у виборчій гонці, створимо
надзвичайно велике політичне напруження в нашому суспільстві. Виходячи
саме з цих міркувань і не бажаючи політизувати фракцію СДПУ(о), я на засіданні
фракції поставив питання про звільнення мене від обов’язків керівника фракції.
Я рекомендував би наслідувати цей приклад іншим кандидатам, про котрих
ми вже знаємо, що вони братимуть участь у президентській гонці. Я виходжу
з того, що колапс економічний і політичне перенапруження можуть створити
таку ситуацію, яку, з одного боку, не витримає сам народ, і це послужить
виконавчій владі та Президенту Кучмі приводом розігнати ВР, яка на той
час може стати бездійовою тому, що тут ітиме президентська кампанія, а
з другого — ще більше загострить ситуацію стосовно дострокового припинення
повноважень Леоніда Кучми. Тож я закликаю всіх учасників деполітизувати,
політично «демілітаризувати», з одного боку, парламент і з другого — виконавчу
владу».
В інтерв’ю кореcпондентові «Дня» Тетяні КОРОБОВІЙ Євген
Марчук сказав: «У мене була і залишається соціал-демократична платформа
— і, можливо, «соцiал-демократичнiша» аніж у деяких членів Соціал-демократичної
партії. Але оскільки я концептуально розвиватиму опозиційну лінію, то у
СДПУ(о), членом якої я не є, можуть виникати різного роду колізії. Як буде
розвиватися партія, якою буде її еволюція, яким буде її шлях і під час
виборів, і після — це, звісно, справа партії. Але видно вже зараз, що наші
позиції з низки питань не співпадатимуть. І тому щоразу натикатися на з’ясування
відносин — ні до чого і просто буде ніколи.
Наступне. Президентська кампанія, котра фактично вже почалася,
продемонструвала, що боротьба буде жорстокою. Не жорсткою, а саме жорстокою.
І вона вимагатиме відповідної технології та практики ведення «бою». Простіше
кажучи, протистояння, яке буде з усіх боків — ліві, праві, Президент, опозиція,
окремі особистості — вимагатиме прояву своєї позиції без оглядки на те,
чи створить це проблеми для моїх колег і для фракції. Мій вихід iз керівництва
фракції позбавляє її цієї «незручності».
— Чи можна вважати ваш крок «приуроченим» до з’їзду СДПУ(о),
який намічено на 26 грудня?
— Сьогодні на засіданні один iз членів фракції поставив
запитання: а як відповідати людям на з’їзді — щодо не формалізованої, але
яка вже прозвучала в партійних лавах, ідеї про мою кандидатуру як кандидата
від партії. І чи не пов’язане моє рішення залишити пост лідера фракції
з тим, що партія не визначилася з кандидатом? І чи розраховую я на підтримку
партії в майбутньому? І чи означає мій вихід, що я знімаю можливість підтримки
СДПУ(о)? Я відповів, що, пройшовши у списку партії парламентські вибори,
я послідовно відстоював соціал-демократичну платформу. І сьогодні питання
про підтримку з боку партії може мати для мене значення тільки в тому сенсі,
наскільки послідовною буде СДПУ(о). Але якщо з якихось міркувань Соціал-демократична
партія мою кандидатуру не підтримає, це не матиме вирішального значення.
— Чи є ставлення до влади предметом вашого розходження?
— Ставлення до влади визначає обличчя будь-якої партії.
Соціал-демократи скрізь у Європі перемогли на основі жорсткої опозиції
до влади. Другий етап з’їзду, який відбудеться 26-го, поставить, напевно,
крапку в цьому сенсі. Але для партії, а не для мене.
— У пресі вже розглядалося ставлення лідерів СДПУ(о) до
влади. Більш того, керівники НДП, вважаючи сьогодні за краще уточнювати,
що вони — не партія влади, а «партія ілюзії влади», показують пальцем на
СДПУ(о) — ось, мовляв, хто нині фаворитка жителів Олімпу, її опора та надія.
А ваше ставлення до влади можна сформулювати?
— Виступаючи на двох останнiх з’їздах Соціал-демократичної
партії (об’єднаної), я звертав увагу і всіляко підкреслював необхідність
прояснення саме цієї позиції — ставлення до влади. Сором’язливі визначення
типу «конструктивна опозиція», «м’яка опозиція», «гнучка опозиція» тощо
— це всього-на-всього камуфляж, спроба піти від точної й ясної відповіді.
Будь-яка опозиція сама по собі конструктивна, якщо це політична опозиція,
а решта — від лукавого. Я можу до влади та її дій ставитися тільки критично
і тільки опозиційно. Я неодноразово говорив про своє ставлення і до Президента
Кучми, і до виконавчої влади загалом, до їхніх дій як у внутрішній, так
і в зовнішній політиці. Припущена найбільш колосальна кількість, м’яко
кажучи, помилок. Не зроблено багато чого з того, що мало бути зроблено
обов’язково. І найяскравішими прикладами наслідків цього є нинішнє становище
і держави, і суспільства. Що можна додати до того, що на наступний рік
урядом пропонується бюджет (і я впевнений, що Президент це знає), в якому
дохідна частина в доларовому еквіваленті значно менша, аніж у попередні
роки! Закладається падіння виробництва, значно урізується фінансування
соціальних програм — це свідчення того, що держава деградує. А хтось може
навести приклади якихось позитивних перетворень, які пройшли за час правління
Леоніда Кучми чи то в економіці країни, чи то на зовнішній арені? Ну, у
зовнішній політиці — можна дещо нагребти, але це може виявитися питанням
спірним: чи сталося це внаслідок «героїчних» зусиль чи внаслідок розвитку
цивілізації... Звісно, політична «анатомія» діяльності керівників держави,
виконавчої влади вимагає певної політичної сміливості, але саме це визначає
істинність політика. І СДПУ(о), яка пережила і переживає певні трансформації,
внаслідок яких вона, можливо, зміцніє організаційно, повинна розуміти,
що її майбутнє залежить від того, наскільки чітко вона визначить себе політично.
Ті ознаки еволюції, які ми бачимо, наприклад, у НДП, вони в принципі похвальні
— це говорить про те, що в партії є здорові сили, люди, які розуміють,
що відбувається в країні і яка в цьому роль керівників партії, керівників
держави. Але якщо СДПУ(о) йтиме у бік більш «ефективного» співробітництва
з владою — це буде дуже серйозна помилка керівництва партією, котре не
врахувало історію, що відбулася з НДП. Це глухий кут, який не дає серйозної
політичної перспективи. Втім, я ще раз хочу підкреслити, що вибір шляху,
кроки в будь-яких напрямках — це справа самої Соціал-демократичній партії
(об’єднаної).
— Ви згадали про те, що передвиборна боротьба буде жорстокою.
Деякі політики, політологи, спостерігачі менш делікатні у визначеннях і
називають майбутній процес «небезпечною грою без правил», «війною на знищення»,
практично не сумніваючись: немає таких заборонних способів і незаконних
методів, чого б не використала діюча влада, щоб утриматися при владі. І
що — цьому нічого не можна протиставити?
— Ні, безумовно, є що протиставити. І я гадаю, що, як то
кажуть, немає лиха без добра. І та боротьба у 221-му окрузі у Києві, в
якій брали участь Юрій Оробець, Андрій Альошин та інші — це демократичним
силам якоюсь мірою подарунок — бо виконавча влада ще і ще раз показала:
їй плювати на правила, на пристойність, на закон, на Кримiнальний кодекс.
І я гадаю, що голова Центрвиборчкому Михайло Рябець має усвідомити — це
плювок йому в обличчя. Які б були таємні пружини дійства, закулісні взаємостосунки,
голова Центрвиборчкому має бути як ніхто зацікавлений в тому, щоб максимально
об’єктивно розібратися в тому що сталося. Бо ситуація в 221-му окрузі —
це якоюсь мірою прообраз, модель майбутніх виборів iз використанням усіх
«винаходів» і єзуїтських технологій, що демонструють «здатність» влади
і результати дій Центрвиборчкому в цій ситуації — це і буде оцінка його
голови.
З іншого боку — до закону про вибори президента парламенту
треба підійти вкрай відповідально. І особливо щодо організації контролю.
А там є питання — хто організовує вибори? Тобто чи відбувається все на
базі виконавчої влади? Якщо парламент це пропустить — будуть відповідні
результати. А якщо на базі представницької влади — то буде набагато меншою
небезпека фальсифікації. Наступне. Я гадаю, що на цьому прикладі — 221-го
округу — можливий вихід на прецедент притягнення до кримiнальної відповідальності.
Дуже багато людей просто не знають, що за фальсифікацію виборів передбачається
кримiнальна відповідальність аж до позбавлення волі на досить великі терміни.
І наша бюрократія у виконавчій владі може просто підставити людей, які
залучаються до участі у виборчій кампанії зі сторони. Може так статися,
що винуватці стануть збоку і скажуть, що це Марія Іванівна підробила в
бюлетені якусь цифірку. Тому треба вести роботу, щоб рядові «Марії Іванівни»
знали, чим вони ризикують, йдучи на поводі у влади.
І ще. Знов і знов постає питання парламентського контролю
за виконавчою владою. Стара як світ проблема нашого суспільства, особливо
на даному етапі. На жаль, наш парламент не усвідомив, а отже, не відпрацював
механізм контролю за виконавчою владою так, як це мало б бути. Адже саме
контроль парламенту за виконавчою владою в момент виборів — тобто, з одного
боку — за фінансами, за бюджетом, з іншого боку — за діяльністю правоохоронних
органів, з третього — за діями виконавчих органів на місцях, і особливо
за посадовими особами, що призначаються Президентом, міг би принести ефект.
І наступний момент, який міг би сприяти протистоянню здорових сил нездоровим
тенденціям — це, скажімо так, домовленість конкурентів між собою про те,
щоб максимально посилити контроль, оскільки у всіх суперників Кучми немає
такого механізму фальсифікації, який є у виконавчої влади. І останнє —
залучення міжнародної громадськості — зрозуміло, з попереднім висвітленням
тієї ситуації, як їм «навішували локшину на вуха» під час парламентських
виборів.
Є ще ціла низка інших технологічних прийомів, як перешкодити
фальсифікації виборів.
Але це вже ноу-хау.
Звичайно, потрібно привернути увагу Ради Європи до того,
що вже зараз відбувається в Україні, а тим більше безпосередньо перед майбутніми
виборами.
№248 24.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
