На сьогоднішній день свої варіанти Основного Закону не запропонували хіба що ті політичні сили, які ніяк не можуть визначитися зі своїм політичним вектором. Найбільш яскравим прикладом є Литвин зі своїм однойменним блоком. (Хоча хто його знає, можливо, в найближчому майбутньому й Володимир Михайлович потішить нас своїм варіантом.)
Нині в політиці мертвий сезон — саме час, щоб спокійно проаналізувати конституційну творчість основних політичних гравців.
«ТОРГИ»
Складається враження, що у варіанті Конституції від Партії регіонів уже відразу завбачливо закладені норми, покликані бути предметом торгів з іншими політичними силами. Адже очевидно, що Конституція, в якій передбачені норми про «позаблоковий статус» і «двомовність», не здобуде в парламенті підтримки.
Норму про «позаблоковий» статус України регіонали хочуть закріпити не лише в першому розділі, а й у преамбулі Конституції. У статті 10 крім запровадження «двомовності» також вилучається положення про те, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах громадського життя на всій території України». Дуже цікавих змін зазнала стаття 9. Можна навіть сказати кардинальних змін. Якщо раніше в ієрархії законодавства України Конституція стояла на першому місці, то в новій редакції статті, в разі колізії міжнародно-правових зобов’язань України й норм закону, верх беруть норми міжнародного права. Тобто з таким Основним Законом продовжити перебування Чорноморського флоту в Криму буде легше легкого. Адже для цього не треба буде вносити змін до Конституції, що вимагає робити чинна редакція.
Багато нововведень у розділі «Права, свободи й обов’язки людини й громадянина». Регіонали змінили аж 11 статей. «Найреволюційніше» — це обмеження можливого терміну утримання під вартою в ролі запобіжного заходу з 72 годин до 24. Також заборонено переслідування осіб за їхні переконання; закріплене положення про те, що мінімальний розмір оплати праці має бути не нижчим за офіційно встановлений прожитковий мінімум.
У 4 му розділі «ВерховнаРада України», на думку багатьох експертів, закладене найбільш спірне й суперечливе положення. Суть його в тому, що партія, яка виборола перше місце на виборах, автоматично отримує 226 своїх представників у парламенті, щоб створити мінімальну більшість. Це нагадує Конституцію Тимошенко, лише з тією різницею, що в Регіонів вибори до парламенту проходять в один тур, а в БЮТ — у два. Але більшість в обох Конституціях отримує партія (блок), що набрала найбільшу кількість голосів. У такому разі створення коаліції в парламенті не обов’язкове, й тому це положення регіонали вилучають з тексту Конституції.
Недоторканність депутата Регіони міняють на настанову: «народного депутата не може бути без згоди ВР затримано або заарештовано до набуття чинності звинувачувальним вироком суду».
І нарешті, в питанні урізування повноважень президента регіонали переплюнути навіть бютівців. У проекті Партії регіонів Президент не лише позбавляється недоторканності, а й перестає бути гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина. Президента також цілковито виключають з участі у формуванні Кабінету Міністрів України.
Зазнає змін і стаття, що допомагає президентові неабияк псувати нерви прем’єр- міністру, а саме норма, в якій зазначається, що президент має право призупиняти акти Кабінету Міністрів з одночасним зверненням до Конституційного Суду. За новою редакцією, президент може звертатися до Конституційного Суду, але доки Суд ухвалить рішення, постанова Кабміну діятиме. А ми чудово знаємо, як оперативно працює наш КС...
Щоправда, Регіони «поблажливо» залишили положення про те, що президент України є главою держави. Навіщо Партія регіонів узагалі залишила інститут президента, залишається загадкою. У такому урізаному вигляді ця посада просто втрачає привабливість для провідних політиків України. Стає абсолютно декоративною...
УСЯ ВЛАДА ПРЕМ’ЄРУ
У Конституції від БЮТ так само, як і у варіанті Регіонів, фактично нівельована роль президента. Зате бютівці «потурбувалися» про опозицію.
Отже, опозиції перепаде державне фінансування, посади голови й членів Рахункової палати (сама ж Рахункова палата здобуде право проводити дізнання, досудове слідство з правом порушення кримінальної справи й передання справи до суду). Також опозиція автоматично отримує посади омбудсмена, віце-прем’єра, заступників міністрів, заступника генерального прокурора України, глав найважливіших комітетів і найголовніше — посаду голови Верховної Ради.
У статті 65 «тимошенківці» хочуть закріпити свою передвиборну обіцянку й запровадити виключно контрактну військову службу.
Дещо здивувало положення статті 77 про зниження прохідного бар’єра до одного відсотка (знаючи бажання Юлій Володимирівни побудувати двопартійну систему в Україні). Але вже наступний пункт усе пояснює — в бютівському варіанті Конституції передбачені вибори в парламент у два тури. До другого туру допускаються тільки дві партії, які набрали найбільшу кількість голосів.
У проекті змін Тимошенко впадає в очі велика кількість механізмів впливу на депутата з боку партії. Наприклад, закріплення кандидатів у депутати за конкретними виборчими округами; право партії на зміну порядку кандидатів у своєму списку протягом семи днів після затвердження результатів виборів; право вищого керівного органу партії своїм рішенням виключати депутата з фракції, що, відповідно, матиме наслідком втрату мандата. І вся ця «кріпосна» система закріплена доповненням до статті 36, де говориться про неможливість оскарження в суді рішень партії.
Щоправда, в статті 78 депутатам дозволяється бути одночасно й міністрами. Слід сказати, що подібна норма успішно діє в Конституціях багатьох країн, зокрема у Франції.
Узагалі, запропонований «бютівцями» проект змін до Конституції сповнений цікавих і часом унікальних новацій. Однією з яких є юридична фіксація гасла БЮТ про те, що парламентські вибори — це вибори прем’єра. У статті 83 пропонується закріпити обов’язок більшості подавати на посаду прем’єр-міністра людину, яка очолює виборчий список партії (блоку), що набрала більшість голосів. У цій же статті закріплюється обов’язок меншості сформувати опозицію. Тобто ніяких міноритаріїв з їхніми «золотими акціями» більше не буде.
ДИРЕКТОР ПРАВОСУДДЯ
Коментувати президентський варіант нової Конституції складно, оскільки у Секретаріату Президента все ніяк не стане сміливості представити її громадськості. А все тому, що варіанти БЮТ і Партії регіонів потенційно прохідні через парламент, а можливий варіант Президента має шанси пройти тільки через референдум.
Одне можна сказати точно — спиратися в новій Конституції Президент збирається на судову гілку влади. Реформи, що передбачаються в судовій системі, цілковито прописані «під Президента». Наприклад, згідно з проектом нової редакції Основного Закону, глава держави пропонуватиме весь склад суду на затвердження парламенту. Не виключено, що Президент очолить ще й Вищу раду юстиції, яка призначатиме, усуватиме й звільнятиме суддів.
Тотальний вплив Президента передбачається не лише на правосуддя, а й на прокуратуру. Глава держави без участі парламенту матиме право призначати генпрокурора, у якого передбачають забрати функції нагляду за дотриманням законності. Ці функції планується передати префектурам, глав яких призначатиме знов-таки Президент.
Норму статті 5 Конституції України про те, що джерелом влади є народ, президентська команда зрозуміла надто буквально. У Президента третій розділ концепції, що регламентує порядок волевиявлення, свідчить про те, що «активні громадяни країни повинні діставати право ініціювати, скасовувати або змінювати будь-який закон, аж до Конституції».
Глава держави доручає створювати коаліцію в парламенті. І це цілком можна назвати грубим втручанням у діяльність Верховної Ради. Це не кажучи вже про те, що можлива Верхня палата парламенту скасовуватиме всі законодавчі ініціативи Нижньої палати парламенту, які не сподобалися Президентові.
У СУХОМУ ЗАЛИШКУ
Очевидно, що в усіх редакціях Конституції є як розумні пропозиції, так і егоїстичні амбіції політиків.
Задля об’єктивності слід сказати, що наразі шанси пройти через Верховну Раду має Конституція з парламентською формою правління. Тож доцільно було б зупинитися на цьому варіанті. До цього додати добре виписаний розділ «Правосуддя» від Партії регіонів. До розділу про «Кабінет Міністрів» можна взяти положення і з Конституції БЮТ, і з Конституції Регіонів (вони досить схожі, й у обох варіантах є розумні пропозиції). І все це в кінцевому варіанті може дати непогано збалансовану вертикаль влади.
