Ukrainian daily newspaper "The Day"
P.just {text-align: justify; text-indent: 5%}
КУЛЬТУРА
Рік минулий, рік наступний очима журналістів «Дня»
СЕРГIЙ ВАСИЛЬЄВ, «День»
Якщо подивитися сьогодні на хоча б щотижневу афішу столичних
розваг і художніх акцій, то серце, як колись казали, наповнюється почуттям
законної гордості за Україну. Звісно, Києву далеко до Москви і Праги, не
кажучи вже про Париж або Відень, але, звичайно, сьогоднішній культурний
раціон столичного суверенного городянина в порівняння не йде із мізерним
нормованим пайком заручника тоталітарної «зони». Так, світові зірки, котрі
найдорожче коштують, і престижні балетні чи театральні ансамблі нас ще
не відвідують, європейську художню моду ми частіше вивчаємо за принципом
«Абрам наспівав» — через епігонські наслідування модельєрів і живописців,
котрі вояжують на Захід, але зате, як-не-як, у нас з'явилася можливість
вибору. Він, повторю, поки що не здається рафінованим і багатим. Зі всіх
мистецтв, як не крути, головним для нас залишаються російська попса та
американські бойовики, але ж і голлівудське «кримінальне чтиво» ми з цього
року можемо ковтати в адекватному відтворенні, прямо як якийсь мюнхенський
тінейджер.
Утім, можливо, найстрашніший і, що трагічно, по суті неосмислений
суспільством «культурний» результат року — загибель червоноградських тінейджерів
на перегляді «Армагеддона». Випадок став приводом для помітних газетних
заголовків, але ніяк не для рефлексій з приводу теми «о tempora, о mores».
І не в тому справа, що рвалися школярі подивитися не результат титанічних
зусиль української кінопромисловості — один із трьох фільмів, на які вона
сподобилася цього року, а в тому, що в Червонограді можливість покуштувати
навіть «сурогатну» культуру — мізерна.
«Армагеддон» — це одночасно й похмуре попередження все
більш убожіючій та попсуючій нашій культурі, де артисти занапащають себе
алкоголем, а поети вважають честю складання рекламних слоганів, де еміграція
вважається успіхом, а помпезні свята і спекулятивні реконструкції нагадують
не тільки про не видані зарплати, а й невидані книги, непоставлені спектаклі,
незіграні партитури.
Не хочеться сидіти під ялинкою з кислою пикою, але навряд
чи наступний рік буде легшим для культури. Подій, ймовірно, буде більше
(певно й кандидати у президенти труснуть калиткою), але ефект їх буде гомеопатичним.
Коли б не «армагеддонівським».
№252 30.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
