Один із ключових експертів Єврокомісії Майкл Емерсон, старший науковий співробітник Центру досліджень європейської політики у Брюсселі, нещодавно побував у Києві. Він — автор понад десятка книжок з європейської інтеграції. А центр, який він представляє, виробляє рекомендації та прогнози, до яких прислухаються «єврокомісари». Вони, як відомо, незважаючи на помаранчеву революцію, поки що не обіцяють Україні не те щоб членства, а й швидкого надання ринкового статусу, вільної торгівлі, спрощення візового режиму. Чому? Про це — в інтерв’ю з Майклом ЕМЕРСОНОМ.
— Пане Емерсон, з якою метою ви приїхали до Києва у складі делегації міжнародних експертів «Стратегічні консультації»?
— Програма розвитку ООН зібрала разом велику кількість міжнародних дослідників, зацікавлених у вивченні сьогоднішнього стану справ, щоб побільше дізнатися про постреволюційну ситуацію в Україні. Експерти хочуть побачити, як відбувається процес реформування після помаранчевої революції, особливо щодо питань європейської інтеграції.
Нині найважливіша подія європейського шляху реформ для України полягає в тому, що було схвалено План дій і український уряд згоден зробити наступний крок у напрямі до ЄС.
Ми поспостерігали за макроекономічними показниками за три місяці діяльності уряду України. Теоретично, якщо рівень зростання економіки уповільнюється, рівень інфляції зростає. Ми розмовляли з міністром фінансів паном Пинзеником, і він сказав, що показники вийшли навіть більші, ніж він сподівався. Після емоційної помаранчевої революції зараз ви повинні повернутися до енергійного рутинного процесу оздоровлення економіки. Стартовий спад економіки у переломний політичний момент — це дуже делікатна тема, наступного року у вас відбудуться парламентські вибори.
Сигнал тривожний, поки що не фундаментальний, але відбувається рух у небезпечному напрямку. Уряд має покласти край подібним тенденціям і відновити здорові макроекономічні показники.
У мене немає конкретної офіційної інформації про макроекономічні аспекти, але я чув думку вашого Міністерства фінансів, що зростання економіки України до кінця 2005 р. може становити 4- 5%. Але це лише думка. Для України зараз надзвичайно сприятливий період для розвитку у зв’язку з міжнародним попитом. Уряд мусить мати чіткий план для створення дод аткового експорту в межах ЄС.
Я розумію, що уряд вживає заходів для передачі своїх вказівок на місця. Однак зараз структура влади надзвичайно контролююча. У експертів у Брюсселі не зникло відчуття того, що влада має своїх людей не лише в кожному місті, а й у кожному селі. Київ не повинен і не може контролювати все з самого верху до низу, і це нормально для розвитку демократичного суспільства.
— Яке ваше бачення щодо доцільності вступу України до СОТ?
— Вступ до СОТ для України не лише можливий, а й необхідний. Україна може налагоджувати відносини і з ЄС, і з Росією — це стосується вільної торгівлі. Однак митний союз з Росією неприйнятний, оскільки це автоматично має на увазі розгляд двосторонніх екстратарифів і додаткових угод, які можуть вплинути на відносини з ЄС. Це розумів попередній уряд, розуміє й нинішній. Тому зараз оптимальна система для України — повна свобода торгівлі. Президент має сказати політикам і бізнесменам: ми переходимо на цілком відкриту ринкову економічну політику, тільки так ми зможемо швидше отримати прибуток. Спочатку буде важко, але ми зробимо все можливе.
— Щодо термінів євроінтеграції України існує багато спекуляцій. Команда Ющенка впевнена, що це обов’язково станеться в рамках їхнього 10-літнього перебування при владі. Як реально дивляться на це у Брюсселі?
— Щодо термінів можливого вступу України до ЄС треба враховувати дві речі: що буде з ЄС і що буде з Україною. Усі знають, що нині ЄС переживає досить важкий період ратифікації Конституції. Ймовірно, що у Франції (референдум у цій країні відбудеться у неділю. — Ред. ) відмовляться ратифікувати Конституцію ЄС, хоча сам цей документ призначений для зближення країн-членів ЄС. Якщо Конституцію не приймуть, то це означає, що всередині ЄС існує опір, який у майбутньому лише зростатиме. Перша жертва цих настроїв — Туреччина, здебільшого через конфесійні відмінності. Ви знаєте, що Туреччина до того, як подала заявку на вступ до ЄС, мала дуже багато «боргів» — в економічній, демократичній, політичній та інших сферах. Туреччина дуже багато років підлаштовувалася під критерії ЄС. А тепер у Туреччини можливі проблеми. Важливо, щоб Україна вибрала наполегливий «турецький» курс. Хоча порівняно з Туреччиною Україна більш просунута країна, особливо у сфері освіти.
Спочатку в ЄС було 12 країн, можливо тому вели переговори й приймали рішення легше. Нині в ЄС 25 країн, а якщо враховувати країни, які стоять у черзі на вступ (балканські країни, Туреччина, Україна тощо), то вийде 35 країн. У США 50 штатів, і їхня система чудово працює як федерація. Ми не прагнемо сліпо наслідувати приклад США, але все ж у них треба повчитися процесу робити прозорими всі рішення, які приймаються законодавчою й виконавчою владою. Нині в ЄС виникли проблеми суто технічного плану, і процес прийняття Конституції гальмує рух.
Звісно, Україна не має таких проблем, як Туреччина, так, Україна демократичніша держава. Це унікальний випадок: країна продемонструвала фантастичне прагнення демократії. Україна має шанс заново представити себе як дуже важливу країну, цілком європейську за духом. Зараз постреволюційний уряд дуже поважають у всій Європі. Решта Європи не знає в деталях, що відбувається тут. Революція зробила хорошу справу, але лише на плодах революції далеко не підеш. Час покаже, що таке революція: успіх чи провал.
У ЄС немає спільної думки щодо України. Усі в Європі обожнюють ваше нове керівництво. Що насправді відбувається в Україні — інше питання. Ще не ясно, чи вірні реформи здійснює новий уряд, бо залишилися невиконаними ще дуже багато важливих, першочергових завдань.
— Все ж таки. коли в України можуть з’явитися шанси на вступ до ЄС? Ваш оптимістичний і реалістичний прогноз.
— Я вважаю, що реально це станеться протягом 15 років. Польща почала готуватися до вступу в ЄС 1990 року, тобто Польщі знадобилося 14 років. 10 років можливо, якщо дуже постаратися. Однак я схильний вважати, що це малоймовірно, оскільки ще багато невідповідностей у економічній, політичній, екологічній, медичній та інших сферах.
Вступ України до ЄС протягом 10 років — це дуже оптимістичний варіант. Якщо парламентські вибори 2006 р. відбудуться нормально, то вже наступного року ви можете надіслати офіційного листа з проханням прийняти Україну в повноправні члени ЄС. Комісар у відповідь на це скаже: «Велике спасибі за листа. Тепер ми повинні дізнатися думку Єврокомісії». І потім уже Європейська комісія розглядає всі факти дуже детально. Можливо, до 2007 року вони дійдуть думки про необхідність проведення подальших переговорів (або ні).
Що ж до Туреччини, то процес переговорів ще не розпочався, можливо, розпочнеться цього року. Якщо рішення про необхідність переговорів буде прийнято, то після цього потрібно здійснити багато дорогих проектів, щоб приєднатися до ЄС. Наприклад, впровадити вільну торгівлю (це просто) або схвалити норми і регуляції для сільського господарства (що дуже дорого і потребує тривалого часу). Для втілення норм щодо навколишнього середовища необхідно фінансування на рівні 1000 EUR на душу населення, а в цілому це 50 млрд. EUR (або в крайньому разі 45 млрд.). Для постчорнобильської України, можливо, й більше. Це лише один приклад того, скільки треба змінити, і ви розумієте, що це буде дуже дорогий похід у ЄС. Дорогим задоволенням буде стандартизація сільського господарства й промисловості, модернізація транспортної інфраструктури, енергетики. Знадобиться скасування всіх митних тарифів. Тому дуже важливо, щоб ви розуміли, що не треба намагатися процес вступу до ЄС здійснити швидко, оскільки інакше можна просто «розорити» бюджет. Важливо підійти до цього шляху серйозно і всю стратегію ретельно розпланувати.
Та й процес законодавчого перетворення й гармонізації стандартів відбувається повільно, поки що більше нагадуючи євроімітацію. Наші рекомендації про створення самостійних відділів і про призначення заступників iз євроінтеграції в кожному міністерстві залишилися без уваги. У пресі багато красивих гасел і закликів, однак населення краще знається на понятті «євроремонт», ніж «євроінтеграція». Слід подавати роз’яснювальну інформацію, потрібне її широке суспільне обговорення, щоб люди заздалегідь знали, як бути готовим до інтеграційних процесів.
— На яку допомогу ЄС може розраховувати Україна в її євроінтеграційних процесах?
— Передусім на технічну допомогу з гармонізації українських стандартів з європейськими. Ми готові допомогти підготувати кадри. Загальновідомі фінансові інституції: Світовий Банк (СБ), МБРР, МВФ, а також ПРООН дуже мотивовані допомогти Україні досягнути успіху. Однак частка грантів у фінансовій допомозі буде невеликою, здебільшого це будуть кредити під малий відсоток. СБ добре зарекомендував себе в роботі з процесами вступу до ЄС нових країн-членів. США не втрачає зацікавленості в перетворенні України, і тут головне створити найкращу «суміш» із згоди Вашингтона та досягнень ЄС. Процес вступу до ЄС буде безсумнівно тривалішим і з неясними наслідками, ніж це вважають українські політики. Поки що багато неясного. По-перше, через плутанину з прийняттям конституції в самому ЄС, а по-друге, через неясності, що криються в самій Україні. Ось чому вибори 2006 року — це відправна точка для реальних розмов із будь-яких інтеграційних питань. Поки що в стриманих рекомендаціях європейських країн виразно простежується небажання вливати у свої лави бідну за європейськими нормами країну із ще несталою політичною системою.
— А що ви можете сказати стосовно вступу України до НАТО?
— Моя думка з приводу вступу України до НАТО — це дуже хороша ідея для отримання нової форми колективної безпеки. До того ж, це позитивний факт для вступу до ЄС. Після 4-5 років реформ Україна може стати повноправним членом НАТО, що дозволить їй брати більшу участь у всіх життєвих процесах Європи і, можливо, прискорить процес вступу до ЄС.
Що ж до негативного ставлення Росії до вступу України до НАТО, то тут треба прагнути підтримувати відносини і з НАТО, і з Росією, тим більше, що існує програма поглиблення відносин Росії й НАТО. А в майбутньому, можливо, Росія також вступить до НАТО, можливо, не як повноправний член організації, а як спостерігач, що буде дуже позитивно для Росії.
Питання вступу України до НАТО — це питання для української демократії. Поки що не варто вдаватися в деталі, включно з низькою підтримкою цієї ідеї серед населення. Якщо засоби масової інформації долучаться до цього процесу і допоможуть переконати людей, то це дуже добре. НАТО — це один із ланцюжків європейської демократії. Все просто: якщо Україна вважає себе насправді демократичною державою, то її місце в НАТО.
