У справі генерала Олексія Пукача намітилася місячна перерва, наступне судове засідання перенесли на 3 жовтня.
Тим часом вдова журналіста Мирослава Гонгадзе наполягає на тому, щоб судовий процес над Пукачем був відкритим. «Суспільство має про це знати, й Конституцією передбачено права потерпілих, передбачено відкритість судового процесу...», — сказала вона в інтерв’ю «Радіо Свобода». Що більше, Мирослава має намір звернутися до Європейського суду із клопотанням про те, що український суд порушив її права як потерпілої в цьому процесі.
Утім журналіст Олексій Подольський сумнівається, що процес зроблять відкритим. Це невигідно владі і згубно для системи. На його думку, реальних замовників не покарають, і все «повісять» на небіжчика — колишнього главу МВС Кравченка.
— Олексію Ігоровичу, хоча суд заборонив фото- і відеозйомку процесів Луценка і Тимошенко, усе ж таки журналістів пускають на засідання й дозволяють вести аудіозапис цих резонансних справ. Справа Пукача не менш резонансна. Чому її зробили закритою?
— Я можу відповісти дуже просто. Річ у тім, що система негласних працівників міліції держава використовує проти власного народу ще з часів Радянського Союзу. Наприклад, Кравченко — це людина Фере (нині покійний екс-керівник апарату МВС), а Фере свого часу виконував роль Пукача при Щербицькому. Це така внутрішня служба, яку ніхто не контролює і яка робить те, що хоче. Це всім відомо, і ніхто не може з цим боротися. Вони усунули кримінал від «кришування» наркобізнесу і тепер самі його «кришують». І головним інструментом цього було зовнішнє спостереження. Тому ніхто не хоче робити процес над зовнішнім спостереженням гласним. Вони хочуть все це подати як епізод.
І взагалі, весь цей процес існує лише тому, що набув міжнародного резонансу. Коли б не міжнародний резонанс, Пукач був би на заслуженій пенсії або очолював би цю службу. Він їм не ворог. Тому й закритий процес!
Формально у них є обгрунтування, що свідки в процесі — чинні працівники міліції, і їхні імена засекречено. Але все це можна спокійно обійти: декілька засідань зробити закритими, а все інше зробити відкритим. Усе інше не є таємницею.
— На позаминулому засіданні Пукач прямим текстом заявив, що замовниками злочину були Леонід Кучма і Юрій Кравченко.
— Це не сенсаційні свідчення. Він це сказав відразу після арешту, але ми давали підписку, що не розголошуватимемо матеріали. Це все є в його попередніх свідченнях. Нічого нового не сталося.
— А як ці свідчення Пукача можуть відбитися на справі Кучми? Є версія, що Леоніда Даниловича хочуть відбілити. Можливо, після таких свідчень це буде зробити важче.
— Так, Пукач називає його прізвище. Є плівки. Але я гадаю, що справа Пукача — це ширма, тло для інших процесів, які зараз тривають і які мають продемонструвати, що влада в нас принципова з усіх питань. А коли дійде до справи, то з’ясується, що плівок недостатньо, а свідчення Пукача — непрямі. Безпосередньо йому президент нічого не говорив, і тому свідків не було. Усе впреться в Кравченка. А справа Кравченка, на мій погляд, упирається в обставини його смерті. Прокуратура зухвало сфальсифікувала висновки про самогубство. У самих матеріалах є прямі докази того, що його вбили. Але вони не збираються це розслідувати і навіть говорити, що це вбивство.
— А чи можливо взагалі розкрити вбивство Кравченка? Уже стільки років минуло!
— Я вам прямо скажу, його можливо розкрити, бо там достатньо слідів. Кравченко вбивали з тих же мотивів, що й Гонгадзе, як це не парадоксально звучить. Гонгадзе заважав своєю політичною позицією, тим, що писав і говорив. Кравченко заважав тим же людям, бо був свідком їхнього злочину. У нашій країні сильні світу сього могли прибрати людину лише тому, що вона їм заважає. Дорога до Кучми лежить через розслідування вбивства Кравченка. Але судячи з того, що вони продовжують заявляти, що Кравченко покінчив життя самогубством, вони не збираються доводити провину Кучми.
— Виходить, немає світла в кінці тунелю?
— Ось коли буде оголошено, що справа Кравченка відновлюється, з цієї миті можна буде говорити про те, що є якась політична воля і є бажання знайти замовників убивства Гонгадзе.
— Гадаєте, що це станеться за нашого життя?
— За мого життя розпався такий колос, як Радянський Союз. Коли я був молодим, мені здавалося, що це нездійсненна річ. У нашому житті сталися такі грандіозні речі, які ми зараз сприймаємо як повсякденність.
— Але це справа вже 11 років тягнеться.
— У багатьох країнах були справи, які змінювали систему. Особливо в тих країнах, де є прецедентне право, як у США чи Англії.
— Пукач заявив, що Георгій і його колега Олена Притула нібито були агентами ЦРУ США, і їм було поставлено завдання за будь-яку ціну не допустити Кучму на посаду президента. Якщо я не помиляюся, ваше прізвище він теж згадував. Навіщо він це робить?
— Якщо зірки запалюються, значить, це комусь потрібно. Я люблю зіставляти. Зараз триває піар-кампанія з відбілювання Кучми на каналах, які належать Пінчукові. Тактика зводиться до того, щоб кинути тінь і говорити про якісь спецслужби, натякати абсолютно бездоказово.
Що стосується нашого бажання змістити Кучму, то я, коли працював у міністерстві, написав заяву : «Прошу звільнити мене з посади через те, що я спробую взяти участь у президентській кампанії проти президента Кучми». Можна це назвати переворотом? Наша Конституція зобов’язала нас голосувати й брати активну участь в обранні влади. Це моє право міняти президента. Я не люблю диктаторів, я не люблю нахаб, не люблю злочинців і вбивць. Не хочу, щоб вони були при владі. Це моє право!
— Як думаєте, коли буде вирок? Ми бачимо, що події в справі Тимошенко розвиваються нестримно, а в цій справі ніхто не квапиться.
— Важко сказати. Важко порівнювати процес Тимошенко з процесом Пукача. Але затягувати тут немає сенсу. Сама справа дуже громіздка. Багато обставин, багато епізодів, багато свідків — це все тривалі процедури. Цього тижня Пукач свідчив. Він говорив цілий день. Тепер йому прокурори ставлять запитання. Вони йому цілий день ставили запитання і дійшли лише до середини мого епізоду. А ще попереду все вбивство Гонгадзе і знищення документів. Вони ще днів зо три запитуватимуть. Потім запитуватиме Теличко, потім я (а в нас є до нього запитання). Потім я почну свідчити... А тут же немає регламенту. Пукача не можна зупинити чи перебити. Це порушення прав людини. Тобто це ще довга історія.
ДО РЕЧІ
Васильківський районний суд Київської області визнав неправдивими заяви про нібито причетність спікера парламенту Володимира Литвина до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, зроблені колишнім майором Держохорони Миколою Мельниченком, і заборонив екс-майору поширювати яку-небудь недостовірну інформацію про Литвина. Як пише парламентська газета «Голос України», таке рішення суд ухвалив 29 серпня. Після того як рішення суду набуде чинності, Мельниченко «не зможе поширювати недостовірну інформацію про нібито причетність позивача до вчинення вбивства журналіста Георгія Гонгадзе або нібито здійснених з його вини інших злочинів». Крім того, суд зобов’язав Мельниченка за свій рахунок організувати й провести прес-конференцію і спростувати раніше зроблені ним неправдиві заяви про Литвина, пише газета.
