Більшість тих, хто устиг висловитися з даного приводу політиків та експертів, вважають цей хід Л. Кучми сильним. («Президент неоптимальних рішень не приймає», — зазначив у зв’язку з цим попередник В. Медведчука на посаді голови АП, нині спікер ВР Володимир Литвин.) Ніхто, у тому числі й представники антипрезидентських політичних сил (які тепер, на думку деяких аналітиків, вимушені будуть змінити тактику на період до 2004 року), не стане сперечатися з тим, що Віктор Медведчук — сильний, а головне, системний політик і такий же сильний політичний менеджер. Він уже не раз довів, що досконально вивчив технології як бізнесу, так і влади. У 47-річного доктора юридичних наук вельми значний послужний список і реальні досягнення. З 1990 року — президент Союзу адвокатів України, з 1994 — голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті міністрів, член Ради роботодавців при Президентові України, член Вищої економічної ради Президента України. Засновник ряду підприємницьких структур, у тому числі АТ «Футбольний клуб «Динамо —
Київ», Міжнародної адвокатської компанії «Бі. Ай. Ем.» і промислово-фінансового концерну «Славутич». Член-кореспондент Академії економічних наук України, заслужений юрист України. Має державні нагороди. У Верховній Раді третього скликання з 2000 по 2002 роки В. Медведчук був першим віце-спікером, будучи, по суті, — у відсутність Івана Плюща, який часто хворів — її керівником. Саме під його началом попередній склад парламенту прийняв ряд життєво важливих для країни законів.
З другого боку, вибір Президента став ще одним підтвердженням тому, що резерв кадрів такого рівня у державі не такий уже великий. (Леонід Кучма завжди жалкував з приводу того, що «лава запасних у нас дуже мала»).
Утім, де-де, а на лаві запасних Віктор Медведчук ніколи не сидів — навіть після організованої йому опонентами у грудні минулого року відставки з посади першого віце-спікера. СДПУ(О) під його керівництвом провела складну виборчу кампанію і на виборах показала рівний результат майже в усіх регіонах країни. А виграш есдеків у «спікеріаді» визнали навіть їхні політичні противники. Послідовність позиції лідера партії, що сповідує соціал-демократичну ідеологію, виявилася й у його виборі на користь одного з «непрестижних» комітетів — з питань соціальної політики і праці.
Чим обернеться для Віктора Медведчука з погляду його перспектив як публічного політика призначення на хоч і одну з ключових, але все ж адміністративну посаду? Зрозуміло, це залежить від того, як він розпорядиться можливостями й обмеженнями посади голови АП.
КОМЕНТАРI
Леонід КРАВЧУК:
— Це призначення свідчить про те, що Президент дотримався своєї філософії, згідно з якою на посаді голови його Адміністрації має бути політик. Віктор Володимирович є відомим політиком в Україні. По-друге, він є професійним юристом. А посада, де 80% документів, які «проходять» через неї, — це закони, які підписує Президент, укази, розпорядження тощо — вимагає саме юридичних знань, вміння дати кваліфіковану правову оцінку. Як доктор юридичних наук Віктор Медведчук спеціалізувався саме в галузі державотворення. Крім того, Медведчук — голова потужної партії, він був першим заступником голови Верховної Ради, добре знає всю Україну, а не тільки якийсь окремий регіон чи Київ. Крім того, Медведчук працював і на міжнародному рівні — в адвокатській компанії, а також як лідер СДПУ(О) брав участь у соціал-демократичних з’їздах багатьох країн, є головою Східноєвропейського соціал-демократичного Форуму. Таким чином, я вважаю, що це рішення Президента обдумане і логічне.
Відверто скажу, що для партії цей крок Президента, з одного боку, є позитивним, бо нас помічають і призначають на такі високі посади, але, з другого, спричиняє ряд труднощів — у нашої фракції зараз немає керівника. Крім того, у Віктора Володимировича зараз менше часу буде для роботи у партії, тому що його нова робота дуже насичена і інтенсивна. А за час головування Медведчука в партії СДПУ(О) стала дуже потужною силою — і організаційно, і політично.
Є, звичайно, і ще один аспект цього призначення: в демократичній країні, коли проблеми вирішуються не шляхом адміністративного тиску, має значення розстановка людей за можливостями їхнього регіонального впливу, політичними, організаційними, фінансовими можливостями. Тобто ми вже переходимо в таку площину управління процесами, коли кожне призначення має великі наслідки. Це раніше будь-які кадрові зміни не мали принципового політичного значення, зверталась увага лише на те, чи вміє людина виконувати директиви зверху. А тепер за кожною людиною стоять якісь сили. Скажімо, за Медведчуком стоїть Соціал-демократична партія України (об’єднана). За ним стоять також і ділові люди, які мають вагу в Україні. І це нормально, коли корпоративні групи змагаються між собою — головне, щоб ця конкуренція здійснювалась у рамках цивілізованих демократичних норм, щоб ставилася мета захищати інтереси України при будь-якому розкладі сил.
Сергій ТЕЛЕШУН,доктор політичних наук, президент фонду «Співдружність»:
— Очевидно, що на цю посаду потрібна була системна фігура. Тим більше в умовах, коли президентська адміністрація в значній мірі втратила свій потенціал як політико-генеруючий орган, кандидатура її можливого керівника розглядалася в контексті здатності підсилити ці функції, активізувати співробітництво по відношенню, насамперед, до Верховної Ради, політичних соратників та опонентів. Думаю, Віктор Медведчук зможе це зробити, адже йому притаманні якості, що характеризують його як здібного організатора. Виникає лише питання іншого характеру — чи вдасться йому стати «синтетичною» фігурою, яка зможе збільшити кількість прихильників Президента і, разом з тим, частково ввійти в його «тінь», а також забезпечити, так би мовити, структурне проникнення в усі сфери суспільного життя? Думаю, вдасться. Тільки тут слід пам’ятати, що главі Адміністрації (а це, насамперед, топ-менеджер, який створює передумови для найбільш продуктивної діяльності Президента) потрібно частково «зрізати» свої амбіції, стати, повторюю, «синтетичною» фігурою. В іншому випадку кількість опонентів зростатиме.
Володимир ФЕСЕНКО, Бюро політичного консалтингу «Пента»:
— Призначення Віктора Медведчука на пост голови Адміністрації Президента стало певним чином політичною сенсацією і, водночас, не було несподіваним. Навіть політичні опоненти лідера СДПУ(О) не сумніваються у тому, що професійні якості та політичний досвід Віктора Медведчука цілком відповідають його новій посаді. Медведчук неодноразово доводив свою ефективність як політичний менеджер.
Чому дане призначення можна розглядати як політичну сенсацію? Керівником президентського штабу став лідер однієї з впливових політичних партій країни, людина, чиє ім’я асоціюється і з однією з найбільших економічних сил в Україні. Неминуче виникнуть підозри (власне, їх уже озвучила опозиція) — чи не стане новий голова АП, особливо напередодні президентських виборів, лобіювати певні інтереси, використовуючи величезний вплив структури, яку він очолив? Із цього погляду Володимир Литвин сприймався як нейтральна фігура. Тому ледве чи не головна проблема для В. Медведчука найближчим часом — як довести свою політичну неупередженість? У зв’язку з цим виникає ще одне запитання — чи може В. Медведчук у новій ситуації зберігати формальний статус лідера СДПУ(О)? Відповісти на ці запитання може тільки сам Віктор Володимирович.
Президенту вже вкотре вдалося здивувати український політикум (принаймні, значну його частину). Він почав вибудовувати новий баланс стримування та противаг і в своїй адміністрації, і у своєму політичному оточенні, і загалом в українській політиці. Наступ Донбасу, схоже, серйозно непокоїть Президента і очевидно тільки В. Медведчук на своїй новій посаді може стати серйозною противагою політичним, адміністративним і економічним амбіціям цієї групи. Але й Сергій Льовочкін (вихідець із Донецька), як перший помічник Президента, відтворюватиме баланс у рамках адміністрації.
Це виклик і для Володимира Литвина. Володимир Михайлович тільки збирається знайти себе у новій якості. Яким чином будуватимуться відносини між новим і колишнім главою АП? Від цього багато в чому залежатиме ситуація у пропрезидентському таборі. Призначення Віктора Медведчука стало серйозним викликом і для Віктора Ющенка.
Поки запитань більше ніж відповідей. Безсумнівно, Віктор Медведчук яскраво виявить себе з цього боку. Цілком можна чекати більш активної й ініціативної політики, адміністрації в законодавчій сфері. Не виключене й поновлення конституційного процесу на новому рівні. Українська політика отримує новий імпульс. Тим депутатам і партійним лідерам, які налаштувалися на бажаний відпочинок після закінчення виснажливої спікеріади, схоже, не варто розслаблятися. Інакше восени їх чекатимуть нові сюрпризи.
Дмитро ВИДРІН, директор Європейського інституту інтеграції і розвитку:
— Призначення Віктора Медведчука главою президентської адміністрації слід було очікувати. Із усіх кандидатур на цю посаду, ймовірними претендентами були лише Яцуба, Кравченко та Медведчук. Призначення останнього є логічним кроком зі сторони Президента, який давно шукав сильну вольову фігуру, здатну гідно відстоювати інтереси АП на майбутніх президентських виборах (які для багатьох претендентів фактично вже розпочалися). Вибір Президента зупинився на людині, яка прекрасно знає закони, вміє взаємодіяти з парламентом і зможе забезпечити стабільний зв’язок між адміністрацією та Верховною Радою.
Водночас я вважаю дещо нелогічним такий крок з боку Віктора Медведчука. На мою думку, статус лідера партії та рейтингового громадського діяча йому більше відповідає, ніж статус держслужбовця. Крім того, посада такого рангу в якійсь мірі знижує його шанси як претендента на участь у президентських перегонах, де переважають публічні лідери. З другого боку, лідер соціал-демократів міг керуватися якимись своїми мотивами, скажімо, бажанням зміцнення вертикалі виконавчої влади.
Що ж до мотивів глави держави, то, за великим рахунком, я не думаю, що відбулось «маневрування» з метою збалансування сил основних політичних та фінансових груп. Принаймні мені як політологу не хотілося б, щоб такі «політичні» мотиви мали право на життя. Вважаю, що важливим є не стільки збалансування сил фінансово-політичних груп, скільки їхня концентрація на реалізації якихось стратегічних планів. Тому хотілося б, щоб в основі таких серйозних призначень були великі стратегічні цілі, а не закулісна боротьба та дрібні інтриги.
Наталія ТРОФІМОВА, «День», Ірина КУХАР
ДО РЕЧI
Фракція СДПУ(О) найближчим часом вирішить, хто буде її лідером,— повідомив заступник голови Верховної Ради Олександр Зінченко. Учора в інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна він висловив думку, що у фракції є багато депутатів, які гідні зайняти цю посаду. «Призначення лідера СДПУ(О) на досить високий державний пост не може не означати, з одного боку, визнання його особистісних якостей і, з другого, результативності дій партії», — сказав О. Зінченко. Віце-спікер охарактеризував В. Медведчука як досвідченого політика, який уміє порозумітися з різними політичними силами. Досвід В. Медведчука, як висококласного юриста та управлінця, сприятиме вибору найбільш ефективної форми прийняття рішень, зокрема, тих, які стосуються адміністративної реформи,— вважає О. Зінченко.
