У середу представники коаліції окупували кабінет голови ЦВК Ярослава Давидовича, у четвер увірвалися в кабінет виконуючого обов’язки голови Печерського суду м.Києва, забрали печатку і ключі від сейфу. Складається враження, що Президента просто провокують на застосування сили. Крім того, представники коаліції продовжують розповсюджувати інформацію про можливе введення в Україні надзвичайного стану або навіть прямого президентського правління. Одним із перших про це заговорив Володимир Сивкович. «Із джерел у Секретаріаті Президента до мене надійшла інформація, що в Ющенка вже готують наступний антиконституційний указ. Найближчим часом Президент України має намір відлучити від обов’язків Кабінет Міністрів Януковича і взяти виконавчі повноваження на себе», — цитує прес-служба депутата. Цю інформацію підхопили багато ЗМІ, особливо російських.
Але, як бачимо, відбулася нарада РНБО й ніхто надзвичайного стану не ввів. Більш того, у Секретаріаті постійно повторюють про необхідність мирного розв’язання конфлікту.
То навіщо ж було вкидати в інформаційний простір подібну інформацію? Із цим запитанням ми звернулися до експертів «Дня».
Володимир ПОЛОХАЛО, народний депутат V скликання, політолог:
— Теоретично надзвичайний стан можливий, але для нього немає передумов, ні теоретичних, ні суспільно-політичних. Насправді в суспільстві немає громадянських конфліктів. Є конфлікт політичних класів. Примусово-добровільний приїзд людей з Києва є лише слабкою демонстрацією того електорального ресурсу Партії регіонів і комуністів.
На сьогодні всі дії коаліції інтуїтивні, спонтанні й хаотичні. Щоправда, інтуїція — це хороша річ, вона підказує як оптимально діяти в тій чи іншій ситуації. А коаліція поки робить дурниці. Скажімо, повернення Ківалова на посаду голови ЦВК. Я вважаю, що для більшості членів коаліції, для 90%, указ Президента був повною несподіванкою. Вони не були до цього готові. Не були готові ні психологічно, ні тактично.
Я гадаю, що «мудрі» регіонали, господарі партії, на раціональному рівні прийняли безповоротність виборів. Тому що альтернативи іншої немає. Інша альтернатива — переконати Ющенка, щоб він скасував свій указ. Ще одна альтернатива — переконати Конституційний Суд ухвалити рішення про неконституційність цього указу. Ні перше, ні друге не може бути вирішене позитивно.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, політолог:
— Якщо Президент ухвалить рішення ввести надзвичайний стан, ситуація в країні стане безповоротною. Річ у тім, що зараз ми маємо справу з більш-менш контрольованим процесом: коли діють оргструктури коаліції та опозиції, використовується організована акція з метою тиску на громадську думку й на опонентів. У будь-якому випадку, якщо буде зроблений крок, пов’язаний з «надзвичайщиною», то ситуація в політиків вийде з-під контролю повністю. І прогнозувати, що відбудеться, дуже складно. Враховуючи те, що Президент дотримуватиметься указу й не має наміру його переглядати, очевидно, він буде шукати способи, щоб забезпечити реалізацію указу. Але як він це буде робити в умовах кризи влади, я не уявляю. Тому що всі його дії без підтримки Верховної Ради будуть просто нелегітимними. І в правовому плані, і, що дуже важливо, у соціальному...
Я вихід бачу з ситуації, вони — ні. Виходом може стати «нульовий варіант». Варіант м’який, але суперечливий у реалізації. Треба робити крок назад, припинити ті рішення, які призвели до паралічу влади, і створити так зване меню, яке дозволить порозумітися хоча б щодо розчищання правових і політичних конфліктів. Я особисто вважаю абсолютно недостатньою аргументацію Президента з переформатування коаліції — це в політологічному плані. У плані правовому — буде вердикт суддів. Що стосується політичного спектра, то я скажу грубо: не потрібно було переформатовувати «помаранчевий» електорат у лютому — березні, щоб потім спекулювати на переформатуванні коаліції. Нічого було зводити один з одним рахунки, «перефарбовуватися», а потім спекулювати на політичному переформатуванні. Так що вони збирають ті плоди, які самі зростили.
РОЗСТАНОВКА СИЛ
На боці Януковича — усі міністерства, крім оборонного відомства та МЗС, 300 тисяч представників міліції, 10 тисяч військовослужбовців внутрішніх військ, місцевої влади у східних регіонах.
На боці Ющенка — Міноборони і МЗС, 200-тисячна армія, 15 тисяч співробітників Головного управління розвідки Міноборони, 12 тисяч службовців СБУ, по дві тисячі представників із зовнішньої розвідки й спецпідрозділів «Альфа», 24 керівники обладміністрацій, члени обласних рад західних регіонів країни.
Максим СТРІХА, політолог:
— У коаліції немає головного плану дій. Вони ще не вирішили, що вони зроблять: чи бойкотують вибори чи йдуть на них, щоб перемагати. Відтак вони звужують своє поле маневру. Звичайно, ці дії коаліції — це прямий шлях до протистояння. У цій ситуації навіть ті помірковані люди, котрі вважали, що Президент не мусить вдаватися до якихось різких кроків, приходять до думки, що з проявами бандитизму можна боротися лише із застосуванням сили.
Ми вже випали з правового поля. На жаль, закони, які писалися для розумного застосування, не діють. Навіть Президент, якщо буде кричуще виявлення нехтування закону з боку людей, теж почне діяти не у відповідності до букви закону. Мені б дуже не хотілося, щоб це відбулося, бо це прямий шлях до протистояння. Безумовно, люди, які захоплюють кабінети і суди, прямим шляхом ведуть саме до такого сценарію.
Я досі вважаю, що найкращим варіантом був би «нульовий варіант», причому очевидно, що такий варіант не може бути станом на 6 квітня, але може бути «нульовий» станом на найближчу п’ятницю. За великим рахунком я вважаю, що зараз Україні можна було б піти таким шляхом — формуванням широкої коаліції, яка б включала блок Юлії Тимошенко, «Нашу Україну» і Партію регіонів, з тим, щоб прем’єром був не Янукович і не Юлія Тимошенко. Звичайно, це потребує великої відповідальності політиків і, звичайно, я розцінюю такий шлях як ідеалістичний.
Якщо не буде прийнятий варіант погодженості, лишаються тільки вибори. Єдина проблема: боюся, ці вибори матимуть багато збоїв і помилок. Вони дадуть певний результат, але я дуже боюся, що цей результат не буде визнаний переможеними і потягне дальше протистояння. Через те я вважаю, що якщо є якийсь шанс домовитися сьогодні, то треба намагатися це зробити. Якщо ж ні, то, очевидно, мають сказати слово виборці і мають сказати слово судді, які розглядають позови тих, хто вважає, що їхні інтереси не були враховані.
