Не змінюючи своєї традиції, кримські татари вкотре проголосували не так, як більшість у Криму, — підтримали кандидатів від демократичних сил. Лідерство в першому турі отримала Юлія Тимошенко, чимала частина виборців підтримала Сергія Тігіпка, Віктора Ющенка, Арсенія Яценюка. Власне, до цього й закликав (а народ прислухався) Курултай (національний з’їзд) кримськотатарського народу в грудні 2009 року: «підтримати в першому турі голосування кандидатів, які сповідують демократичні цінності й готові проводити політику європейської та євроатлантичної інтеграції України», не називаючи конкретно прізвищ.
Але ще тоді серед деяких лідерів кримських татар звучали заклики підтримати Юлію Володимирівну в боротьбі за президентську булаву. Така можливість з’явилася 22 січня, коли за результатами першого туру було прийняте рішення голосувати за Тимошенко. Як зазначається в заяві Меджлісу (представницького органу): «Виконуючи доручення Курултаю кримськотатарського народу, грунтуючись на детальному вивченні програм та оцінках попередньої діяльності Тимошенко Ю.В. та Януковича В.Ф., Меджліс кримськотатарського народу прийняв рішення про підтримку на повторному голосуванні на виборах президента України кандидатури Тимошенко Ю.В.».
Які додаткові аргументи спонукали представницький орган ухвалити саме таке рішення, «День» запитав у заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова.
— Зрозуміло, ми проаналізували діяльність урядів, які по черзі очолювалися Тимошенко та Януковичем. Також ми оцінили ставлення багатьох людей із їхніх команд до кримських татар. Я хочу сказати відверто, що переважна більшість кримських татар, коли визначає свою позицію, перш за все виходять зі зрозумілих для них проявів, які характеризують команду в цілому. Гадаю, що дуже мало кримських татар підтримали б нас (Меджліс), якби ми прийняли інше рішення. Хоча б через дві причини, точніше події, що за останні роки потрясли Крим. Перша пов’язана з паном Могильовим, який під час керівництва кримською міліцією (2007 рік) влаштував показову «війну» проти кримських татар на плато Ай-Петрі. Тоді дії спецпідрозділів міліції зі знесення капітальних споруджень кримських татар потрясли не лише українську, але й світову громадськість. Друга — опір сімферопольської влади в особі мера міста Бабенка будівництву мечеті в Сімферополі. Дії цих людей, які є провідними в команді Януковича тут, у Криму, не дозволили нам ухвалити інше рішення, окрім як підтримати Тимошенко, якщо навіть хтось цього не хоче.
— На президентських виборах 2004 року кримські татари підтримали Віктора Ющенка. Як ви сьогодні оцінюєте президентство Віктора Андрійовича? Чи були вирішені проблеми кримськотатарського народу?
— Мої часті зустрічі з людьми — я безвиїзно працюю в Криму — дозволяють мені говорити про те, що переважна більшість людей, у тому числі й кримських татар, не шкодують про те, що підтримали Ющенка 2004 року. Їхній вибір виходив із ситуації, що склалася на той час. Звичайно, є люди, які сьогодні відкрито висловлюють своє розчарування діями політиків, — тим, що нова влада на чолі з Віктором Ющенком так і не використала наданий шанс. Але, повторюся, великого жалю немає — люди розуміють, що могло б бути по-іншому, але не краще.
— Чому все-таки сьогодні надії покладаються на Тимошенко?
— Я вважаю, що за ці п’ять років українське суспільство стало розумнішим. Чим швидше ми всі звільнимося від гіпертрофованих ілюзій стосовно держави, тим швидше ми зможемо вирватися з цього трясовиння. Тому, звичайно, люди голосуючи за кого-небудь, виходять зі своїх очікувань, але при цьому вони все більше розуміють, що сподіватися потрібно, перш за все, на себе та своїх однодумців.
— Наприкінці 2009 року голова уряду Юлія Тимошенко доручила Державному комітету у справах національностей та релігій розробити нову держпрограму облаштування депортованих громадян. При цьому, на підтримку діючої програми Тимошенко пообіцяла виділити 2010 року 150 мільйонів гривень. Для порівняння — 2009-го лише 53 млн. гривень. Ви вірите в реалізацію цієї програми?
— Кожні п’ять років рішенням Кабінету Міністрів приймаються програми, пов’язані з облаштуванням раніше депортованих осіб, які переселилися до України. Такі програми приймалися при багатьох урядах, але, варто зауважити, жодна з них не була виконана хоча б у приблизно вказаних об’ємах. Та сума, що була названа при розробці програми на 2010 рік, є, по суті, продовженням попередніх. Не вважаю, що тут хтось когось хотів би прилучити або підкупити. Уряд зобов’язаний затвердити таку програму, бо проблем із поверненням та облаштуванням людей залишається багато.
— Загалом щодо виборів. Як ви оцінюєте результати першого туру?
— Напевно, єдиний позитив у тому, що попри всі побоювання сам хід передвиборної кампанії був відносно чистим, у порівнянні з 2004 роком. Хоча, зрозуміло, вистачало компроматів один на одного, але не було жорстких зіставлень симпатиків одного кандидата іншим. Крім того, самі вибори та підведення підсумків голосування, в цілому, пройшли в рамках виборчого законодавства. Тому казати про якісь масові фальсифікації, принаймні на території Криму, я не можу. На окремих ділянках порушення були, але не повсюдно. Звичайно, хотілося б, щоб такий дух зберігся і на повторному голосуванні 7 лютого, а потім і під час підведення підсумків. Найголовніше, щоб незалежно від результатів голосування ніхто собі не дозволяв «розбурхувати» українське суспільство.
— Наскільки змінилися пріоритети суспільства, виходячи з результатів голосування?
— Підсумки першого туру свідчать про те, що люди хочуть бачити нових політиків у владі. Саме цим пояснюється кількість голосів, отриманих деякими кандидатами — Тігіпком, Яценюком та іншими. Але, на мій погляд, ці нові обличчя все ще з тієї старої обойми, тобто суспільство знаходиться у пошуках нових політиків. І цей пошук лише посилюватиметься. Виходячи з цього, я не виключаю, що ми вступаємо в етап, коли самі по собі вибори можуть стати досить частим явищем, поки суспільство не вибере тих, хто зможе повести за собою.
— Які надії ви покладаєте на нового президента щодо вирішення проблем кримських татар?
— У першу чергу ми думаємо про те, що на нас чекає, і яка, в цілому, буде наша доля в українській державі. Більше того, кожен свій крок ми пов’язуємо з нашими очікуваннями. Звичайно, ми прекрасно розуміємо, що не буває окремого оазису щастя — ми всі знаходимося в одному човні. Але чим швидше ми вийдемо на добрий шлях, а це можна зробити лише дотримуючись чітких внутрішніх та зовнішніх орієнтирів, тим краще буде для всіх нас. І тому багато хто з кримських татар розраховує на те, що Україна продовжить свій європейський рух. Це дозволить нам прискорити процес розвитку прав людини та народів в українському суспільстві. Тому кримські татари й підтримують тих, хто бачить Україну в європейському співтоваристві.
