— Чи можна говорити про те, що передвиборча кампанія була однією з найбрудніших?
— Якщо брати кількість чорного піару, то саме в Донецькій області ці вибори не стали найбруднішими. Тому що брудні технології й чорний піар — це свідчення конкурентних виборів. Коли є два або кілька кандидатів, які змагаються між собою, коли відрив один від одного невеликий, тоді й з’являються ці технології, які, по суті, не є ефективними й впливають лише на невеликий відсоток виборців. В умовах жорсткого протистояння між кандидатами ці невеликі відсотки важливі в битві між головними конкурентами. У Донецькій області відсутність явної конкуренції призвела до того, що навіть ці чорні технології не були затребувані штабами політичних конкурентів.
— Ви часто говорите про порушення, непрямі підкупи. А чи є реакція на ваші заяви з боку штабів, а головне з боку виборців?
— Авжеж, свої повідомлення ми адресуємо політичним штабам і кандидатам, для того, щоб вони зробили певні висновки, але головний наш реципієнт — виборець. Тому що більшість тих технологій і маніпуляцій, які застосовуються, можливі лише тому, що виборець на це «згоден». На жаль, слід визнати, що непрямий підкуп виборців у нашому суспільстві вважається нормальним явищем, хоча, по суті, суперечить будь-яким етичним принципам. Саме це ми й хочемо змінити. Підкуп не стає чимось іншим, якщо ця допомога від кандидатів і партій надходить опосередковано у вигляді продуктових наборів, комп’ютерних класів або квитків до дельфінарію. Наші виборці повинні мислити категоріями стратегічними, тобто на чотири-п’ять років наперед, аби зв’язок між кандидатом і виборцями не втрачався й не поновлювався лише перед виборами. Якщо ми говоримо про те, що головні дві тенденції цієї виборчої кампанії — це використання адміністративного ресурсу й непрямий підкуп виборців (це те, що зустрічалося найчастіше практично в усіх мажоритарних округах), то, з одного боку, виборці дозволяють, щоб це відбувалося, й вважають це прийнятним, а з другого — наше виборче законодавство не чітко регулює ці питання. Ми намагаємося показати чіткий взаємозв’язок між цими процесами. І завдання саме полягає в тому, щоб змінювалася свідомість людей і паралельно покращувалося саме законодавство.
Чимало людей небайдуже ставляться до порушення своїх прав і не хочуть миритися з цією ситуацією — до нас надходить велика кількість дзвінків виборців з приводу конкретних ситуацій і порушень. Але сказати, що це масово, на жаль, не можна. Усе-таки якщо брати за підсумком цих виборів, то наш виборець живе за принципом: з паршивої вівці хоч вовни жмут. Найцікавіше, що цьому підіграють і опозиційні сили. Вони всіляко пропагують тезу про те, що беріть дарунки в усіх, а голосуйте так, як вам підкаже серце. У цьому є елемент психологічної несвободи для виборця. Важко зробити свідомий вибір головою, якщо в серці вже «застряг» дарунок від кандидата.
— Експерти фіксують, що багато хто, розчарувавшись у Партії регіонів, планує голосувати за комуністів. Чому?
— Над цим зараз б’ється багато технологів і соціологів. Це питання ціннісного рівня. Звичайними тенденціями тут пояснити ситуацію важко. Сам частенько повертаюся до цього питання й думаю, яка різниця між одними й іншими політичними силами. І чи є різниця в тому, щоб прийти й проголосувати за «менше зло» або просто зіпсувати бюлетень? Як ви знаєте, це, по суті, перші вибори, коли законодавець позбавив нас можливості голосувати «проти всіх», в бюлетені не буде графи «не підтримую жодного кандидата».
Голосування «проти всіх» — це протест і протест активний, інакше людина взагалі не прийшла б на виборчу дільницю. Проте чи є цей вибір у більшості випадків свідомим? «Не підтримую жодного кандидата», як і інші протестні форми, — це дуже зручна позиція для людей, які вважають себе активними, проте не хочуть брати на себе відповідальність за майбутній розвиток країни. Завжди можна сказати — я за них не голосував, я взагалі ні за кого не голосував. Це бажання створити собі «віртуальну реальність».
Влада покращується поступово через участь громадян, через їхній свідомий вибір. І якщо ми з вами обираємо «віртуальну реальність», то в цій залишаються безідеологичні олігархічні угруповання й «підкупні політики», які розподіляють державний бюджет на свою користь.
Багато хто ставиться до виборів, як до лотерейного квитка: витягнув — програв — викинув квиток. Ми живемо в суспільстві комунікацій, ми впливаємо один на одного. І хоч би як там було, виборці впливають на політичні сили. Голосування — це не почало і не кінець процесу — це всього лише крапка репера, яка дозволяє визначити, чи прав був виборець раніше, коли повірив партії або кандидатові й проголосував за неї, що він зробив, для того, щоб вплинути й змінити ситуацію тощо. Якщо в людей немає потреби й розуміння, що працювати зі своєю партією або кандидатом, допомагати їй, впливати на неї й вимагати від неї взятих на виборах зобов’язань — усі «лотерейні квитки» будуть програшними.
На цих виборах їхню легітимність врятувала мажоритарна складова. Тобто якби вибори проходили лише за пропорційною системою, то рівень явки був би на дуже низькому рівні, що безпосередньо впливало б на легітимність влади. Політичні партії зараз перебувають у глибокій кризі. Мажоритарна складова значно підвищить явку на майбутньому голосуванні. Проте якщо після виборів політичні партії не зроблять відповідних висновків із цієї ситуації — багатьом загрожує, як то кажуть, «політичне небуття».
Олексій КОРМИЛЕЦЬКИЙ: «Далеко не всі усвідомлюють цінність права обирати»
— Як складається передвиборна кампанія в Луганській області? Які тенденції можна виділити? З чим це пов’язано?
— Особливих відмінностей у передвиборній кампанії від інших областей України немає, хіба що лише в Луганській області в більшому обсязі присутнє втручання силових органів у виборчий процес. Ми фіксували випадки, коли, наприклад, вони перешкоджають кандидатам у проведенні зустрічей з виборцями. Обсяги підкупу виборців у Луганській області б’ють усі рекорди. Також трендом передвиборної кампанії є той факт, що окремі чиновники місцевих органів влади активно агітують у робочий час за кандидатів від влади, що є грубим порушенням закону України про вибори народних депутатів України.
— Як ви думаєте, який відсоток «несвідомих» у Луганської області? Чи може це вплинути на результат виборів? Як?
— Дуже важливо, щоб виборці усвідомлювали, що «виборче право» — це одне з найважливіших прав і свобод людини, й ті політичні сили, які виборець обере, визначатимуть курс країни на найближчі п’ять років.
На жаль, далеко не всі усвідомлюють цінність права обирати й готові голосувати здебільшого за принципом, хто більше матеріальних цінностей йому надав. Мало хто вивчає програми кандидатів. Ми сьогодні маємо таку політичну реальність, коли політики не намагаються конкурувати новими ідеями й передвиборними програмами, але й у суспільстві, відповідно, поки немає запиту на це. Багато в чому ця проблема лежить у свідомості електорату. Але всі ми розуміємо, що свідомість не можна змінити за один рік. У Луганській області Суспільна служба правової допомоги реалізує зараз інформаційно-просвітницьку кампанію «Я обираю сам» у рамках якої закликає виборців прийти на виборчі дільниці й підійти до вибору свідоміше. Звісно, такі кампанії сприяють підвищенню рівня свідомості електорату. Але щоб змінити ситуацію кардинально, потрібен час.
