Спроба депутатів-опозиціонерів вийти у загальноукраїнський ефір 23 вересня сьогодні вже виглядає як перший акт дії, яка отримала своє продовження на наступний день у приміщенні Адміністрації Президента. Проте звинувачення, які пред’являються їм, цілком реальні. Так, прокуратура Києва порушила кримінальну справу за фактом блокування лідерами опозиції роботи Першого Національного телеканала України. Кримінальну справу порушено за ознакам злочинів, передбачених частиною 1 статті 171 — навмисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, та статті 341 — захоплення державних або громадських будівель чи споруд. У той же час влада намагається діяти у межах чинного законодавства. У вівторок, виступаючи у прямому ефірі програми «Саме Той», президент НТКУ Ігор Сторожук повідомив, що Національна телекомпанія України надасть прямий ефір лідеру БЮТ Юлії Тимошенко 28 вересня, де вона зможе висловити свою думку про ситуацію в країні, а також претензії до влади. Він підкреслив, що це законне право Ю.Тимошенко, яке вона має згідно з постановою Верховної Ради України про висвітлення діяльності парламенту, яке НТКУ неухильно виконує. У вiдповiдностi з цiєю постановою на 28 вересня заплановано виступ БЮТ, «Нашої України», «Демократичних ініціатив» та НДП. У тій же програмі, говорячи про захоплення телестудіїї УТ-1 лідерами: БЮТ — Ю.Тимошенко, Соцпартії — Олександром Морозом та Компартії — Петром Симоненком, І. Сторожук заявив, що цей факт можна розцінювати як прояв цензури «через те, що глядачі не побачили випуску новин». Події 23 вересня «День» запропонував прокоментувати Сергію ВАСИЛЬЄВУ, керівнику Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента.
Сергiй ВАСИЛЬЄВ
— Повернiмося до подій вечора у понеділок. Чим можна пояснити логіку дій депутатів?
— Була логіка групи депутатів, які заявили, що таким чином вони хотіли привернути увагу до себе, зібрати по суті прес-конференцію у стінах Національної телекомпанії і дати ще один інформаційний привід заговорити про себе. Ця логіка дуже проста і зрозуміла. Вона не потребує якогось супер-осмислення. Я можу лише продовжити: вони шукають барикад, героїки, крові. Цим людям потрібен конфлікт. Під час перебування у Національній телекомпанії, зі слів її президента, вони намагалися з будь-якого приводу створити конфлікт. Вони чiплялися до міліціонерів, провокували їх на якісь дії, які можна було б використати для скандалу, мовляв, їх не пускали, їм перешкоджали і т.д. Тобто вони створювали на кожному кроці можливість провокації. Оце і є політичний екстремізм — у своєму, так би мовити, чистому лабораторному вигляді, і все, що мало місце в НТКУ, — відбувалося за логікою політичного екстремізму. Опозиція, яка претендує на цивілізоване ставлення до себе з боку влади, не має права поводитися нецивілізовано.
— А якою була логіка телекомпанії, влади у цьому випадку? Чому сталося так, що населення вчасно не отримало інформацію, що саме відбувається? УТН так у той вечір і не вишли в ефір. Чому представники влади, які були на той момент в НТКУ, не сіли перед камерою і не пояснили, що відбувається?
— Усі телеканали, оператори яких були присутні на той момент у студії, дали інформацію про цю подію ще в нічних випусках. І на ранок решта каналів розповіли, як це було насправді.
— Але ж в Україні є місцевості, де «ловиться» лише УТ-1...
— На УТ-1 підготували сюжет, як це відбувалося, показали його кілька разів у вівторок протягом дня, а о 18.30 вийшла програма у прямому ефірі «Саме Той» за участю президента НТКУ І. Сторожука, де теж були показані документальні кадри, а Сторожук усе докладно розповів. Як заступник голови Наглядової ради НТКУ вважаю, що все це було подано коректно і адекватно до ситуації. А чому не надали депутатам ефір увечері 23-го? Ви уявіть собі, що під час операції до операційної увірвалося декілька людей, які кажуть, що вони теж лікарі і хочуть самі зробити операцію, бо вони її зроблять, мовляв, краще. Або — кажуть вони — давайте краще ми зробимо не цю операцію, а іншу. Мені здається, що взагалі ставити питання, яке озвучує опозиція щодо прямого ефіру, некоректно. Я перепрошую, але якщо кожен із парламентаріїв буде поводити себе таким чином, на що тоді перетвориться державний канал? Перш, ніж запитувати, яка логіка була у Сторожука, треба запитати, чи адекватна взагалі поведінка тих людей, які вимагали ефір.
— Але все ж таки повернiмося до населення, котре вчасно не отримало інформацію...
— Населенню все пояснили наступного дня, чому воно не змогло отримати інформацію у повному обсязі та вчасно.
— «Похід депутатів» на УТ-1 показав, що у телеефірі існує проблема збалансованого представництва усього політичного спектру країни. Поки ця проблема є, будуть і приводи для подібних демаршів. Як вийти з цього глухого кута?
— Не лише в телеефірі, але й в інформаційному просторі держави існує ця проблема між різними політичними силами. З одного боку, мiж тими, хто перебуває при владі, і силами, які називають себе опозицією. Опозиція створює своє інформаційне поле, сприятливе для розвитку її ідей. Ті політичні сили, що перебувають при владі, створюють своє інформаційне поле. Вони постійно змагаються — хто кого переможе у боротьбі за глядача, слухача, читача. І тому я цей процес сприймаю абсолютно спокійно і нормально. Я вважаю, що баланс як такий існує, хоча б тому, що опозиційні ЗМІ мають можливість говорити те, що вони хочуть. А влада відповідно говорить те, що вона вважає за потрібне. Головне, щоб це відбувалося цивілізовано. Щоб опоненти не опускалися до образ та брутальних випадів.
— У одному інтернет-виданні промайнув натяк на якесь розпорядження «мовчати», внаслідок якого вночі з 23 на 24 вересня ICTV не вийшли, як обіцяли, у режимі «гарячих новин», не вийшли УТН, Новий не сказав жодного слова про подію — і це було зараховано на ваш рахунок...
— Якщо це говорять видання, які фінансуються опозицією, то все ясно. Хто платить гроші — той і замовляє музику...
— Все-таки про розпорядження мовчати. Воно було?
— Звідки? Якщо вам на вулиці скажуть про вас дурницю, то ви ж не будете кожному показувати довідку, що це не так. Давайте діяти за логікою здорового глузду. Чому я повинен реагувати на кожне «гавк»?
— Образливо звучить...
— А не образливо прокидатися вранці, вигадувати якісь нісенітниці про владу взагалі чи Адміністрацію Президента конкретно? Це — не образливо?
— Тобто оцей натяк на розпорядження мовчати — це образливо для вас?
— Звинувачення АП у тому, що вона віддає розпорядження мовчати, є образливим. Я не можу вийти на вулицю і сказати про зустрічну людину, що, як мені здається, вона — злочинець. Треба зрештою мати якісь гальма. Ми живемо у цивілізованому суспільстві, або принаймні називаємо себе цивілізованими людьми. Якщо комусь щось здалося — треба перехреститися, а не бігти відразу до ЗМІ і викладати у них свої здогадки.
— Ваше управління задекларувало відкритість і прозорість своєї роботи. Які нові зобов’язання накладають на вас ці обставини у спілкуванні зі ЗМІ?
— Взагалі-то ми просто працюємо. І як результат нашої роботи — оці численні нападки на АП. Чому? Тому що раніше влада не використовувала ЗМІ всерйоз. Раніше влада була аморфною у цьому полі. Було декілька газет, які відображали офіційну точку зору, друкували офіційні документи. А коли нова команда АП почала активно і грамотно співпрацювати зі ЗМІ — звісно, це не сподобалося опозиції. Коли влада лежить як камінь, під який вода не тече, то вона нікому не заважає. Зараз ми ведемо активну роботу в центрі і особливо в регіонах, відправляємо туди інформацію про роботу органів державної влади, надсилаємо відеосюжети про діяльність Президента, коментуємо і роз’яснюємо позицію АП з приводу багатьох внутрішньополітичних питань. Це, природно, не подобається певній кількості людей. Вони б хотіли, щоб інформаційне поле було іншим. Щоб можна було, як і раніше, у регіональній пресі друкувати усіляку нісенітницю про Президента, його Адміністрацію, владу взагалі. Ось власне чому відбувається такий спротив.
Ми тепер взагалі всерйоз взялися за з’ясування, що собою являє опозиція, зокрема, в регіонах. І виявляється, що опозицію дуже часто створюють самі керівники органів виконавчої влади на місцях. Через свою безвідповідальність, невміння спілкуватися з журналістами, небажання відповідати на елементарні, слушні запитання, пов’язані з діяльністю органів державної влади. І коли журналіст починає добиватися чогось, то на нього навішується ярлик опозиціонера. Нинi глава Адміністрації Президента серйозно взявся за цю проблему. На виході — декілька документів з цього приводу. Зокрема, ми готуємо роз’яснення — причому дуже конкретні — для регіонів про неприпустимість подiлу працівників ЗМІ на привілейованих і «чужих». Немає хороших і поганих журналістів, є тільки журналісти, які виконують свої професійні обов’язки. Нам відомі випадки, коли на місцях відмовляли в акредитації журналістам, тому що вони не подобалися місцевим чиновникам, і ті вважали їх опозицією. Такі випадки зараз вивчаються, і Віктор Медведчук розпорядився негайно припинити цю практику, яка дискредитує владу. Це лише один із прикладів того, як ми конкретно почали працювати. І це викликає невдоволення з боку опозиційних сил, що абсолютно природно. Я не роблю з цього ніякої проблеми. Ми — влада, вони — наші опоненти. Все нормально. Головне — щоб це змагання відбувалося цивілізовано.
