Ви розкриваєте яскравий фантик із написом «Шоколадна фабрика «Україна» і поринаєте в букет пахощів і смаків. Цукерка буквально тане в роті, викликаючи незаперечне бажання куштувати ще і ще. З тростянецькими солодощами усі перепони видаються неістотними.
Тростянець сьогодні називають шоколадною столицею країни. Найкращі традиції українського кондитерського виробництва, сформовані тут протягом чверті століття наполегливої роботи, досягли нових вершин у творців торгових марок «Україна» та «Корона», що об’єднують близько 120 видів продукції з Тростянця. Саме дбайливе ставлення до національних традицій, які склалися на першій в Україні шоколадній фабриці, що повністю спеціалізувалась на виробництві шоколаду — одна зі складових успіху підприємства. Інша — дотримування найсуворіших стандартів якості. Так, журналістам, яким днями довелося відвідати виробничі приміщення фабрики, було запропоновано зняти сережки, персні, каблучки і годинники. Білосніжні халати, які нас попросили надіти, мусили бути застебнутими на всі гудзики. Звичайно, таких же умов зобов’язані дотримуватися і всі працівники.
Еталонна якість виробів, що об’єднуються торговими марками «Шоколадна фабрика «Україна» і «Корона», підтримується завдяки системі управління якістю, ефективність якої днями підтверджено сертифікатом міжнародного стандарту ISO 9002. Приймаючи свідоцтво Міжнародної сертифікаційної служби про відповідність систем управління якістю міжнародним вимогам, генеральний директор компанії «Крафт Якобз Сушард Україна», якій нині належить фабрика, Юрій Логуш сказав, що його отримання — заслуга колективу фабрики, включаючи і пенсіонерів. Досягнення підприємства, на його думку, тримаються на трьох китах — якості, традиціях, доступності для споживачів за ціною.
Остання складова забезпечується продуманою системою дистриб’юції. Партнери отримують шоколадні вроби з тритижневою відстрочкою платежу і встигають за цей строк повністю реалізувати солодку продукцію, оскільки на неї завжди є попит завдяки більш ніж оптимальному співвідношенню ціни, смаку та якості. Відділ збуту та склади підприємства працюють цілодобово. «Шоколад, який тут виробляється, — говорить Ю.Логуш, — має бути гідний назви фабрики — «Україна».
Тим часом нинішньому розквіту шоколадної «України» передував досить складний період, коли підприємство не мало навіть коштів для придбання сировини та виплати зарплати працівникам. І тоді було вирішено приватизувати фабрику. Відповідний конкурс виграла компанія «Крафт Якобз Сушард» — визнаний лідер європейського та світового харчового і кавового ринку, що працює на ньому вже 175 років. Відповідаючи на запитання «Дня», Ю.Логуш сказав, що на початковому етапі інвестиції компанії в «Україну» склали $19 мільйонів, а нині вже досягли $25 мільйонів, причому прибутки не вивозяться, а реінвестуються у виробництво. Ці дані підтверджені аудитом Фонду державного майна України.
До речі, під час приватизації фабрики Фонд держмайна очолював нинішній перший віце-прем’єр України Юрій Єхануров. Нині тут пригадують, як, знайомлячись зі складним виробництвом, він пошуткував: «Коли я дізнаюся, з чого виготовляється шоколад, контрольний пакет акцій іще зросте».
Нині ані на підприємстві, ані в Тростянецькому районі не знайдеться нікого, хто б був незадоволений ухваленим тоді рішенням. Підприємство стабільно виплачує зарплату близько тисячі своїх працівників. Директор Микола Швець охарактеризував її як досить високу для даної місцевості, але конкретних цифр, посилаючись на комерційну таємницю, не назвав.
Податкові надходження «України» формують 75% місцевого бюджету. Торік до нього надійшло 28 млн. гривень. Щомісяця отримує 300 тисяч гривень Пенсійний фонд. І коли Ю.Логуш говорить: «Ми хочемо додати солодощів життю, яке є досить гірким у цей час», то, зрозуміло, йдеться не лише про шоколадні бренди, а й про соціальне становище в регіоні та в країні, до якого керівництво компанії зовсім не байдуже. «Інвестори голосують своїми доларами, — говорить Ю.Логуш, — і поки що ми виборів не виграли».
Що ж до інвесторів «України», то найбільші свої внески вони спрямували на вдосконалення виробничого процесу та підвищення якості продукції. При цьому Ю.Логуш зауважує, що компанія вважала безглуздям переносити в Україну швейцарські смакові уподобання. В регіонах країни були проведені маркетингові дослідження, спрямовані на з’ясування смаків українців та їхніх купівельних можливостей, засновано дилерсько-дистреб’ютерську мережу. За словами Ю.Логуша, на кожному відтинку виробничого процесу були зроблені значні інвестиції, що дозволило виробляти шоколадні маси найвищої якості — на рівні найкращих фабрик Європи.
На фабриці вражаюча чистота. У кожному приміщенні суворо дотримуються температура та вологість, передбачені технологічним процесом. Особлива увага приділяється первинній обробці какао-бобів. Приміщення, у яких виконуються відповідні операції, тут називають «червоною зоною». При вході до них працівники одягають спеціальні червоні халати. До всіх інших приміщень у них входити заборонено. Контроль за обробкою какао-бобів здійснює сертифікована мікробіологічна лабораторія, рівній якій немає на жодному підприємстві України. Її працівниця, менеджер із якості Лариса Гусєва розповідає, що на фабриці застосовуються стандарти, набагато суворіші за ті, що діють згідно з законодавством України. Зокрема, тут допускається наявність не більше 5 тисяч мікроорганізмів у грамі проміжної сировини, тоді як український стандарт дозволяє 50 тисяч. Через кожні 48 хвилин лабораторія відбирає 250 граммів какао-порошку для найсуворішого тестування. І наслідки його, як правило, задовільні. Відтак висока якість дозволяє зберігати і вживати шоколадні цукерки «України» протягом одного року з дня виготовлення.
Директор фабрики Микола Швець пов’язує досягнення підприємства у підвищенні якості продукції з діяльністю компанії «Крафт Якобз Сушард Україна»: «З приходом такого шанованого інвестора помітно посилилася увага до якості продукції. Ми отримали засоби для контролю за всіма параметрами: оточуючим середовищем, включаючи тестування на мікрофлору, за сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією. І кожний працюючий знає, що йому треба робити, щоб продукція відповідала найвищим стандартам якості».
Звичайно, неспеціалісту важко визначитись у особливостях технологічного процесу, насиченого автоматикою та електронікою, новітніми вимірювальними засобами та контрольними приладами (у виробництві на фабриці задіяно 150 комп’ютерів). Та навіть побутові умови, створені персоналу фабрики, свідчать про високу культуру виробництва, яка є невід’ємною складовою забезпечення якості продукції.
Колективи підприємств, куди має прийти іноземний інвестор, нерідко залякують тим, що він відразу ж відмовиться від соціальної бази, яка знаходиться на балансі заводу або фабрики. Досвід Тростянця свідчить, що ці побоювання необгрунтовані. У фабрики житлові будинки, гуртожиток, дитячий садок. На утримання соціальної сфери щороку витрачається 1,2 млн. гривень. Пенсіонери отримують доплату до пенсій. І, звичайно, великі кошти асигнуються на навчання та підвищення кваліфікації персоналу. Торік на це було витрачено $134 тисячі.
Фабричний хор співав пісню про Україну: «Моя медово-калинова, як мати, кожного — одна». Виявляться, тепер до цих означень, з повним правом можна додати: Україна також і шоколадна держава, цілком здатна до конкуренції з іншими виробниками. Тим часом перенасичені офіційними статистичними даними журналісти, розпитували директора Миколу Швеця про його особисті смаки і уподобання. «Нині мій улюблений бренд, тобто торгова марка, «Шоколадна фабрика «Україна». Цю назву ви можете прочитати на кожному фантику, у який загорнуто цукерку. Люблю молочний шоколад. Вкиньте його шматочок у шампанське і покуштуйте. Ми цей напій інакше не вживаємо».
Від’їжджаючи з Тростянця, журналісти зайшли до одного з магазинів. За цукерками «України» довелося стати у чергу. Молода вчителька, що стояла попереду, сказала: «У цукерках з маркою нашої шоколадної фабрики мене приваблює все: і якість, і оформлення. І ціна на них доступна, що особисто для мене дуже важливо».
