Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

СМІЛИВИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

4 липня, 2003 - 00:00

Давним-давно, а точніше — у 1776 році, представники тринадцяти британських колоній, які тісно скупчилися вздовж східного узбережжя Північної Америки, чиє населення тоді було трохи менше за три мільйони, зустрілися у Філадельфії, щоб оголосити про свою незалежність від короля Георга III фон Ганновера: розбіжності з ним вони вже не могли влагодити мирним шляхом. За пару десятиріч до цього Семирічна війна з Францією добралася і до цих віддалених місць: король Георг II, дідусь вищезгаданого Георга, скористався воєнними засобами, щоб протистояти загрозі, що виходить від французів і їхніх союзників — індіанців з Півночі, та зажадав у парламенті плати за привілеї.

Мої предки вирішили, що цього не можна стерпіти. Вони, як і більшість тогочасних англійців, не були представлені в органі влади, що стверджував, що всі вони непрямо представлені «вищестоящими», і вони зажадали, щоб ці «вищестоящі» платили податки. Слід віддати належне моїм британським кузенам: вони погодилися на скасування непосильних податків, крім символічного податку на чай, — просто щоб продемонструвати, що це, зрештою, британські колонії. Мої предки розсердилися і скинули тягар оподатковуваного чаю на Бостонську бухту. Люди готові були почати вбивати одне одного.

Солідні люди, які зустрілися у Філадельфії, вирішили, що, коли «за ходом подій» необхідно розрубати пута, що прив’язують одну групу людей до іншої, то проста повага до думки людей вимагає пояснити — чому вони це роблять. Розумному джентльмену на ім’я Томас Джефферсон доручили все це записати.

Через більше ніж два століття ми можемо розкритикувати його за те, що він випустив із уваги безліч речей. Усіх людей створено рівними, сказав він, і, швидше за все, не мав при цьому на увазі людей з іншим кольором шкіри. Зрештою, один із докорів королю Георгу полягав у тому, що він не захистив білих поселенців від червоношкірих тубільців, які мали нахабство вважати цю землю своєю на тій слабкій підставі, що їхні предки прожили там 20 000 років або майже стільки ж. У Томаса Джефферсона була рабиня, яку він так і не спромігся звільнити, — можливо, тому Америка сьогодні може гордитися такою кількістю темношкірих громадян, які мають прізвище Джефферсон.

Що ж, вибачимо містеру Джефферсону те, що він багато про що не подумав. Але він відчинив двері для безлічі цінностей. Насправді, через десять років після того, як він написав Декларацію незалежності, люди зібралися, щоб створити Конституцію Сполучених Штатів. Старий приятель Джефферсона, Джеймс Медісон, разом із своїм старим ворогом Олександром Гамільтоном написали інтерпретацію цього документа, який серйозно обмежив незалежність цих тринадцяти Сполучених Штатів Америки. Їхні «Федералістські трактати» — надзвичайно серйозний документ, де робиться спроба зрозуміти суть нашого самоврядування.

У ньому є й недоліки. Жінкам довелося ще понад століття боротися, щоб довести, що вони, принаймні, не дурніші за чоловіків, яких їм завжди вдавалося так витончено перехитрити. В Америці вибухнула Громадянська війна, не менш кривава і руйнівна, ніж будь-яка інша. Корінні американці (індіанці) отримали повні права американського громадянства лише в 1920-х. Але загалом американський експеримент був настільки успішний, що дає можливість здійснювати речі, яких я не розумію і не схвалюю. Повинен визнати, що не розумію, де американський уряд хоче знайти «Кольчуги», які, очевидно, сховані десь неподалік від іншої зброї масового знищення, від якої він намагався врятувати світ і яку так нікому і не вдалося знайти. Саддам Хусейн — не найприємніша людина (або був не найприємнішою), і він зробив багато зла. Але у влади є обмеження, і, боюся, я не можу емпірично продемонструвати, чому люди не повинні володіти іншими людьми, або чому наші сестри нічим не гірші за тих, хто носить брюки. Містер Джефферсон сказав про багато важливих речей, за що я йому безмежно вдячний.

Був ще один американський президент, Вудро Вільсон, який вважав, що можна зробити світ безпечним для демократії. Думаю, це була не дуже вдала ідея. Наш світ складається iз суверенних народів, які не кращі і не гірші одне за одного, але мої побратими в Америці зробили дещо гідне поваги. Тому особисто я відзначаю свято з пивом, хот-догом і феєрверком. Охочі можуть приєднатися.

Професор Джеймс МЕЙС, «День»
Газета: 
Рубрика: