Президент розпочав роботу в новому році з нових призначень. До речі, завершив він минулий аналогічно — формуванням нового складу Кабінету міністрів. Отже, днями був призначений новий голова Служби безпеки України — Олександр Якименко (його попередник Ігор Калінін став радником Президента). До цього Якименко працював першим заступником глави СБУ — начальником Головного управління по боротьбі з корупцією організованою злочинністю Центрального управління СБУ.
Журналісти, звичайно, одразу кинулися шукати інформацію про нового очільника спецслужби. Цікаво, що на сайті СБУ були певні біографічні дані про всіх заступників, навіть про самого Калініна, але не було даних про Якименка. Закритість, на жаль, притаманна нинішній владі. Часто на вищі державні посади призначаються люди, про яких взагалі мало що відомо. Щодо новопризначеного голови СБУ. Про що писали в ці дні? Головним чином про те, що це людина Сім’ї. тобто є креатурою сина Віктора Януковича Олександра. І друге, що відзначалося (до речі, стало вже традицією для останніх призначень голів СБУ та Міноборони) — зв’язок з Росією (народження, навчання, проживання тощо).
Деякі дані. Якименко народився в 1964 році. У 1986 році закінчив Єйське вище військове авіаційне училище. Після випуску служив у Монголії (Чойбалсан), потім у Криму (Гвардійське). У 1997 році закінчив Військово-повітряну академію ім. Ю. А. Гагаріна (Росія). Був льотчиком-винищувачем і літав на СУ-37. З лав збройних сил Росії звільнився в 1998 р. Далі інформації немає. З 17 березня 2010 року до 5 серпня 2011 обіймав посаду начальника управління СБУ в Севастополі. 5 серпня 2011 призначений керівником СБУ Донецької області. 5 липня 2012 року — призначений першим заступником глави СБУ.
Ще одна кадрова перестановка — це Ігор Соркін. Правда, вчора народні депутати так і не змогли призначити його головою Нацбанку. Напередодні Президент прогнозовано запропонував парламенту кандидатуру Соркіна. Детальніше про це призначення читайте в окремому матеріалі на цій же шпальті.
Наступне призначення. Воно якось залишилося менш поміченим, але на думку політолога Віктора Небоженко, є «набагато важливіше, за Якименка чи Соркіна». Це звільнення з посади голови Кіровоградської облдержадміністрації Сергія Ларіна і підвищення його до заступника голови Адміністрації Президента. Про те, що Ларіну готують вищу посаду говорили давно. Він разом із колишнім очільником Дніпропетровської області Олександром Вілкулом вважався одним з найуспішніших «губернаторів» України.
Трохи інформації. Ларін народився 1962 року в Харцизьку Донецької області. В 1981 закінчив Донецький політехнікум (технік-електрик), потім Харківський інженерно-педагогічний інститут (інженер-електромеханік). З 2001 року заступник голови Донецького обласного відділення Партії регіонів, з 2003-го заступник голови Політвиконкому ПР, з 2007-го член фракції Партії регіонів. З 6 квітня 2010 року голова облдержадміністрації Кіровоградської області.
У розділі блогів кіровоградського видання «Украина-Центр» жваво коментують нові призначення. Зокрема, її редактор Юхим Мармер пише: «СН (Сергей Николаевич. — Авт.) явно засмучений. Знав про указ давно, а коли побачив на сайті президента, говорить, серце защеміло. Чітко сказав: буду на відстані телефонного дзвінка. Дуже вірить у Андрія Ніколаєнка (нового голову Кіровоградської облдержадміністрації. — Авт.), в його здатність утримати курс». Нижче Rainbow пише: «Ну, кілька років тому й Кіровоградщина була краєм, куди тільки в заслання. СН має талант — перетворювати світ навколо себе. От нудно стало Янеку — вирішив забрати головного креативщика поближче». Редактор відповідає: «Думаю, це ще одна сходинка перед великим призначенням».
«День» рік тому писав про одну з ініціатив обласної влади Кіровоградщини («День», №12, 26 січня 2012 р.). Тоді в Кіровограді відбувся Міжнародний форум «Єлисаветград — креативне місто», який став початком створення довгострокової програми стратегічного розвитку Кіровограда, пов’язаної з маркетингом і брендингом території.
Проаналізувавши наявну інформацію та опитавши наших експертів, робимо п’ять висновків щодо нових призначень.
Перше. Брак інформації штовхає різних коментаторів робити неглибокий аналіз. Ніхто толком не впевнений в своїх висновках. Здебільше, це здогадки.
Друге. Посилення впливу Сім’ї. Але тут ще не зрозуміло — це добре чи погано? Як-то кажуть, клин клином вибиває. Поки ми бачимо, що сини Президента фактично формують паралельний канал інформації (наряду з офіційними структурами) для Януковича.
Третє. Російське коріння нових очільників силових структур. Але про попередніх — голову СБУ Калініна та міністра оборони Саламатіна — також це говорили. В результаті, Янукович їх звільнив. Чи така велика роль Росії?
Четверте. На вищі державні посади призначаються люди з регіонів. Окрім Ларіна, можемо навести приклад Олександра Вілкула, не говорячи вже про постійні кадрові переміщення з Донеччини.
П’яте. З’являються нові обличчя. Принаймні поки за ними непомічений одіозний шлейф.
ПРЕЗИДЕНТ ПРИЗНАЧИВ ЯКИМЕНКА, ТОМУ ЩО ВІН ЗДАТЕН РЕФОРМУВАТИ СБУ
Юрій САМОЙЛЕНКО, народний депутат України від Партії регіонів, голова Громадської ради при Службі безпеки України:
— Олександр Якименко — досвідчений професіонал. У свій час, коли я очолював управління СБУ Донецької області, він працював під моїм керівництвом, тож я його знаю від оперуповноваженого, який виріс і став зараз вже головою СБУ.
Протягом листопада — грудня 2012 р. я як голова Громадської ради провів три засідання, на яких був присутній і пан Якименко разом із радниками голови СБУ. Він висловив підтримку щодо того плану заходів, які має проводити Рада задля впровадження відкритості та прозорості роботи спецслужб й донесення до громадськості, зокрема через використання Громадської ради, позицій СБУ з окремих державних проблемних питань; висвітлювати той негатив, який, на жаль, усе ще є в роботі цього органу. Я не маю жодних сумнівів, що таку ж лінію він продовжить і перебуваючи в кріслі голови СБУ.
На мою думку, Президент призначив Якименка на посаду очільника Служби безпеки, який раніше обіймав Калінін, саме тому, що він є тим керівником, який здатен реформувати це відомство. Новопризначений голова робив доповідь для Президента України щодо плану реформ й, вочевидь, справив враження людини, здатної провести необхідні зміни в роботі спецслужби відповідно до вимог сьогоднішнього дня.
Я та генерал Скибинецький подавали законопроект нової редакції закону про СБУ, але були змушені його відкликати. Законодавча база роботи спецслужб мусить відповідати ухваленій стратегії національної безпеки. Зараз таку стратегію нарешті напрацьовано та затверджено. Наша Рада разом із СБУ займається напрацюванням нового законопроекту, який передбачає посилення громадського та парламентського контролю за роботою органів. Якименко має багато ідей щодо реформування спецслужб.
Що ж до закидів, що Якименко негативно ставиться до ЗМІ (в опублікованій кореспонденції він говорить, що журналістів треба «гнати мітлою». — Авт.), я не думаю, що це так. Ще коли він працював оперуповноваженим, я вів таку політику, що ми повинні бути відкритими й надавати інформацію, окрім випадків, коли йдеться, наприклад, про державну таємницю. Гадаю, він тоді це засвоїв.
ПРО НОВОГО ГОЛОВУ СБУ ЗА ТРЬОМА КРИТЕРІЯМИ Я НІЧОГО СКАЗАТИ НЕ МОЖУ
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, народний депутат України від партії «УДАР», екс-голова СБУ:
— Голова СБУ повинен призначатися й контролюватися парламентом. Кандидатура на цю посаду має заздалегідь розглядатися й затверджуватися в профільному комітеті. Громадяни мають право знати про те, хто відповідатиме за їхню безпеку.
Очільник СБУ повинен вміти організувати роботу спецслужби на випередження й не порушувати при цьому права та свободи громадян — щоб українців незаконно не прослухували, щоб антитерористичний центр міг запобігати вибухам і терактам.
Безумовно, важлива непричетність до корупції. Про нового голову СБУ я нічого за цими трьома критеріями сказати не можу.
Варто було б, щоб він і його заступники показали людям свої доходи й витрати, — оприлюднили декларації. Коли я був головою СБУ, ми щорічно це робили.
На жаль, зараз говорити про кадрову політику в СБУ не можна. Того призначили, того перепризначили — це не більше, ніж метушня навколо посад.
Справжня кадрова політика — це насамперед вирішення питань соціально-правового забезпечення рядових співробітників СБУ. Отримання житла, правового статусу, гідної зарплати. Чітко визначені законом функції, захищеність їхніх сімей — ось якою має бути кадрова політика в СБУ.
ПРИЗНАЧЕННЯ СЕРГІЯ ЛАРІНА НАБАГАТО ВАЖЛИВІШЕ ЗА ЯКИМЕНКА ЧИ СОРКІНА
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:
— Нові призначення свідчать про те, що Президент лишається вірним своєму основному принципові: до керівників спецслужб має бути велика довіра його та Сім’ї. Олександр Якименко повністю відповідає таким вимогам. Він служив у Донецьку й, імовірно, познайомився там із родиною майбутніх керманичів. Тому до нього добре ставляться.
Проблема полягає в тому, що ні за часів Хорошковського, ні за часів Калініна спроб перебудувати роботу спецслужб відповідно до нових ідеалів, які стоять перед Україною, не було. Численні скандали, починаючи з тих, що пов’язані з корупцією, й закінчуючи підписанням договору з фіктивним іспанським бізнесменом, — усе це проколи СБУ. Країна потребує серйозної реформи спецслужб, їхньої переорієнтації на громадянське суспільство та укріплення національної безпеки. У цьому сенсі, окрім того, що Якименко буде надзвичайно лояльний до Президента, перед ним постане питання: вирішить він обійняти цю посаду на два роки, відсидіти й перейти на інше, не менш привабливе для себе місце, чи спробує реорганізувати роботу спецслужб. Звісно, ймовірним є перший варіант — певно, він не має мандата на серйозну реорганізацію СБУ. Але без цього важко уявити рух України вперед: забагато проколів як у зовнішній політиці, так і у внутрішній.
Якименко — це людина, яка сформувалася в Радянському Союзі, й нічого дивного в його поглядах немає. Відповідно до листування, яка вже гуляє Інтернетом, зовсім нещодавно Якименко вживав абревіатуру КДБ щодо своєї роботи в управлінні СБУ в Донецьку. Покоління, яке б повністю належало Україні, ще не виросло. Інше питання в тому, що все залежить від особистої волі Президента. Змусити працювати будь-якого офіцера на себе чи на суспільство — головне його завдання. Набагато небезпечніші не ті офіцери, які мають записи про певні посади, які вони обіймали в минулому житті, а чинний перевербований склад спецслужб. Тож це не є недоліком Якименка, й головне питання: чи спробує хоч якось змінити роботу спецслужб. Тож він і покаже — чи він справжній керівник Служби, чи тимчасова людина.
Загалом, СБУ — дуже закрита від суспільства інституція, й ми не знаємо, які процеси відбуваються всередині. На мою думку, Якименку потрібно дати шанс. У мене ще немає остаточної думки щодо того, в який бік поверне цей керівник.
Ситуація із обранням Ігоря Соркіна як кандидата на посаду голови НБУ куди гірша, але дуже прозора. Ситуація, коли син та батько беруть активну участь у одних і тих же схемах, викликає великі підозри. Відносини між «Газпромом» та «Нафтогазом» завжди були кримінальні — вони породили наших нафтогазових олігархів, закінчуючи відомим «РосУкрЕнерго». Для того, щоб просувати різноманітні тіньові схеми з фінансами, потрібна участь або російського, або українського Нацбанку. Вочевидь, було прийнято рішення використовувати саме НБУ в різних сумнівних схемах між нафтогазовими олігархами, «Газпромом» та «Нафтогазом» України. Таким чином, на посаду голови НБУ потрібна була людина, яка матиме стовідсоткову довіру в Москві та десятивідсоткову — в Києві.
Між іншим, призначення Сергія Ларіна набагато важливіше за Якименка чи Соркіна. Останні призначення були дещо передбачуваними — нічого особливого не відбулося. Однак призначення Ларіна свідчить про те, що в «Датському королівстві» щось-таки відбувається. Сім’я вибила з Кабміну Бойка, який обіймав солодке місце, а тепер вона дістається й до останньої важливої посади в цій країні — посади голови Адміністрації Президента. Такий розвиток подій є досить очікуваним, адже за останні п’ять-десять років, незалежно від того, хто саме був президентом: Кучма, Ющенко чи Янукович, відбувалося перетягування каната між Кабміном та АП. Остання завжди була сильнішою. Зараз, коли члени сім’ї президента особисто беруть участь у виконанні роботи в уряді, їх не зовсім влаштовують політичні зазіхання з боку Адміністрації. Ларіна інсталювали туди для того, щоб знизити політичний тиск Адміністрації Президента на Кабмін. Ззовні він буде займатися тою ж роботою, що й Анна Герман, але вона не виросла в Донецьку й не знає по 10 — 15 років усіх сьогоднішніх політичних лідерів — таку владу їй ніхто б не довірив. Два роки Анни Герман у АП були періодом тяжкої боротьби за політичне виживання, які скінчилися поразкою. Той факт, що зараз Герман перевели до депутатської групи партії більшості в парламенті, остаточно зв’язує її політичні можливості. Її призначення на посаду радника Президента — це, радше за все, хороша мила відставка, яка, щоправда, дає можливість зустрічатися час від часу з Президентом.
