Розмови про гуманітарну концепцію тривають вже більше двох років. При Президентові створено гуманітарну раду. До її числа належать авторитетні особистості. Вони засідають за круглими столами кабінетів на Банковій. А концепція — не сформована. Більше того. Українська гуманітарна сфера руйнується на наших і очах гуманітарної ради. Тільки за останній тиждень ми побачили низку гучних скандалів: звільнення директора НХМУ Анатолія Мельника, руйнування історичної частини Києва, зазіхання на український кінодубляж. Характерно, що супроводжувалися ці ганебні події виступами громадськості. Схоже, що більше гуманітарну сферу захищати немає кому. Зате є кому на неї зазіхати.
АНДРІЇВСЬКИЙ — СПРАВА КИЇВСЬКОЇ ГРОМАДИ
Учора під двері головних офісів компанії СКМ (що належить Ренату Ахметову) у Києві та Донецьку активісти поприносили купи будівельного сміття на знак протесту проти руйнування компанією «ЕСТА Холдинг» трьох будинків на Андріївському узвозі. Імідж прозорої та соціально відповідальної компанії Ахметова, яка, між іншим, справді фінансує чимало гуманітарних проектів, опинився, м’яко кажучи, під загрозою. Як наслідок, відомий бізнесмен-«регіонал» визнав, що попередні дії були помилковими і пообіцяв повернути первозданний вигляд зруйнованим фасадам. «Андріївський узвіз — це символ Києва, його історія, і я вдячний всім, хто не залишився байдужим до проблеми, що виникла, — заявив Ахметов. — Компанія ЕСТА, вивчивши думки киян, вирішила відмовитися від будівництва ділового центру ще в березні. На жаль, після цього рішення були допущені дві грубі помилки. По-перше, дії компанії не були скоординовано. По-друге, вони не були роз’яснені громадськості. Таким чином, головні принципи СКМ — відкритість і прозорість — було порушено. Я обіцяю, що компанія СКМ поверне первозданний вигляд зруйнованим фасадам. Крім того, ми допоможемо місту у відновленні Андріївського узвозу».
Треба сказати, що реакція мільярдера багатьох здивувала, яку б мету вона не переслідувала. Тільки от цікаво, як зможе компанія Ахметова допомагати у відновленні узвозу, якщо, за словами міського голови Олександра Попова, 99% землі на легендарній київській вулиці перебуває у приватній власності? А для того, щоб повернути її київській громаді — треба пройти дуже непростий та тривалий шлях. Навряд чи матимемо для цього добру волю чиновників, швидше — це черговий тест для київської громади.
— Вкрай необхідно підвищувати рівень юридичної обізнаності громадян, всіляко пропагувати закон про доступ до публічної інформації. Треба утворити дієву ініціативну групу городян, яка буде за допомогою фахівців-юристів готувати позови не проти компаній, а проти тих чиновників, які свого часу — 5, 10,15 років тому давали дозволи на приватизацію ділянок на узвозі, знаючи, що від 1982 року ця земля належить до заповідника «Стародавній Київ», — каже Владислава ОСЬМАК, києвознавець, представник Публічної мережі Андріївського узвозу. — І от якщо ми будемо спроможні «відмотати» ці процеси, тоді можливий і судовий розгляд, і скасування договорів купівлі-продажу. Водночас, мало самого заперечення. Потрібно створити мозковий центр, який би розробляв — і про це вже багато хто говорить — науково виважену, соціально схвалену громадою концепцію подальшого розвитку Андріївського узвозу. Чи потрібні там 5 готелів? Чи, може, краще перетворити порожні ділянки на скверики, посадити там дерева, які б зміцнювали ѓрунт, який повзе? Може, варто перетворити Андріївський на вулицю-музей? Для написання такої концепції мають об’єднатися фахівці із різних галузей — архітектори, культурологи, історики, археологи, вона має бути обговорена городянами. Це обговорення, власне, вже триває, зокрема, у Фейсбук на сторінці Публічної мережі Андріївського узвозу. Можу сказати, що попри розбіжності, думка громадян рухається в одному напрямку: Андріївський — це не вулиця для великого бізнесу, це вулиця культурних закладів. Треба розуміти, що майже недоторканих місць, де природа так сполучається із архітектурним ландшафтом, в Києві майже не лишилося. Андріївський узвіз — це, по суті, остання барикада. Надалі ми маємо намір спокійно, без революцій, контролювати ситуацію та вибудовувати конструктивний діалог — і з політиками, і з громадськими організаціями, і з органами влади, і з фахівцями, — зауважила Владислава в коментарі «Дню» та поділилася думкою щодо останніх подій довкола узвозу:— У мене не викликає сумнівів, що компанія «ЕСТА Холдинг» дійсно поступиться цією ділянкою заради збереження цього іміджу. Я вірю, що заради залагодження цього конфлікту київська влада за рахунок міської громади Києва потупиться якоюсь іншою привабливою ділянкою, на якій згадана компанія збудує щось фінансово корисне для себе. Тепер про те, в що я не вірю. Я не вірю, що київська міська влада спроможеться захистити цю ділянку від подальшої комерціалізації, Я не вірю заявам пана Попова про те, що там буде створено мистецький комплекс. Повірити в це буде підстава тільки після того, як це буде зафіксовано офіційним документом і оприлюднено не лише в офіційних ЗМІ, а й на тих великих екранах і білбордах, які демонструють як О. Попов саджає деревця. Тепер завдання громади (а за останні 2—3 доби довкола цієї проблеми об’єдналися кілька тисяч людей) — невсипно контролювати ситуацію. Якщо обіцянки буде порушено — то пікети, мітинги, вимоги про зняття посадовців... Те, що Андріївський узвіз викликав таку реакцію — зрозуміло, адже це нерв не тільки Києва, а й цілої України. Він втілює цілу купу питань, які стосуються кожного з нас — найперше питання права на життя в місті (містечку, смт), просторової справедливості, — наголошує Владислава.
