«Дню» вдалося особисто поспілкуватися з автором «шокової терапії» для Польщі. Як саме бачаться реформаторські процеси в Україні з боку, а також про ключові фактори успішності окреслених владою змін, пан Бальцерович розповів кореспондентам видання.
— Пане Бальцерович, під час лекції ви згадували про різновиди капіталізму. Який із них найбільш притаманний нинішній Україні?
— Здається, що це не вільний ринок. Адже капіталізм — це переважання приватного капіталу в економіці.
Якщо порівнювати Україну з Польщею, то очевидно, що у вас менше конкуренції. У нас немає таких зв’язків між бізнесменами та політиками.
— Тобто у нас не капіталізм?
— Я говорю про різницю між нашими країнами. Не важливо, як це називається.
Виходячи з об’єктивних іноземних даних, розміри корупції в Україні вищі, ніж у Польщі. Хоча у наших країн є й спільні проблеми, наприклад, дуже великі соціальні податки, які треба скорочувати, проводячи відповідні реформи.
— Спільне в України та Польщі ще й проведення Євро-2012. Сьогодні багато говорять, що саме футбольний чемпіонат допоміг Польщі вистояти під час кризи. Це правда? І як вважаєте, позитивно чи негативно впливають на економічний розвиток держави проведення великих спортивних заходів?
— Це не правда, що Євро-2012 допомогло нам вистояти. Наша економічна міць ѓрунтується на проведенні цілого ряду реформ, позитивний ефект від яких сьогодні і відчувається.
Загалом же проведення великих спортивних подій по-різному впливає на економіку. Наприклад, якщо побудувати стадіони і потім не знати що з ними робити? Тоді який це вплив?
Я веду до того, що проведенню масштабних спортивних подій має передувати розробка плану подальшого використання збудованої інфраструктури.
— Другий «План Бальцеровича» багато в чому перегукується з планом економічних реформ Президента України Віктора Януковича (зниження інфляції, збільшення ВВП на душу населення тощо). Аби досягнути цього потрібно проводити досить непопулярні, жорсткі реформи. Поділіться рецептом, як можна мінімізувати суспільне незадоволення такими реформами?
— Потрібно не говорити про жорсткі реформи, а пояснювати людям, що буде з ними та країною, якщо потрібні зміни відтягувати в часі. Так було в Польщі, Німеччині. Чому в Україні має бути по-іншому?
Якщо політики занадто бояться так званих жорстких кроків і зволікають з ними, то економічні проблеми в країні тільки наростатимуть. Відтягування реформування — це невідворотне нарощування економічних проблем.
— Тобто в Україні має з’явитися політичний камікадзе, який не думатиме про заробляння політичних балів, а рятуватиме економіку?
— Можна сказати і так. До речі, в багатьох країнах, де проводилися реформи, реформатори після проведення змін вигравали вибори. Так було і в балтійських країнах, де останнім часом відбулись дуже радикальні реформи. Але в підсумку їхні реформатори відразу після цього вигравали політичні перегони.
Не треба боятися, люди не такі дурні. З ними потрібно розмовляти, налагоджувати комунікацію, а головне — показувати ціну економічних зволікань. Потрібно опікуватися економікою, а не гратися в політику.
КОМЕНТАРІ
Раїса БОГАТИРЬОВА, секретар Ради національної безпеки та оборони України:
— Усе дуже просто, якщо відкинути емоції. Я вважаю, що нам у країні треба їх позбутися і почати рухатись широким фронтом реформ. Це головне, що я сьогодні відчула на цій лекції. Прикро, але у нас нема запиту суспільства на реформи. А пан Бальцерович говорить, що від влади реформи потрібно вимагати громадою. Кожен мусить робити свою роботу. Владі більше говорити з людьми, примушувати до діалогу, бути відкритою, не ховатися за різні обставини. А вже громадські організації ( інших не бачу, політичні партії не здатні сьогодні вести людей на діалог) можуть дати відгук на те, що влада пропонуватиме до цього діалогу. Серед українських політиків я бачу сьогодні так званих «політичних камікадзе». Не всі справжні фахівці йдуть в політику, але серед нинішньої команди реформаторів є люди, які за своє реноме боротимуться і можуть дуже ефективно попрацювати у владі.
Олександра КУЖЕЛЬ, екс-голова Держкомпідприємництва:
— Головне, що я винесла з лекції пана Бальцеровича, — реформи потрібно робити відразу, широким фронтом. Якщо їх відтягувати, то другий етап буде ще болючіший. У 2005 році влада не використала і втратила великий вотум довіри від народу, який був потрібний для проведення реформ. А зараз довіри людей практично немає, а реформи доводиться реалізувати в тяжкій економічній ситуації.
Олександр РОГОЗИНСЬКИЙ, директор Київської школи економіки:
— Я не знаю, чи є в Україні такі, як пан Бальцерович люди, що можуть піти «на амбразуру». Я їх не бачив. Сам я, як економіст, підтримую більшість його ідей. Пенсійна та бюджетна реформи потрібні Україні. Здається, що всі вже розуміють: політичних «дідів-морозів» нам більше не потрібно. І цей заклик, на мій погляд, стосується більше не української еліти, а саме народу. Українцю потрібно перестати бути людиною, яка думає про одну мить. Варто замислюватися про свою перспективу, проводити реформи на основі світового успішного досвіду та перестати вірити пустим обіцянкам. На мій погляд, для України найголовніше з його лекції — це встановлення фіскальної дисципліни, яка стане міцним фундаментом економіки, та розвиток вільної конкуренції, яка прискорить зростання.
Григорій ОВСЯННИКОВ, випускник-відмінник Київської школи економіки:
— В Україні не прийнятна модель дикого олігархічного капіталізму, який процвітає у наших східних сусідів. Нам, як переконував сьогодні Бальцерович, потрібна рівна конкуренція та відмова від популістського соціалізму. Я слухав його півтори години і можу сказати, що якби мені сьогодні випала нагода провести в Україні те, що робив пан Бальцерович у Польщі, то я розпочав би одразу без розмов. Адже без швидких, інколи «шокових» реформ стабільного економічного благополуччя не досягнути.
