Приводом для розмови з лідером депутатської групи «Європейський вибір» Володимиром ПЄХОТОЮ стала продовольча криза. «Ряд промахів в галузі АПК з боку уряду очевидні», — погоджується пан Пєхота, котрий є однопартійцем прем’єр-міністра Віктора Януковича. Але, на його думку, оцінювати аграрну політику уряду сьогодні передчасно. «Дати об’єктивну оцінку ефективності роботи прем’єра та його уряду в аграрній, як і в інших сферах, можна буде лише по завершеннi терміну виконання програми діяльності Кабінету Міністрів, тобто навесні», — переконаний народний депутат. «Водночас, якщо ситуація на продовольчому ринку не зміниться, ротація в уряді неминуча вже восени», — сказав Володимир Пєхота. Глава «Європейського вибору» не приховує бажання бачити саме діючого прем’єра єдиним кандидатом на пост Президента України від сил парламентської більшості. Однак не заперечує, що претендувати на цю роль пан Янукович зможе, лише склавши «іспити» у вигляді приборкання аграрної та енергетичної криз.
— Однією з серйозних суспільних проблем, з якою довелося зіткнутися Україні за останні кілька місяців, стала продовольча криза. Дехто все списує на неврожай нинішнього року, дехто говорить про безпорадність високопосадовців. Що, по-вашому, стало головною причиною?
— Є кілька складових, які спричинили напружену ситуацію на продовольчому ринку. Ажіотажний попит на основні продукти харчування, який призвів до зростання цін, був спричинений, з одного боку, важкими кліматичними умовами, а з іншого, і про це треба відверто говорити, грубими промахами в роботі деяких чиновників аграрної сфери. А нерідко і їхнiм свідомим бажанням набити собі кишені на штучному завищенні цін на зерно. Практика приховування на складах великого обсягу збіжжя з метою продати його потім втридорога набула непоодинокого характеру. Підлила масла в вогонь і ретельно спланована інформаційна кампанія в певних ЗМІ...
— Сама продовольча криза, її симптоми у вигляді росту цін на ряд товарів виникла досить несподівано. Чи не є це свідченням того, що системна політика в аграрному секторі в уряду відсутня?
— Як ми всі бачимо, уряд не збирається знімати з себе відповідальність за ситуацію, яка склалася на продовольчому ринку. Про це свідчить і різкий тон заяв Віктора Януковича, які були ним зроблені після закінчення спеціального засідання Кабміну, присвяченого цим проблемам. Зроблено й практичні висновки, які призвели до звільнення як регіональних керівників, так і чиновників Кабміну. Жорсткі, але вимушені кадрові рішення були сприйняті не однозначно, причому як в середовищі провладних сил, так і в таборі опозиції. Але цим самим глава уряду довів, що оздоровлення економіки і стабільність в державі для нього важливіші за будь-які корпоративні інтереси. Давати оцінку ефективності стратегії уряду в аграрному секторі поки що передчасно. Урядова програма, зокрема її аграрний блок, були затверджені парламентом навесні цього року, звітувати за її виконання Віктор Янукович зі своєю командою має лише через рік. І хоча певні недоліки і недопрацювання видно вже зараз, шукати їх слід не лише в царині макроекономічних викладок. Я особисто переконаний: якби в травні МінАПК проінформувало громадян, що Україна ще має запаси продовольчого зерна з торішнього врожаю в обсязi, не меншому як 1 мільйон тонн, такого шаленого попиту на нього вдалося б уникнути.
— У справі приборкання продовольчої кризи прем’єр-міністр України Віктор Янукович вибрав досить жорстку лінію поведінки. Так звані силові органи проводять масові перевірки на місцях, запропоновано звільнити з посад і звільнено високих посадовців. Чи не є це підміною ринкових методів господарювання адміністративними?
— Зняття групи високопосадовців, прямо або опосередковано причетних до аграрних справ — єдино можливий в даній ситуації хід, здатний стабілізувати ситуацію в АПК. Коли реалізатори та оптовики утримують ціни на сільськогосподарську продукцію на неприйнятно високому рівні, одних ринкових важелів для врегулювання ситуації недостатньо. З одного боку, потрібно було виявити та покарати (бодай навіть адміністративними стягненнями або звільненням з роботи) винних у виникненні кризи в АПК. З іншого — вдатися до таких непопулярних заходів, як встановлення граничних цін на реалізацію (передусім борошна, круп, хлібобулочних і макаронних виробів). Тому що сьогодні вони є своєрідними індикаторами для формування цін на решту продовольчих товарів. Хоча й не панацеєю від усіх бід, але досить дієвим механізмом є зняття імпортного мита на ввіз пшениці в Україну.
— Винними у продовольчій кризі прем’єр Віктор Янукович назвав поміж інших й аграрний сектор уряду. Відомо, що його представників в уряд делегувала одна конкретна фракція. Чи не призведе така оцінка ситуації навколо продовольчої кризи до кризи, а то й розпаду парламентської більшості?
— Прем’єр вчинив цілком слушно, піддавши критиці за останні прорахунки на «хлібному» фронті аграрний блок свого уряду. Але не менш виваженим і принциповим було його рішення не звільняти в емоційному пориві зі своїх посад віце-прем’єра Івана Кириленка, керівників міністерств агрополітики та економіки, а також голову Антимонопольного комітету. Кожна людина має право виправити допущені помилки. І Віктор Федорович відклав остаточні кадрові рішення по Кириленку, Рижуку, Хорошковському і Костусєву до жовтня, висловивши сподівання, що до того часу вони виправдають виявлену до них довіру. Хотілося б вірити, що так воно і станеться. Якщо ж ситуація на продовольчому ринку не зміниться, ротація в уряді неминуча. Чи може це призвести до розпаду парламентської більшості? Не хотілося б аналізувати найпохмуріший сценарій, але мені здається, що у всіх фракцій і депутатських груп, які делегували до уряду своїх представників, є почуття відповідальності за діяльність своїх висуванців. І якщо ця діяльність негативно позначається на роботі уряду, ставить під сумнів здатність виконувати ним управлінські функції, то такі люди не повинні обіймати міністерські посади. Думаю, в такому випадку для самої групи чи фракції буде краще, якщо їхній представник піде у відставку, а не буде своїм непрофесіоналізмом чи бездіяльністю компрометувати фракцію та всю більшість.
— Ще один «головний біль» для уряду — складна ситуація в ПЕК, на якій кілька разів акцентував Президент України Леонід Кучма. Наскільки, по-вашому, для нинішнього уряду може бути політично небезпечною кризова ситуація в ПЕКу, якщо до зими не буде досягнуто кардинальних зрушень?
— Мені здається, паніка щодо загрозливої енергетичної кризи перебільшена. Згадайте, які тріскучі морози стояли минулої зими і наскільки підскочило споживання електроенергії. Але завдяки злагодженим діям Мінпаливенерго і енергогенеруючих компаній ситуацію вдалося втримати під контролем. Через надмірну заполітизованість парламенту нам не вистачило часу внести зміни до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». А в разі їх затвердження вдалося б заощадити додаткових 100 — 150 мільйонів гривень і використати їх для підготовки до опалювального сезону. Безумовно, підсумки опалювального сезону багато в чому впливатимуть на оцінку роботи уряду навесні. Тому, щоб не допустити будь-яких негативних явищ на цьому тлі, а також щоб уникнути можливих спекуляцій з цього приводу, урядовці вже зараз повинні активно напрацьовувати схеми, які допоможуть енергогенеруючим кампаніям задовго до перших холодів накопичити в себе на складах необхідну кількість палива.
— Чи не головним підсумком третьої сесії Верховної Ради нинішнього скликання стало підтримане 400 голосами рішення, яке відкрило дорогу до Конституційного Суду обом законопроектам по політичній реформі — і парламентському, і президентському. Як, у зв’язку з цим, ви бачите подальше продовження реформи?
— Я прихильник того, щоб у кінцевому варіанті погодити обидві позиції по політичній реформі (і парламентську, і президентську) і виписати їх в одному законопроекті. Хоча мені дивно було спостерігати реакцію моїх колег із опозиційних фракцій, які з ворожістю зустріли президентський законопроект, ще навіть не вчитавшись як слід у суть викладених положень. Леонід Кучма, намагаючись охолодити деякі гарячі голови, абсолютно правильно зазначив, що внесений ним проект політреформи відображає не лише його особисту позицію. Це позиція мільйонів громадян України, яка була висловлена в ході всенародного обговорення та підтверджена даними останніх соціологічних досліджень. Якщо опозиція так категорично налаштована проти цього законопроекту, вона повинна усвідомлювати, що виступає проти домінуючих в суспільстві настроїв і вся політична відповідальність за зволікання з політреформою цілком і повністю лягає на її плечі.
— Чи не є жорстка позиція, продемонстрована прем’єром Віктором Януковичем стосовно питань продовольчої кризи, його спробою підтвердити статус потенційного претендента на пост глави держави?
— Велика вимогливість, постійне прагнення називати речі своїми іменами — це риси характеру Віктора Федоровича. Саме завдяки їм в уяві багатьох сформувався образ нинішнього прем’єра як суворого, а часом навіть жорсткого політика та господарника. Негаразди на продовольчому ринку змусили його вдатися до низки непопулярних заходів та різких висловлювань. Чи слід розцінювати таку лінію поведінки керівника Кабміну як його серйозну заявку на участь у виборчій кампанії від провладних сил? Частково, так. З одного боку, прем’єр щиро прагне стабілізувати ситуацію з цінами на основні види продукції, тобто повернути їхню відпускну вартість до травневого рівня. З іншого, ні наша депутатська група, ні фракція «Регіони України», як і цілий ряд політичних та громадських організацій, не приховували свого бажання бачити Віктора Федоровича єдиним кандидатом від провладних сил на майбутніх президентських виборах.
— Хоча до виборів залишилося більше як рiк, опозиція вже назвала своїх основних кандидатів. Насамперед, це лідер «Нашої України» Віктор Ющенко та лідер КПУ Петро Симоненко. В той же час від політичних сил, які підтримують діючу владу, жодних конкретних заяв ще не було. З чим це пов’язано — партія влади не може визначитися з кандидатом, у провладних політиків є надія перенести вибори на кілька років пізніше чи є якась інша причина?
— Те, що опозиція вже досить довгий час живе лише майбутніми президентськими виборами і підпорядковує вирішення навіть найголовніших державних питань рейтинговій «розкрутці» своїх лідерів, не робить їй честi. Однак щодо конкретних персоналій кандидатів, ситуація ще досить невизначена в обох таборах — і провладному, і опозиційному. Опозиція є надто строкатою, щоб говорити про висунення з її середовища одного або навіть двох претендентів на найвищу державну посаду. Серед провладних кіл теж можна виокремити цілу плеяду досвідчених політиків, управлінців, для яких здобуття президентства було б достойною відзнакою їх попередньої діяльності. Кандидат від влади повинен бути обов’язково названий вже цієї осені. Як передчасний старт, так і надмірне зволікання з визначенням кандидата може коштувати перемоги.
— Судячи з назви, ваша депутатська група має відстоювати ідеї європейської інтеграції. Які конкретні кроки зробив «Європейський вибір» у справі утвердження європейського вектора розвитку нашої держави?
— Назва нашої групи дійсно вiдображає тi завдання, які ми перед собою ставимо. Найголовніше з них — законодавчо забезпечити процес інтеграції України в європейські структури. Треба переробити весь масив законів та інших нормативно-правових актів у відповідності до стандартів, за якими живе європейська спільнота. Це складна, малопомітна і не завжди вдячна робота, це зовсім не те, що ходити по мітингах та закликати рухатися в Європу. Але не зробивши її, ні про яку Європу нам годі й думати. Саме цим і займаються наші депутати, працюючи в різних комітетах. Крім того, ми працюємо над впровадженням в усіх регіонах України принципів Європейської Хартії про місцеве самоврядування. Це має допомогти розвитку реального самоуправління територіальних громад, появи в їхнiй роботі європейських стандартів демократії.
— Дехто з аналітиків пов’язує існування в парламенті аж двох фракцій, що базуються на представниках Партії регіонів — вашої та фракції «Регіони України», із суперечностями у відносинах між прем’єр-міністром Віктором Януковичем та першим віце-прем’єром Миколою Азаровим. Наскільки це відповідає дійсності?
— По-перше, говорити про якісь суперечності у стосунках між Віктором Федоровичем і Миколою Яновичем, які нині пліч-о-пліч працюють в уряді над вирішенням спільних проблем, можуть лише люди, які живуть за принципом «чув грім, та не знаю, де він». Більш злагодженого тандему треба ще пошукати. Наскільки я можу судити (а у мене для цього, повірте, є достатньо інформації), між Януковичем і Азаровим встановились сьогодні не лише прекрасні ділові, а й достатньо приязні особисті стосунки. По-друге, «Європейський вибір» та «Регіони України» створювались не під певних осiб, а для вирішення конкретних законодавчих та політичних завдань. І хоча в «Європейського вибору» багато спільного з «Регіонами», ми маємо свою, окрему позицію з цілої низки важливих питань.
— Кілька місяців тому в пресі пішли розмови, які потім припинилися, про можливе злиття вашої депутатської групи з фракцією «Регіони України». То ж чи будуть об’єднуватися «Європейський вибір» та «Регіони України» в одну структуру?
— Найближчим часом злиття не передбачається, хоча в подальшому це не виключено. Але для того мають з’явитися серйозні політичні передумови.
