Сьогодні США відзначають 224-й День незалежності. Хоч би як хто ставився до нинішньої ролі цієї країни в світі, абсолютно очевидно, що культ особистої свободи та особистих досягнень, відповідальність влади перед суспільством, свобода слова і тотальний прагматизм стали гарним інструментом побудови ефективної держави. Крім того, американський спосіб життя став непоганим «товаром», що забезпечує культурно-інформаційне домінування США. В опитуванні «Дня» — цінності 224-літньої незалежності очима українців.
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України:
— Часто, коли ведуть мову про американські цінності, на перше місце виступає ідеал індивідуальної економічної свободи, принцип індивідуалізму, досягнення матеріального благополуччя (власний будинок, власне діло). Багато хто буденно уявляє, що це і є стрижень американської культури. У цьому сенсі її протиставляють нашій культурі, твердячи, що наші цінності далекі від меркантилізму, від індивідуалізму, що вони колективістські, соборні, що ми хочемо всі жити однією соціальною громадою. Я ж вважаю, що це найглибша помилка і що саме американці можуть усьому світові показати приклад справжнього колективізму. Справжній колективізм зростає на основі розуміння цінностей своєї власної індивідуальної свободи. Справжній колективізм, справжня соціальність людей пов’язані з їхньою здатністю вступати в добровільні асоціації, і з їхньою допомогою, не апелюючи до держави, досягати своїх цілей. Саме така психологія формувалася в американців. Американський індивідуалізм — це не індивідуалізм атомізованих індивідів, які вважають, що треба всього домагатися поза асоціаціями з іншими людьми. Їхній індивідуалізм — це цінність індивідуальної свободи, на цій основі вони створюють безліч добровільних соціальних асоціацій, які є цілком незалежними від держави. І в цьому сенсі цінність спільної дії, цінність того ж колективізму в них набагато розвиненіша. Три чверті дорослих громадян Америки входять до складу хоч би однієї добровільної асоціації. У нашій же країні в таких добровільних асоціаціях перебуває переважна меншість людей: 10—12%. Це ми, скоріше, є прикладом суспільства атомізованих індивідів. І якщо розглядати американські цінності як позитив для нас, то це насамперед здатність на основі цінності індивідуальної свободи вступати в активну соціальну взаємодію і таким чином досягати і індивідуальних, і колективних цілей.
А що стосується недоліків американської системи цінностей, то вони пов’язані з особливостями їхньої культури, яка накладає вето на вияви слабкості дієздатної дорослої людини. Адже в нас досить сказати, що тобі погано, і люди якось мають виявляти до тебе своє співчуття. У такому культурному середовищі жити, звичайно, психологічно легше, але це середовище породжує деякий паразитизм. Людині іноді вигідніше зайняти позицію слабкого, аніж боротися за свою індивідуальну «проспериті», як кажуть американці. У США чітко виокремлюють категорії слабких (причому це в них з’явилося не так давно — після Великої депресії), їм віддається пріоритет, а всі інші, тобто не інваліди, не люди похилого вiку, не діти, мають боротися за своє існування щодня, з величезним напруженням. І ніякої поблажливості до людей, які демонструють свою слабкість, в Америці не існує. У цьому сенсі їм жити набагато важче. Невипадково в США так часто фіксуються різноманітні психічні зриви, пов’язані із проблемами втрати роботи, розорення. Це зворотний бік американської системи цінностей, що постійно стимулює людину, яка не належить до категорії недієздатних, діяти з повною віддачею.
Євген БИСТРИЦЬКИЙ, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»: — Моя думка загалом щодо найгрунтовніших цінностей, на які спирається понад 250 років американська цивілізація, не відрізняється від загальноприйнятої — це базові принципи протестантської етики, що створюють дух підприємливості та сучасного ринку. Їх мають знати освічені люди. Моє уривкове знання про загальні людські орієнтири американця підказує цитату з щоденника одного з державних діячів, батьків американської нації, Бенджаміна Франкліна, який казав, що хотів би бачити кожного таким, як Христос, тобто, мабуть, максимально віруючим у своєму житті, та, разом з тим, таким, як був Сократ, тобто, вірогідно, маючим свій розум, що піддає все сумніву та приймає рішення самостійно на основі знання, науки. Мій незагальний, персональний, досвід освоєння американського світу заздрить простим повсякденним речам, яких, як правило, дотримуються наші партнери. Це — спосіб мислення і дії від знання конкретних деталей справи до розуміння цілого на основі досконального оволодіння частинами. Це — намагання довести свою точку зору публічно, а не приховано, через інтриги. Звідси — чесність, починаючи із дрібниць, та раціональне розуміння й планування цілого. Що нам в Україні варто з цих цінностей перейняти? Раціональність, доцільну організацію праці, життя, побуту, віру у силу науки, наукового знання, модерних технологій — просвітницький оптимізм. Публічне застосування розуму, публічне обговорення, публічні дебати, намагання відкрити систему прийняття рішень, у тому числі ринкових. Не слід, на мою думку, запозичувати в жодному разі того, що не вдасться запозичити, тобто нас самих, а також надзвичайну, скажу так, довіру до могутності грошей.
Євген СВЕРСТЮК, письменник, головний редактор газети «Наша віра»:
— У посткомуністичному просторі остаточно впала цінність радянського ширвжитку і декларативних класових цінностей. Серед імпортованого ширвжитку й «ширнепотребу» опинилися й американські цінності, які в самій Америці мали свій релігійно-філософський грунт. Демократичні принципи: свобода, власність, ініціативність — усе це опори людини віруючої й життєдіяльної. Їх можна вибірково пересаджувати на аналогічний свій національний грунт. Або спрофанувати свободу без абсолюту й обов’язку, власність без правових принципів, ініціативу без відповідальності — все це має злоякісні тенденції. Багач мусить постійно ушляхетнюватися, а не прориватися до влади з цинічними гаслами соціального захисту. Американські цінності включають також захист особистої честі й національної гідності, через що українці в Америці завжди почувалися вільніше, ніж на Батьківщині.
Олег СОСКІН, директор Інституту трансформації суспільства:
— Те, що я знаю про американські цінності, на яких були побудовані класичні Сполучені Штати Америки, — це свобода для кожного громадянина в усіх її проявах: особистісна свобода, економічна свобода (володіння приватною власністю) та політична свобода. Це перша беззаперечна цінність, яка повинна бути й українською. Друга цінність — це те, що в основі американського суспільства лежала християнська мораль у широкому розумінні цього слова. Третя фундаментальна цінність — це те, що людина, маючи свободу, разом з тим не обмежує свободу інших. Четверте — це роль держави, яка, сформувавши правила гри, намагалась їх не порушувати. І п’яте — це те, що американське суспільство надзвичайно схильне до розвитку, воно динамічне. Усі ці позитивні речі, на мою думку, повинні бути базовими і в Україні. Що ж стосується негативних рис — масової культури, насильства, споживацького підходу, егоїзму, — то це побічний продукт американського способу життя, з яким самі американці борються. На жаль, і в Україні, і в багатьох інших державах багато представників місцевих еліт сприймають ці екскременти життєдіяльності організму американської держави як модель для наслідування й подають їх під виглядом американських цінностей.
Тетяна ЩЕРБИНА, інженер-будівельник:
— Мені здається, що американці мають одну приголомшуючу якість: вони не тільки говорять, але й роблять. Ось це прагнення «зробити» самого себе — це те позитивне, що слід би перейняти. А чому не варто вчитися... Мабуть, слов’яни завжди славилися духовністю — вона для них була над усе. І цю цінність не хотілося б втрачати.
Олена НЕСТЕРЕНКО, студентка 3-го курсу промислово-економічного коледжу:
— У них є багато того, чому ми могли б повчитися. У них більш демократична країна, ніж наша. Це, по-перше. По-друге, економічний рівень їхньої країни набагато вище. По-третє, це ставлення до молоді. У нас тільки розвивається мережа центрів соціальних служб для молодих. У них більш зацікавлені в молодих людях, у підлітках — забезпечують роботою, навчанням, надають пільги молодим сім’ям. Про це я знаю від своїх родичів, які там мешкають. У нас же прийнято багато правильних законів з молодіжних питань, але вони не виконуються. Чого б не слід було переймати: наші діти зараз переважно дивляться американські фільми, по суті, виховуються на них. Нинішні школярі не знають наших мультиків — тільки «Томів і Джеррі». Сцени насильства з раннього віку закладаються у їхню психіку. Хотілося б уберегти їх від цього.
Сергій ПЕТРОВ, соціальний працівник:
— Якщо спробувати сформулювати, що я маю на увазі під американськими цінностями, то я б назвав це словом «визначеність». Вони мають визначеність: якщо людина виходить на роботу, то вона чітко знає, що робить; якщо навчається чому- небудь, то усвідомлює реальну перспективу своєї професії. Звичайно, це наслідок демократичного завоювання американського народу. У нас дуже добре розвинена «економіка» — ми звикли на всьому економити. Дивлюся, як вони живуть: у людей вистачає грошей, їм не треба нічого економити. Чого не треба переймати? Не знаю. Коли дивлюся їхні фільми, то мені здається, що у них все нормально.
Поліна ЦАРЕГОРОДЦЕВА, менеджер міжнародного туризму:
— Нам не вистачає раціоналізму. Вони великі практики — мене це дуже радує. З цим стикалася у побуті і на роботі — у мене дуже багато американських друзів. Але крім раціоналізму, я у американців нічому більше не хочу вчитися. Все інше є у нас і в інших європейських культурах, оскільки, на мій погляд, американська культура — це синтез інших культур. Поняття «свобода слова», «демократія» — це, по-моєму, крики в порожнечу. Для нашого менталітету це дуже складно: говорити про це може кожний і для себе нарізно може це якось трактувати, і всі разом ми це можемо усвідомити, але не запровадити. Та все-таки, думаю, було б непогано спробувати це зробити. Не треба переймати простодушність і наївність. Вони більш прямі й прості люди, ніж ми.
Ксенія КУДРЯВЦЕВА, артистка балету, студія ансамблю імені Вірського:
— Це питання для мене завжди було спірним, тому що я мала одну думку, а батьки постійно нав’язували абсолютно іншу. Мені подобається, що у них більш розвинена країна і що у них дійсно цікаво, є доступ до великої кількості інформації. Там більш повно можна себе проявити, але американська молодь, як мені здається, цим не користується. Що нас — українців — вирізняє: якщо людина дійсно чогось захоче, то вона доб’ється.
