Саме стільки чекала Україна. Вчора у Верховній Раді України о 16.00 розпочалися парламентські слухання в пам’ять про жертви Голодомору 1932–1933 років. Рівень уваги до цієї події неприємно вразив. Побувавши у стінах Верховної Ради вранці, кореспондент «Дня» побачив лише кількох журналістів... Широкими коридорами проходила численна делегація, що довго оглядала величезне панно з народними депутатами, порожню ложу преси, але якось поспіхом (ніби соромлячись) промайнула грунтовну виставку книжок і фотоматеріалів, підготовлену до слухань у парламенті.
«День» постійно звертається до цієї складної теми. Юридичні аспекти оцінки Голодоморів в Україні (поза обговоренням чомусь залишилися Голодомори 1921 – 1923 рр. і 1946 – 1947 рр.) менш відомі. Тому ми хотіли б їм приділити більше уваги.
Голова київської організації «Меморіал» Роман Круцик вважає відрадним фактом, що ВР України прийняла звернення до ООН з проханням визнати Голодомор в Україні геноцидом. Але, на його думку, «Голодомор стався на території УРСР, і власне держава Україна повинна визнати його геноцидом через постанову Верховної Ради. Тільки на її основі Генеральна прокуратура України має порушити кримінальну справу. Лише зібравши докази, документи Верховна Рада може звертатися до ООН».
Розслідування справи повинно розглядатися у відповідних судах. Якщо ми визнаємо, що утворення СРСР є законним, то справу треба розглядати в судах Російської Федерації, що є спадкоємицею СРСР. Р.Круцик вважає, що, «як правило, геноцид здійснюється за згодою влади або при її мовчазній згоді. Суди РФ залежні від своєї держави і результат відомий заздалегідь. Якщо СРСР – законне утворення (а є всі історичні та юридичні підстави вважати, що УНР також – у 1918–1919 рр. вона була визнана рядом держав) і починати вибудовувати політичний, юридичний ланцюг, то в такому разі Україна, що відновила свою незалежність у 1991 році, має повне право розглядати питання геноциду в судах своєї держави. Але оскільки виникає судова ситуація між Україною та Росією (а політична вимагає будувати добросусідські відносини), цей шлях є неправильним і приведе до конфронтації. Найкращий метод – звернення до міжнародного кримінального суду. Так можна звертатися до ООН, але, як показує практика, – злочини у Конго, Руанді, Лівані завершувалися лише вербальним осудом в органах ООН, але не мали ніяких судових наслідків для винних. Більше ста років міжнародні юридичні організації намагаються утворити Міжнародний кримінальний суд. Весною 2002 року відбулася остання ратифікація (а Україна в числі більш як ста держав підтримала ідею створення) і треба було пройти 60 (!) ратифікацій». Через якийсь час МКС уже вправі розглядати справи. Але і тут, вважає Р.Круцик, є декілька застережень: «не підписали положення про створення цього органу такі держави, як США, Росія, Китай».
Хто ж винуватий? Майже нікого не залишилося в живих. Проте навіть осуд і визнання Голодомору геноцидом на світовому рівні дає моральну реабілітацію тим людям, які загинули, їхнiм родичам.
Ми пережили три Голодомори в Україні. В 1921–1923 рр. він забрав життя 1,5 мільйона чоловік – його не засудили. Тому і повторювалося все у 1932–1933 роках, а потім у 1946–1947 роках. Як відзначив під час парламентських слухань голова ВР України Володимир Литвин, мета їх — «ще раз звернути увагу вітчизняної та світової громадськості на трагічні сторінки історії України». З цим важко не погодитись. Але чому так довго й важко просувається справа?
«Україна як держава нарешті мусить дати історичну, політичну і юридичну оцінку тим подіям. Поляки, чехи, прибалти засудили спадщину тоталітаризму, а ми дійшли вже до того, що законом про соціальний захист ветеранів війни продовжили термін війни бійцям винищувальних батальйонів, що займалися репресіями, до 1952 року. А жертва має доводити вже у незалежній Україні своє лояльне ставлення до свого ката, і тільки тоді вона може отримати реабілітацію. Держава має переглянути підходи до минулого, дати йому належний осуд, поставити хрест і тільки тоді рухатися уперед. Влада в Україні мусить визначитися. Поки репресовані будуть покірно платити податки, а їх кати отримувати пільги, ніякого поступу не буде», — відзначив Роман Круцик.
Продовження теми на сторінці "Подробиці"
