Вчора Олександр Мороз так і не підписав закон «Про Кабінет Міністрів України». Мовляв, вже зробив це 27 грудня. А журналістам повідомив , що якщо Президент України не підпише цей закон, то голова ВР «зобов’язаний його оприлюднити». Ніби інших варіантів не існує. Так що шукайте текст закону в сьогоднішньому примірнику «Голосу України». Можливо, і знайдете.
Щоправда, напередодні було оприлюднене рішення суду, яке забороняє голові Верховної Ради підписувати закон про Кабмін. Рішення виніс Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області після розгляду позову представника партії «Наша Україна» Ігоря Кріля. Крім того, суд заборонив редакціям газет «Голос України», «Урядовий кур’єр», іншим офіційним виданням, фізичним або юридичним особам публікувати закон про Кабмін. Але Морозу Мукачівський суд не указ. Його рішення він назвав «цікавим», але «абсолютно безглуздим». Пояснив він свою думку просто: «Суддя не вміє читати Конституцію».
Треба наголосити — цей той рідкісний випадок, коли з Олександром Морозом можна погодитися. Ми вже звикли, що у нас районні й міські суди можуть поновлювати на посадах прокурорів, депутатів, голів адміністрацій і т.д. Але такого юридичного кульбіту ще не було. Цей «хід» Ігоря Кріля став несподіванкою не лише для журналістів і антикризової коаліції, але, схоже, і для його однопартійців. «Така ситуація є ненормальною й не сприяє підвищенню авторитета судової влади. Вирішувати такі питання повинен Конституційний, а не районний суд», — вважає нашоукраїнець Олександр Кучеренко. А віце-прем’єр Микола Азаров заявив, що «система судових рішень сягнула абсурду».
Політолог Віктор Небоженко взагалі вважає, що таким чином можна спровокувати «юридичний сепаратизм». «У відповідь на заборону Мукачівського суду з’явиться рішення, скажімо, Донецького обласного суду про те, що Мороз навпаки зобов’язаний підписати даний закон, тому що інакше не виконає свого обов’язку. Це несерйозно, якщо у нас районний або навіть міський суд розв’язує конституційну кризу в Україні», — вважає політолог.
Небоженко також переконаний, що суди не повинні втручатися у велику політику. «Повноваження судів на місцях не поширюється на оцінку політичної діяльності перших осіб країни. У світі такого не знають. Конституційна криза вирішується в рамках повноважень відповідних інституцій із відповідними повноваженнями. Підписувати чи не підписувати — це політична воля та відповідальність самого Мороза.»
З іншого боку, це рішення Мукачівського суду продемонструвало пасивність Конституційного Суду. Де його рішення? Хоч наш КС — це окрема тема. У його діяльності є багато чого незрозумілого. Скажімо, ніхто не знає, як формується порядок денний КС. Але, як говориться, святе місце пустим не буває. Коли мовчить Конституційний Суд, за нього ухвалюють рішення Мукачівський, Печерський та інші суди.
Але все це, як мовиться, деталі. Головне, що під текстом Закону про Кабмін вже стоїть підпис Мороза. А це означає, що протистояння між Президентом й іншими гілками влади набирає обертів. Щоправда, Віктор Янукович знову завів стару пісню про компроміс. Начебто, згідно деяких статей закону про Кабінет Міністрів «можливі будь-які політичні рішення», якщо вони будуть йти на користь державі. «Ми завжди настроєні на компроміс. Будь-який компроміс можливий у парламенті. І я знаю, настроєність депутатів у таких випадках завжди позитивна», — сказав Янукович. Правда, він не уточнив строки досягнення компромісних варіантів — до публікації чи після публікації закону про Кабінет Міністрів. Олександр Мороз також хотів би «переговорити з Президентом». «Мені здається, що він не винен в тому, що його так підставляють представники апарату», — сказав Мороз і при цьому додав: «Нехай він із ними розбереться».
Тут пригадується відомий постулат: «Агресор завжди миролюбивий». Це стосується і Януковича, і Мороза. Коли вже все захоплено, можна домовлятися про мир.
