Нещодавно відома шведська фірма з виробництва меблів IKEA відкрила своє представництво в Росії. Але, так і не розпочавши своєї роботи, вимушена була закрити російській відділ. Причина — шведських нервів і коштів не вистачило на хабарі усім чиновникам, екологам, пожежним, від яких залежало надання дозволів на роботу меблевої фірми. Наслідок — втрачені робочі місця та іноземні інвестиції. Як казали давні римляни, — «розумному — досить». Тому, напевне, не слід вчергове повторювати, як у дитячому вірші «Что такое хорошо, а что такое плохо», що корупція є світовим злом. Але навіть якщо дратує моралізаторство, можна звернутися до сухих цифр. Так, за даними Світового банку, щороку через корупцію зникають тисячі мільярдів доларів. Але є люди, які називають цю цифру заниженою.
Зокрема, професор, доктор Петер Айген, засновник і голова консультативної ради Transparency International, називає корупцію міжнародним феноменом, який існує з мовчазної згоди всіх держав світу. Про це він заявив під час своєї доповіді «Боротьба з корупцією — досвід Transparency International», яку прочитав в Україні під час свого короткого візиту до Києва. До створення неурядової антикорупційної організації, яку він нині очолює, професор прийшов зі Світового банку. Свого часу молодий Петер Айген запропонував своєму керівництву заснувати орган, який би ефективно боровся з міжнародною корупцією. Однак Світовий банк, який на той час, як висловився німецький професор, діяв як підприємство, виставив за двері амбітного працівника. «З того часу багато що змінилося, — розповів Петер Айген. — Тепер Світовий банк є одним із головних борців проти корупції». Сам засновник Transparency International відзначає, що до моменту створення ним міжнародної організації корупція за кордоном була де-факто дозволена. Іншими словами, європейські підприємці в інших країнах могли собі дозволити те, на що б ніколи не наважилися вдома. І мотивація для цього була: адже якщо заборонили б експортну корупцію, дорогі закордонні замовлення діставалися б конкурентам. Отже, той, хто соціально правильно себе поводить, в результаті виявляється фінансово покараний. Як відзначив Петер Айген, міжнародний феномен корупції, як і будь-якого протиправного діяння, що існує за мовчазною згодою світових держав, полягає у тезі: «Якщо іншим це дозволено, чому я цього не можу робити?». Коли професор Айген пропонував методи подолання корупції, йому зазвичай відповідали: «Ми не можемо просто взяти і відмовитися від хабарів». На практиці ж справа виявилася якщо не простішою, то, принаймні, здійсненною. Професор запропонував декільком шведським та німецьким фірмам відмовитися надавати хабарі за одержання закордонних замовлень. Було розроблено систему моніторингу, відповідно до якої країни, що брали участь у міжнародних тендерах, зобов’язувалися не діяти за спиною одна в одної і не вдаватися до корупції, аби отримати замовлення.
Звертаючися до власного досвіду протистояння корупційному монстрові, голова Transparency International розповів, що під час його роботи у Південній Африці йому неодноразово доводилося протистояти відверто корупційним махінаціям на державному рівні. Наприклад, у Кенії було прийнято проект будівництва АЕС вартістю 300 — 400 млн. доларів, який не окупав себе. Зиск від будівництва був меншим за витрати. Зокрема, доводилося переселяти мешканців із певних територій, порушувалися екосистеми. Часто в африканських країнах затверджувалися непотрібні будівельні проекти, які висмоктували кошти, що могли б піти на розвиток медицини, освіти тощо. Transparency International вдалося викрити схеми, при яких прем’єрові Кенії на рахунок було переведено 10 млн. доларів за те, що він дав дозвіл на дорогий, але непотрібний проект, що оцінювався у 400 млн. доларів.
За словами професора Айгена, більшість людей вважають найефективнішою зброєю у боротьбі з корупцією штрафи, санкції. Втім, на його думку, такі заходи — примітивні за своєю дією, це тупа зброя, яка приносить лише тимчасову перевагу у боротьбі, але не дає остаточної перемоги. Його рецепт перемоги у боротьбі з хабарництвом простий: запровадити таку систему освіти, за якої б діти виростали з почуттям порядності. Організація Transparency International за роки свого існування розробила таку собі «книгу кухонних рецептів» боротьби зі світовим корупційним павутинням. Сюди включено вдалі проекти, які допомогли здолати корупцію у певних країнах, і невдалі, аби у майбутньому не влаштовувати провальні експерименти. Щодо позитивного досвіду, доктор Айген назвав систему анонімних свідків у Індії, в Кенії — ігрові заходи, які дозволяють людям вчитися реагувати на вимогу хабарів, повідомляючи антикорупційні служби, у Німеччині — шкільні класи, які приходили до міської ратуші з міні-мітингами. Зрозуміло, боротьба з корупцією індивідуальна для кожної окремо взятої країни з її особливим менталітетом. Так, Махаті, прем’єр Малайзії, назвав Transparency International расистською організацією, яка не враховує східних цінностей і культури. Президент Беніні, навпаки, сам зізнався, що його чиновникам не треба платити заробітну плату через те, що вони займаються самофінансуванням (читай — хабарництвом).
Петер Айген має свою гіпотезу впливу корупції на багаті на ресурси держави. На його думку, саме таким країнам корупція завдає найбільшої шкоди, оскільки за ресурси триває безперервна боротьба, — це так зване прокляття ресурсів. Саме тому потенційно заможні держави на практиці виявляються дуже бідними. І щоб цьому протистояти, стверджує засновник Transparency International, необхідно запроваджувати магічний антикорупційний трикутник — громадське суспільство, неурядові організації, закон.
ДОВIДКА «Дня»
Transparency International — міжнародна неурядова організація з головним офісом у Берліні, яка бере активну участь у подоланні корупції на національному та міжнародному рівнях. Transparency International працює в понад 100 країнах світу, має офіційні представництва в 90 країнах.
