«Артек» лихоманить давно й стабільно. Приблизно щовесни інформаційний простір, суміжний з Україною, заповнювали страшні повідомлення про «загибель» табору. І щоразу натовпи журналістів їхали до Гурзуфа й змальовували світові картини одна песимістичніша за іншу. Але щороку з першими променями весняного сонця «Артек» оживав і приносив чималу користь не лише дітям, а й «кишеням» багатьох навколотабірних структур. Але наставав новий бюджетний рік — і все повторювалося знову. З роками табір дедалі менше спромагався долати проблеми — організація відпочинку так і залишалася «радянською», один «шоу-фестиваль» змінявся іншим, нарешті припинили працювати окремі табори, але в цілому «Артек», все ж таки, якось виходив із ситуації. Думали, що й цього, 2009 року, буде те саме, але втрутилася світова фінансова криза, й ситуація стала критичною — табір припинив роботу взагалі, зарплату не виплачують, понад тисячі працівників загрожує звільнення, хоча з 1930 року й навіть у роки війни «Артек» не закривався й працював в евакуації на Алтаї.
Уже нинішнього місяця колектив табору провів попереджувальний страйк: вимагає виплати тримісячних боргів заробітної плати й погрожує голодним страйком. Директор «Артека» Борис Новожилов приїхав до Києва, щоб провести прес-конференцію й розпочати голодування, але через це потрапив до лікарні «Феофанія». У відкритому листі гендиректора, адресованому керівництву України, називаються причини такого рішення: «Ухваленим бюджетом на 2009 рік Міжнародний дитячий центр «Артек» поставлено на межу зникнення. «Сьогодні «Артек» стоїть перед необхідністю скорочення близько 1100 висококваліфікованих фахівців, зупинки реалізації педагогічних програм і міжнародних проектів у рамках співпраці з ООН, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та іншими авторитетними міжнародними організаціями, — зазначається в листі. — Істотне послаблення «Артека» відкриває широкі можливості для рейдерських атак на його земельні ділянки та майно».
Причин такого становища ніхто не пояснює: мається на увазі, що бюджет має за будь-яких умов дати гроші. Тим часом у неупередженого читача виникає чимало запитань, і одне з них «як «Артек» міг опинитися без грошей, якщо він такий запитаний для відпочинку дітей не лише України, а й усього світу, а вартість путівок становить від 6 до 15 тисяч гривень?» «Ринкове» мислення логічно приводить до висновку: рано чи пізно держава й мала відмовитися від фінансування такого «Артека».
Але таємниця, яку приховують захисники «Артека», — а до процесу долучилися й омбудсмена Ніна Карпачова, й інші політики, цілі партії — полягає ще й у тому, що держава поки й не відмовлялася від фінансування «Артека». Чому тоді здійнявся галас? А тому, що замість нібито запланованих (ким, не повідомляється) до кризи 37 мільйонів гривень, «Артеку» в новому бюджеті передбачили на держзамовлення 19 мільйонів. Крім того, Міністерство сім’ї, молоді та спорту виключило фінансування дитячих центрів відпочинку з різних фондів, зокрема й з фонду оплати праці. Скажете, нормальний захід у рік кризи? Нормальний. Чому вчителі, лікарі й інші бюджетники повинні страждати, а «Артек» видавлює гроші силою? Та й хто підрахував: це мало чи багато — 19 мільйонів. Чи можна «померти», маючи «в кишені» 19 мільйонів гривень? Експерти вважають, що МДЦ «Артек» з його світовою славою решту може заробити сам — просто не буде грошей на те, щоб розкидати їх направо й наліво, про що ми поговоримо нижче. Але саме це й не влаштовує «Артек», що звик до шикарного життя й не бажає від нього відмовлятися. Тому весь нинішній галас, голодування, лікарні, протести — це всього лише зовнішній бік підкилимової боротьби за бюджетні кошти. Наразі багато говорять про те, яким «Артек» має бути зараз. Але поставивши запитання «Чи потрібен такий «Артек» державі Україна?» — ніхто поки так і не дав на нього відповіді. І якщо не потрібен такий, то немає відповіді й на друге запитання: «А який «Артек» Україні був би потрібен?» І чим більше аналізуєш зараз те, що сталося, тим зрозуміліше стає, що ситуація розвивалася закономірно — така криза рано чи пізно мала статися.
З одного боку, вже років десь п’ять поспіль доводиться читати статті про необхідність реорганізації «Артеку», але за весь цей час ні в самому МДЦ «Артек», ні у відомствах, причетних до управління ним, не зроблено геть нічого для того, щоб наблизити це неспокійне господарство до ринкових умов, до сучасних норм економічного життя. Крім, мабуть, того, що ще наприкінці листопада 2007 «Артеку» було надано статус «Під егідою ЮНЕСКО», що передбачає отримання фінансової й організаційної допомоги з боку цієї міжнародної організації. Таким чином, ЮНЕСКО зобов’язалося частково фінансувати внутрішні заходи «Артеку», наприклад, проведення дитячих фестивалів, а також надавати допомогу в їхній організації. Хоча на місці це сприйняли не як стимул для реформування й перебудови роботи МДЦ, а просто як додаткове джерело прибутку. Також іще в січні 2007 року Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України просило передати Міжнародний дитячий центр «Артек» у сферу свого управління. Але цю ідею, напевно, вважали несерйозною, й усе залишилося, як було...
Для такого консерватизму є декілька причин. По-перше, дуже нетиповою є ця оздоровниця для України. І сам «Артек» і основи управління ним формувалися в умовах радянських політичних традицій і командної економіки, і якщо інші оздоровниці Криму вже встигли більш-менш пристосуватися до ринкової курортної економіки, то «Артек» з багатьох причин цього не зробив. Заважають, з одного боку, звичка жити за рахунок держави на всьому готовому, що пояснюється стандартним виправданням: «Так це ж діти!», й у всіх адміністрацій була надія, що такий стан речей може тривати якщо не вічно, то ще доволі довго. Ця ілюзія підкріплялася також тим, що «Артек» увійшов до складу Державного управління справами (ДУС), що нібито гарантувало безбідне й легке життя табору на тривалий час і за рахунок держави.
З іншого боку, «Артек» розташований у найкращому курортному місці України, в умовах ринку не переставав бути привабливим куточком для різних політичних і економічних структур, які так чи інакше намагалися прибрати його до рук. Кожний квадратний метр землі в Гурзуфі, між Аю-Дагом і Адаларами, за ціною дорівнює вартості такої ж площі в Монако — й це не дає спокою багатьом «приватизаторам».
У той же час, можна навіть не гадати про причини кризи в «Артеку» — вони зазначені в акті Рахункової палати України, що перевіряла «Артек» не так давно. Там сказано: борги за реконструкцію «Артеку» в минулі роки та неефективний менеджмент Головного управління справами Президента України довели Міжнародний дитячий центр до фінансової кризи. Якщо врахувати, що «борги за реконструкцію» — це теж неефективний менеджмент, то причина залишається лише одна. На початок 2008 року кредиторська заборгованість «Артеку» становила 36,5 мільйона гривень. Як повідомляла свого часу прес-служба Рахункової палати за даними аудиту, за останні п’ять років на ремонтні роботи витрачено 102,3 мільйона гривень. Разом із тим, кількість відпочилих в «Артеку» дітей знизилася на 36% порівняно з 2002 роком, а кредиторська заборгованість зросла в 40 разів. Саме рішення взяти кредит у 47 млн. грн. для реконструкції дитячого центру, за висновками аудиторів, було економічно не обгрунтованим. «Фактично, воно поставило під загрозу збереження державного майна й привело підприємство до фінансової кризи, арешту його банківських і казначейських рахунків», — повідомляє Рахункова палата. Виплати відсотків за кредитами за п’ять років становили 21 мільйон гривень, заборгованість банкам становить майже 20 мільйонів, тоді як внутрішнього ресурсу для її погашення немає. Незважаючи на це, керівництво МДЦ «Артек» користується послугами посередників для реалізації путівок, що призводить до їхнього подорожчання в 1,5—2,5 разу. Втрати через непрямі розрахунки лише в таборі «Морській» становлять 20 мільйонів гривень.
У свою чергу, Головне управління справами Президента України як орган управління «Артеком» не забезпечило обов’язкової реєстрації майнових прав на нерухомість МДЦ і прав на земельну ділянку, — констатувала Рахункова палата. Відсутність винесених у натуру кордонів призвела до численних судових позовів і вилучення частини майна «Артеку» на користь третіх осіб. У період реконструкції керівництво МДЦ допустило низку незаконних виплат. Наприклад, фірмі «Koblenz Partner GmbH» (Люксембург) було виплачено 99 тисяч євро за монтаж кухонного обладнання в їдальнях таборів «Гірський-1» і «Гірський-2», якого фактично в «Артеку» не існує. Обладнання на суму в 15 мільйонів гривень, яке МДЦ придбав для реконструкції споруд, за документами й на момент аудиту було в монтажі у підрядників. При цьому керівництво «Артеку» не висувало претензій ні щодо невиконаних робіт, ні щодо повернення коштів. Колегія Рахункової палати дійшла висновку, що неефективна робота МДЦ «Артек» і кризове фінансове становище оздоровниці є наслідком невиконання Кабінетом Міністрів рекомендацій Верховної Ради щодо ухвалення державної програми розвитку «Артеку» на довгострокову перспективу...
У травні минулого року на сайті руху «Народна самооборона» з’явилося звернення до Президента України, Верховної Ради й Кабміну України, а також ЗМІ, підписане псевдонімом «артеківці», де автори нагадують, що багатомільйонні борги, отримані підприємством унаслідок сумнівних схем реконструкції, «мов дамоклів меч, висять над «Артеком». «Останніми роками «Артек» працює майже вхолосту протягом останніх років в осінньо-зимовий період дітей в «Артеку» дійсно немає». Його автори заявляють про простій цілих корпусів улітку, незважаючи на безліч бажаючих відпочити в престижному таборі. «У першу зміну 2008 року з дев’яти таборів «Артеку», здатних прийняти до 3500—3750 дітей, відкриється лише чотири табори, — попереджали вони. — Інші залишаться незатребуваними. Немає визначеності щодо заповнення таборів у подальші зміни сезону».
Також автори критикували діяльність «Артеку», на їхню думку, «зведену до проведення шоу-програм, мета яких — засвітитися на екранах телебачення й встановити сумнівні рекорди». У зверненні говорилося про наміри нового керівництва перевести «Артек» на сезонну роботу, й після закінчення літнього сезону змінити назву дитячого центру. «Звідси недалеко до розпродажу «Артеку» приватним власникам», — попереджали «артеківці». На закінчення автори від НУ-НС пропонували компетентній комісії провести аналіз фінансово-господарської діяльності «Артеку», зокрема й з’ясувати причини необгрунтованої вартості путівок, призначити нового керівника «Артеку» та створити опікунську й громадську наглядові ради для розвитку табору. Однак нічого цього зроблено не було, більше того, тоді в Міжнародному дитячому центрі «Артек» інформацію про банкрутство й ліквідацію табору називали дискредитуючою й помилковою й навіть повідомили журналістам, що керівництво «Артеку» збирається подати до суду на авторів компрометуючої інформації.
Тепер у МДЦ «Артек» пригадали, що для здійснення спільних програм «Артеку» та ЮНЕСКО ще 2007 року передбачалося створити новий керівний орган — раду керуючих, до складу якого мають увійти представники дитячого центру, ЮНЕСКО й українського уряду. Але його так і не створили. Але стара ідея зараз виглядає рятівною, й лише тепер у колективі заговорили, як сказав Борис Новожилов на прес-конференції в Києві, про створення опікунської ради, яка могла б виправити справи. «Усі міністри, всі народні депутати розуміють і знають цю проблему, але вирішити її поки не можуть, і, швидше за все, ми виступатимемо з ініціативою створення опікунської ради «Артеку», — переказувала його слова журналістам у Криму прес-секретар «Артеку» Олена Мех. У той же час, керівництво табору поки не зверталося до міжнародних організацій, наприклад, до ЮНЕСКО, під егідою якого перебуває МДЦ, з проханням узяти ситуацію в «Артеку» під свій контроль. Мех додала, що опікунська рада може бути відкрита для всіх бажаючих. «Я думаю, сильні світу цього зацікавляться тим, щоб увійти до опікунської ради», — сказала вона.
Може й зацікавляться, але у своїх інтересах чи в інтересах дітей?
У будь-якому разі зараз очевидно, що вивести «Артек» з нинішньої кризи може лише його реорганізація, однак якою вона має бути — ніхто з експертів «Дня» не наважується сказати. У той же час, не має готового плану реорганізації МДЦ ні колектив «Артеку», ні його директор, ні держава. Чи відмовиться від «Артеку» його нинішній «патрон» ГУД? Якщо ні — то чи знайде держава гроші для того, щоб не впасти обличчям у бруд хоча б перед ЮНЕСКО? А якщо відмовиться ГУД — то в яку форму має вилитися приватизація МДЦ, аби «Артек» не було втрачено як «дитячу республіку» якщо не всього світу, то хоча б СНД? Буде створене акціонерне товариство, як на базі більшості кримських оздоровниць, що впевнено ввійшли в ринок, чи «Артек» просто приватизує сильна комерційна структура? Але в будь-якому разі для цього має бути створена реальна й конкретна, ринково грамотна державна програма реорганізації «Артеку» з таким розрахунком, аби ні діти, ні держава (а отже, й народ України) не зазнали збитку. Не варто піклуватися, вважають експерти, лише про того, хто його придбає, він явно виграє там, де наша незграбна держава зараз ніяк не може зрозуміти своєї користі, навіть суто економічної...
У той же час, думка експертів одностайна: форма реорганізації може бути будь-якою, крім однієї — розділення землі «Артеку» на дрібні ділянки й приватизації його частинами, окремими таборами. Саме це й буде кінцем «Артеку», якого, якщо вірити заявам, ніхто не бажає...
Фінал цієї історії видно вже сьогодні, незважаючи на те, чим закінчиться історія з боротьбою за бюджетні кошти. Настен літо, і «померлий» «Артек» оживе й проведе нове літо як завжди успішно, весело й шумно — з фестивалями, піснями, конкурсами та високопосадовими гостями. А на початку наступного року знову «вмиратиме». Або ж МДЦ буде реорганізовано, й тоді він стане щасливим самостійним підприємством і проситиме лише одного — нехай держава не дає нам ніяких грошей, але не заважає жити й працювати самостійно. І таких спектаклів, як нині, більше не буде...
