Якщо порівняти Європу після Другої світової війни, коли існував товарний голод, коли животи буквально приростали до спини не лише у переможених, але й у переможців, коли «прозорі» англійки одружувалися з бравими американськими військовими й лише на палубі американських кораблів мали змогу скуштувати м’ясну страву, то теперішня ситуація на розвиненому Заході за споживанням продуктів і напоїв, товарів і послуг видається абсолютно райською.
Якщо Європа та США в ті далекі часи розважались у вузькому колі друзів, родичів, однолітків, то тепер маємо багатомільярдну індустрію розваг. Якщо п’єси, мюзикли, фільми в ті часи могли фінансуватися одним продюсером, то тепер таке задоволення потребує зусиль декількох компаній, бо коштують вони багатьох мільйонів.
Якщо спорт у ті часи вимагав лише здоров’я, ентузіазму й м’яча, шайби, то тепер лише на останньому чемпіонаті світу з футболу «крутилося» 500 мільярдів доларів...
Якщо в ті часи існувало три примірники англійського комп’ютера, котрий розшифровував німецькі секретні послання, то зараз лише персональних комп’ютерів понад двісті мільйонів.
Власне, потреби й примхи (needs and fads) на Заході задовольняються практично повністю. Якщо не брати до уваги безробітних і маргіналів. Вільне підприємництво, капіталізм править практично у всьому світі й функціонує ефективно. В останні рік-два західні політики й економісти почали говорити про «глобалізацію» й «консюмеризацію», а підприємці й банкіри почали втілювати їх у життя.
Що ж таке ці два кити сучасної економіки? Перше, це — вільний доступ товарів і послуг на всі ринки світу. А друге — постачання споживачеві тих товарів і послуг, які він потребує. Тобто якщо в минулому споживач міг вибирати, то зараз його «потреби й примхи» задовольняються повністю на рівні сучасної технології.
«Глобалізація» ж часто на цьому етапі є одностороннім рухом масових і високотехнологічних товарів iз економічно розвинутих країн до країн, що розвиваються, й вивіз iз останніх сировини, що порушує економічний баланс, породжує бідність.
Ряд протестів у Сіетлі, де практично було зірвано роботу ВТО, в Нью- Йорку проти фінансування Світовим банком і МВФ ризикових екологічних проектів, проти породження більшої бідності в країнах третього світу, висвітлив абсолютно новий аспект протистояння й склад його учасників. Глобалізація стала можливою завдяки комп’ютеризації, власне існує Е-індустрія, Е-торгівля. Балом правлять багатонаціональні корпорації, котрі мають певні ознаки держави, свої емблеми, свої прапори; їхні масові партнери — американський, європейський, японський середній клас з його культом матеріальних благ, а противники — теж діти Інтернету, добре поінформовані про ситуацію, породжену глобалізацією й консюмеризацією: вирубані ліси Бірми, Індонезії, басейну Амазонки, України, Каліфорнії, міста, перенасичені автотранспортом, аеродроми, з яких кожні 30 секунд злітають або прилітають літаки, забруднення повітря, води, землі; зникнення біологічних видів і т.ін.
Якщо перших звільнив комп’ютер «вiд турбот про гроші й про політику», то іншим дозволив зароблені гроші використати на те, щоб людство усвідомило загрозу: загрозу самого Інтернету й суперспоживання.
У США Інтернет використовується так званими «групами ненависті» для об’єднання своїх спільників проти «чорної загрози»; вбивство двома школярами-самовбивцями своїх 12 колег і вчителя минулого року було сплановано в Інтернеті; в маленькому містечку Принц Вільямс школярі діставали поради як виготовляти бомби; в багатьох випадках загроза є для користувачів Інтернету через те, що йде так зване «переслідування» (stalking) дітей, жінок, бізнесу тощо. Єдиними ліками для Інтернету може бути лише стара демократична особиста відповідальність у «кіберпросторі», що починає усвідомлювати американська шкільна система під впливом громадської критики.
Консюмеризація ніби спрямована на благо споживача: виробник і продавець задовольняють усі його вимоги (особливо це стосується товарів довготривалого користування), але насправді веде до суперспоживання, що, в свою чергу, веде до знищення середовища, де мешкає сам споживач, й проти цього виступають противники глобалізації та й адепти «третього шляху», котрі хочуть побудувати «капіталізм з людським обличчям». Їхня конференція відбулася в Берліні на початку червня 2000 року.
Україна, котра ще не масово комп’ютеризована, ще не долучилася до «процвітання», така загроза нам здається віддаленою (хоча перші ознаки суперспоживання видимі на наших вулицях і в наших крамницях). Але прихід цієї ери може застати нас абсолютно не готовими, якщо відставатиме виховання особистої відповідальності й особистого обмеження.
