Дискусії навколо запуску нафтопроводу Одеса — Броди в аверсному (прямому) режимі тривають. Нагадаємо, що його збудували 2001 року для транспортування каспійської нафти до країн Східної Європи, але через економічну невигідність упродовж декількох років нафтопровід так і не використовували. Через непродуманість будівництва, бо коли труба будувалася, про договори з постачальниками ніхто не думав. У червні 2004 року уряд України дозволив використовувати трубопровід для транспортування російської нафти в реверсному режимі. Ситуація отримала своє продовження 30 червня 2008 року, коли під час зустрічі президентів України і Азербайджану було прийнято рішення про заповнення нафтопроводу технологічною нафтою. А вже 22 травня Президент підписав указ про переведення нафтопроводу Одеса — Броди в аверсний режим.
Поставити крапку в питанні реалізації проекту Одеса — Броди повинні були ще минулого тижня в Секретаріаті Президента, де планувалося підписання двох договорів про постачання на західноукраїнські нафтопереробні заводи (НПЗ) п’яти мільйонів тонн нафти. Однак напередодні прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко заборонила державній компанії «Укртранснафта» підписувати договір з Milbert Ventures Inc., яка, за договором, мала виступити замовником послуги транспортування такої нафти.
Своїм баченням цієї ситуації з громадськістю вчора поділилися представники згаданих західноукраїнських НПЗ. «На сьогодні протягом року приблизно половину часу НПЗ Західної України стоять, а половину — працюють. Це пов’язано, в першу чергу, з проблемами поставки сировини. В основному ми працюємо на західноукраїнській нафті, яка закуповується на аукціонах, і частково орієнтувалися на російську нафту», — говорить голова правління НПЗ «Галичина» Олександр Лазорко. Саме з поставками російської нафти існують сьогодні проблеми, пояснює він.
Підтримує колегу й голова правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» Олександр Шиляєв, який додає: «У нашому підприємстві майже 25% належить державі. Виходячи з цього, хотілося б, щоб уряд повернувся до нас і до наших проблем обличчям... Ми змушені шукати альтернативні поставки нафти, що надає можливість існувати й заробляти гроші». Нафтопереробники пояснюють: підписавши договір, можна було б отримати каспійську нафту, яка б зменшила залежність від сировини із сусідньої Росії. А це б забезпечило безперебійну роботу заводів.
Між тим, своє занепокоєння намірами української сторони запустити в аверсному режимі нафтопровід Одеса — Броди висловив віце-прем’єр Росії Ігор Сєчин. У Білокаменній говорять, що через це російські компанії мають проблеми з поставкою нафти до Чехії. Українська сторона на такі закиди поки що не реагує, а тільки обмежується контрзвинуваченням усередині країни.
З урядового табору у напрямку Банкової лунають слова про корупційні схеми та «РосУкрЕнерго- 3». Натомість у Секретаріаті Президента всі звинувачення відкидають. За словами його голови Віктора Балоги, трубопровід Одеса — Броди було спроектовано та побудовано з належним техніко-економічним обґрунтуванням саме для перекачування каспійської нафти з одеського терміналу до європейських споживачів. Тому заяви прем’єра та її спроби протидіяти відновленню проектного напрямку використання цієї магістралі руйнують зацікавленість низки держав Середньої Азії та Європи в енергетичному співробітництві з Україною.
Хто ж правий у цій ситуації? Думки опитаних «Днем» експертів теж розійшлися. «Контракт у тому вигляді, у якому він існує, не може бути санкціонований на підписання з боку уряду, бо мова йде про спробу монополізації нафтотранспортних потужностей, що абсолютно неадекватно. Тому тут потрібно розділити дві речі: прагнення нафтопереробних заводів отримати каспійську нафту, що абсолютно логічно, зрозуміло та адекватно. Більше того, у них існують відповідні заяви, починаючи з 2004 року. А з іншого боку, «група спритників» в Україні зробила схему поставки нафти практично за тією ж калькою, що і у випадку з реверсивним використанням Одеса — Броди для транзиту російської нафти. Оце і є головною проблемою, що гальмує перехід до аверсного використання Одеса — Броди. Тому нафтопереробникам потрібно адресувати свої претензії не стільки до уряду, скільки до тих власників, які мають контролюючі пакети акцій цих нафтопереробних заводів. Це питання до них», — пояснює ситуацію «Дню» директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар.
Не згоден із ним газовий експерт Олександр Нарбут. У коментарі «Дню» він повідомив, що уряд не навів достатньої кількості переконливих аргументів, які б дозволяли стверджувати наявність корупційної складової при підписанні договору. Доки цього не буде зроблено, звинувачувати когось марно.
На думку директора «Інституту проблем екології та енергозбереження» Сергія Єрмілова, на ситуацію потрібно подивитися з іншої точки зору. «Якщо керівниками державних компаній проводяться переговори на міжнародному рівні, то обов’язково повинні надаватися дерективи з боку уряду...Чи було це зроблено? Я про це не чув».
Де шукати нафтову правду? Експерти радять — вона посередині. «Трагедії немає. Необхідно, щоб контракт був приведений у відповідність із чинним законодавством України і просто щоб сторони перестали гратися в «монопольки»... Важливо, щоб ці питання вирішувалися не шляхом публічних ляпасів, а шляхом спокійних переговорів», — говорить Гончар.
Якщо пошук винних у питанні з нафтопроводом Одеса— Броди не припиниться, країна може заплямувати свій міжнародний імідж, на шліфування якого пішов не один рік. Окрім того, можуть виникнути ускладнення при проведенні подальших переговорів iз азербайджанською стороною для заповнення у майбутньому каспійською нафтою нафтопроводу для роботи в аверсном режимі, говорить Нарбут.
За даними ж джерел «Дня», найближчим часом розглядом даного питання займатиметься Рада національної безпеки та оборони України. Однак навіть прийняття відповідного рішення таким дорадчим органом не гарантує швидкого та ефективного запуску нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі. Зайвий раз це підтверджує історія з «Венко Прикерченська ЛТД».
