10 серпня «День» без коментарів редакції опублікував репліку голови Спілки журналістів України І. Лубченка «УТ-1 агітувало за Кучму навіть на похоронах Славетного співака». У ній йшлося про те, що в репортажах Першого загальнонаціонального каналу з громадської панахиди та похоронів Анатолія Солов'яненка згадувався як присутній лише Леонід Кучма. Хоча попрощатися зі співаком прийшли й інші кандидати в президенти та народні депутати, зокрема спікер ВР О. Ткаченко. Ігор Лубченко наголошував, що Перший канал «все більше стає суб'єктивним, не дає всієї палітри життя, а в цьому випадку грубо ігнорує закони України, зокрема й той, який передбачає, що в передвиборній кампанії всі кандидати в президенти повинні мати рівні можливості щодо висвітлення їхньої діяльності».
11 серпня редакція отримала листа від президента Національної телекомпанії України В. Долганова. Процитуємо:
«Вельмишановні колеги!
М'яко кажучи, нас здивувала замітка, опублікована на першій полосі газети «День» від 10 серпня 1999 року. Кому, як не вам, добре відома істина, наскільки ретельно треба перевіряти факти, аби не вилити неправду, а то й словесний бруд на тих, хто цього не заслужив. Кожен має право трактувати будь-яку подію чи факт на свій розсуд (цього не відбереш!), але ж водночас, як ви підтверджуєте, слід «дотримуватися принципів журналістської етики». Навіщо вам, шановний Ігоре Федоровичу, звинувачувати журналістів «УТН» начебто в їхній необ'єктивності, якщо вони протягом усіх жалобних днів подали ряд високопрофесійних репортажів, присвячених пам'яті Великого Співака. Причому робили це щиро, від душі, без найменшого натяку на політику, а тим більше на президентську передвиборну кампанію».
Далі пан Долганов повідомляє, що в декількох випусках УТН у день похорону Анатолія Солов'яненка йшла інформація УНІАН, в якій згадувалося лише про те, що в громадянській панахиді взяли участь Президент України Леонід Кучма, прем'єр- міністр Валерій Пустовойтенко. В УТН, пише В. Долганов, не було підстав не довіряти агентству УНІАН. Підтверджень, що на похоронах був О.Ткаченко, редакція УТН на той час не мала. Знімальна ж група самих УТН (кореспондент — Н. Барінова) дала свій матеріал лише у випуску о 21.00. І там, за словами В. Долганова, по-перше, не згадувалися посадові особи, по-друге, в одному з епізодів були показані Леонід Кучма та Валерій Пустовойтенко, в іншому — Олександр Ткаченко.
Далі пан Долганов пише: «Шкода, що шановний голова Спілки журналістів України так неуважно дивився випуск «УТН». Як мовиться, «чуєш дзвін, та не знаєш, де він».
Одначе не все так поетично і просто, як у цій приказці. Національна телекомпанія України вимагає від редакції газети «День» опублікувати зміст цього листа на першій полосі свого видання заради поцінування принципів об'єктивності та неупередженості. Інакше публікацію від 10 серпня 1999 року будемо розцінювати як свідому образу Національної телекомпанії України і, зокрема, працівників ТВО «УТН».
Ми одразу ж зв'язались з Ігорем Лубченко, і ось що він надіслав як відповідь п-ну Долганову для публікації у «Дні»:
«Шановні колеги!
Мені дивна така реакція пана Долганова на мою замітку, опубліковану у «Дні» від 10 серпня. У ній зовсім не піддавалась сумніву професійність журналістів УТН і не перекреслювалися їхні роботи про Анатолія Солов'яненка. Йшлося про інше — кого назвали і кого не назвали УТН у репортажі про прощання з Великим співаком. Я і мої колеги чули з екрану так, як я й написав. Посилання на УНІАН не чув — інакше навіщо став би адресувати закид УТН?
Зрештою, справа у передвиборній позиції каналу. Скажімо, двічі по УТН пройшов сюжет про буцімто необ'єктивні виступи газети «Сільські вісті» під назвою «Личаки для президента». При цьому ніхто з тих, хто готував передачі, не поцікавився у колег-газетярів їхньою позицією, більше того, знехтував пропозицією редакції у цьому плані. Особливо прикро, що 1 серпня, коли УТН вдруге вже виступило з сюжетом, спрямованим проти журналістів «Сільських вістей», минув тиждень, як були закриті чотири телеканали в Криму — і на їхній захист у колег з Першого національного слів не знайшлося.
І останнє, теж пов'язане начебто б з кримською тематикою. Днями ми бачили, як УТН хвацько розкручувало сюжет: здогадайтеся, мовляв, чому так несуться машини у міліцейському супроводі? І запропонували три варіанти відповіді. Правильною була: цей приїхав на відпочинок голова Верховної Ради... Хотілося б побачити у такому разі на каналі УТ-1 сюжет, як їде тролейбусом з Сімферопольського аеропорту на Південний берег Президент України... Хіба ж тим, хто готував цей сюжет, невтямки, що є вищі посадові особи держави, яких — так в усьому світі — супроводжують спецслужби і на роботу, і на відпочинок?
Втямки, втямки! Тільки бажання догодити виявляється вищим розуміння того, що такі дії наносять шкоду, передусім, власному професійному іміджу.
Оскільки лист президента Національної телекомпанії стосується й нашої газети, ми хотіли б додати декілька рядків. Передусім — подякувати Вадиму Опанасовичу Долганову за рішення прямо взяти участь у дискусії щодо хвилюючих суспільство проблем. Зокрема, щодо об'єктивності й неупередженості інформації. Але в чому ми солідарні з Ігорем Федоровичем Лубченком — так це в упевненості, що, можливо, ненавмисно пан Долганов підмінив предмет суперечки. І річ не в суто технічних деталях — Ігор Лубченко писав про текстовий зміст репортажів УТ-1, а не про відеокартинку. Точнісінько так само, як ніхто й гадки не мав сумніватися в професіоналізмі й щирості кореспондентів УТН. Тим більше, що інтерв'ю, показане тими днями національної скорботи кореспондентом Наталею Баріновою, яке вона записала незадовго до смерті Анатолія Солов'яненка, було дійсно приголомшуючим, глибоким і пророчим. Можна сказати, що співаку вдалося і в обрамленні суцільного офіціозу УТН сказати правду й про країну, й про її правителів. Напевно, у багатьох закарбувалася в пам'яті його вбивча репліка-характеристика, почута свого часу від шахтарів Донбасу: «Труна кишень не має. Й нічого з собою на той світ не забереш». Мудрість і врівноваженість у гірких міркуваннях Анатолія Солов'яненка про ставлення держави до своєї національної культури були свого роду міною під ту Систему, яка була безжалісною й до нього самого.
У той же час Президент, про присутність якого на громадянській панахиді так настирливо повідомляли УТН, не зміг знайти в собі сил, щоб покаятися перед генієм України за ту дійсно злочинну байдужість влади до його долі й творчості. На жаль, затятий прихильник Філіппа Кіркорова та Ігоря Крутого, вочевидь, навіть не розуміє, про що взагалі може бути мова... Про що свідчить і той факт, що в країні не було оголошено Дня національної скорботи. На жаль, і керівництво Національної телекомпанії внесло свій внесок у те, що характерно для цієї Системи. Адже суть не в тому, чиєю інформацією користувалися УТН (тим більше, що, напевно, якби сталося так, що УНІАН повідомило б присутність на похоронах О. Ткаченка, то в УТ-1, напевно, знайшлося б підтвердження інформації про те, що туди прибув і Л. Кучма). Суть у тому, що, якби не відхрещувався Вадим Долганов, політичну кон'юнктуру було-таки привнесено УТ-1 навіть у факт смерті Великого Співака. І яка різниця глядачеві каналу — чиїми саме руками.
