Москвичі покажуть своїх нашумілих «Трьох сестер», за які театр отримав 2006 р. декілька нагород престижної російської театральної премії «Золота маска» (як «Кращий спектакль театру драми великої форми» та «Кращу режисуру театру драми» Петра Фоменка).
«Три сестри» Фоменка показали глядачам незвичного Антона Чехова. У нас же за роки склався певний чеховський канон, який майже всі так чи інакше намагаються наслідувати: життя безпощадне, сестри страждають, чим більше страждають, тим очевидніший драматизм. У Петра Фоменка драматизм неявний, його вистава — мужня, але анітрохи не слізлива, майже весела, писали «Итоги». У виставі «Майстерні» фінальні слова трьох сестер про те, що потрібно жити, незважаючи ні на що, чи не вперше прозвучали нормально, природно й органічно, як, треба думати, автор і замишляв. Це ж потім, без всякої його згоди, слова ці перетворили на чисту музику і поезію, начисто відірвану від усякої реальності, а Фоменко, який начебто Чехова не розуміє, повернув нас до першоджерела. Три молоденькі жінки (акторки Ксенія Кутєпова, Поліна Кутєпова, Галина Тюніна) пристрасно, до дрожу хочуть жити і бути щасливими, але вони мають дізнатися, що життя і щастя далеко не завжди одне й те ж саме. Дівчата чинять опір щосили, чіпляються за ігри та сміх, за безглузду нікчемну роботу, за чиюсь шерехату шинелю, символ надійності, чи — ще смішніше — за дитячі льодяники, які, як завше, сховані в кишені Чебутикіна (дуже сильно зіграного Юрієм Степановим), і хіба не є драматичним їхнє тверезе, доросле усвідомлення, що радість швидкоплинна, мрії частіше за все нездійсненні, а страждань не можна позбутися? Ось, власне кажучи, про що поставлено виставу...
